Рішення № 115617096, 07.12.2023, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1113/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Модуль" (12521, вул. Миру, 8, с. Більківці, Коростишівський р-н, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 42020459)

про стягнення 61 065 грн 00 коп.

у судове засідання представники учасників справи не з`явилися:

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2023 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Модуль" (далі - ТОВ "Виробнича Компанія Модуль", відповідач) про стягнення 61 065 грн 00 коп. (з яких: 23 895 грн 00 коп. - пеня, 37 170 грн 00 коп. штраф).

Ухвалою від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1113/23. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 30.11.2023. Встановлено позивачу та відповідачу процесуальні строки на подання заяв по суті спору.

21 листопада 2023 року від представника відповідача через підсистему "Електронний суд" 21.11.2023 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості мирного врегулювання спору. У даному клопотанні представник ТОВ "Виробнича Компанія Модуль" просить суд продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та у разі задоволення цього клопотання, завчасно повідомити про час та день на які призначено розгляд справи (підготовче засідання).

Ухвалою від 30.11.2023, зокрема, клопотання представника ТОВ "Виробнича Компанія Модуль" від 21.11.2023 задоволено частково. Оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/1113/23 на 07.12.2023. У задоволенні клопотання представника ТОВ "Виробнича Компанія Модуль" від 21.11.2023 в частині продовження строку підготовчого провадження на 30 днів - відмовлено.

07 грудня 2023 року позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

Позивач та відповідач належним чином повідомлялися про час, дату та місце проведення даного судового засідання шляхом доставлення ухвали від 30.11.2023 до їхніх електронних кабінетів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою та не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача.

Ухвалою від 06.11.2023 встановлено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України протягом 15-днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі 08.11.2023 вручена відповідачу шляхом доставлення до його електронного кабінету, а також вручена 28.11.2023 за адресою його місцезнаходження (12521, вул. Миру, 8, с. Більківці, Коростишівський р-н, Житомирська обл.) (трек-номер відправлення 0600232430882).

Відтак 23.11.2023 сплинув процесуальний строк на подання відповідачем відзиву.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Станом на 07.12.2023 в матеріалах справи відсутні докази мирного врегулювання спору у справі № 918/1113/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02.06.2023між ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - замовник, покупець) та ТОВ "Виробнича Компанія Модуль" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01 -23-13510 на загальну суму 531 000 грн 00 коп., згідно з умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу продукцію згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Строк дії договору поставки-по 29.12.2023 (п. 12.1 договору).

Згідно з п. 2.1. Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 442 500 грн 00 коп., крім того ПДВ - 88 500 грн 00 коп.

Пунктом 3.1 договору сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником в строк по 30.11.2023. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі".

Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та вантажоодержувач - 34400. м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДІЇ «НАЕК «Енергоатом».

У відповідності до пункту 8.4 договору поставки датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.

Судом встановлено, що у Специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору) сторони передбачили, що строк поставки, кількість календарних днів - 45.

Відтак за результатами дослідження доказів (договору та додатку № 1 до нього) судом встановлено, що строк поставки товару тривав до 17.07.2023 включно.

Водночас, як встановлено судом, ТОВ "Виробнича Компанія Модуль" поставив для позивача товар за Договором 01.09.2023, що підтверджується видатковою накладною № 01/09-042 від 01.09.2023 на суму 531 000 грн 00 коп.

Товар прийнято з боку позивача 01.09.2023 без зауважень, про що свідчить підпис в графі отримав представника ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" Кучинської О.І. за довіреністю № 1/546 від 30.08.2023.

Так, позивач не відмовився від поставленої продукції, прийняв її на склад, а відтак судом встановлено, що відповідачем виконано зобов`язання з поставки продукції за Договором, однак із простроченням на 45 днів, позаяк поставка товару мала бути здійснена до 17.07.2023, а по факту товар поставлено 01.09.2023.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленим Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Судом встановлено, що сторони Договору від 05.01.2022 на підставі вільного волевиявлення домовилися, погодили та зафіксували у п. 9.1 договору, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0, 1 % вартості непоставленої (недопоставленої) продукції на кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад 30 днів, постачальник додаткового сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Як вбачається із матеріалів справи, ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" направлено на адресу ТОВ "Виробнича Компанія Модуль" претензії про сплату штрафних санкцій за № 15246/001-юр від 10.08.2023 та № 17125/001-юр від 07.09.2023, а також досудове попередження № 18072/001-юр від 22.09.2023.

Однак дані претензії та досудове попередження залишилися незадоволеними зі сторони відповідача.

У зв`язку з тим, що досудове врегулювання спору не вдалося можливим, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав на вчасну поставку товару за Договором.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що сторони обумовили між собою строки поставки товару за договором, а саме - 45 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно із Законом України "Про публічні закупівлі".

Як стверджується матеріалами справи, дата оприлюднення договору відбулася 02.06.2023, а відтак строк поставки тривав до 17.07.2023 включно.

Натомість, за Договором відповідач прострочив зобов`язання із поставки товару на 45 днів на суму 531 000 грн 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Сторони Договору на підставі вільного волевиявлення домовилися, погодили та зафіксували у п. 9.1 Договору обов`язок постачальника, у випадку порушення строків поставки, сплатити Замовнику пеню. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань по договору.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання постачальником зобов`язань у вигляді вчасної поставки товару у вигляді пені та штрафу, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунки пені та штрафу долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача:

- пені за Договором становить 23 895 грн 00 коп (за період: з 18.07.2023 до 31.08.2023, прострочення склало 45 днів)

- штрафу за Договором становить 37 170 грн 00 коп.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що відповідач в порушення вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення за Договором поставки з відповідача на користь позивача 61 065 грн 00 коп. (з яких: 23 895 грн 00 коп. - пеня, 37 170 грн 00 коп. штраф).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач - своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до п. 1,п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 61 065 грн 00 коп. позивачу слід було сплатити судовий збір в розмірі 2 684 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується оригіналом платіжної інструкції № 12807 від 24.10.2023.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 61 065 грн 00 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 2 684 грн 00 коп., який покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 222, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Модуль" про стягнення 61 065 грн 00 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Модуль" (12521, вул. Миру, 8, с. Більківці, Коростишівський р-н, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 42020459) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) 23 895 (двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 00 коп. - пені, 37 170 (тридцять сім тисяч сто сімдесят) грн 00 коп. штрафу, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано суддею 12.12.2023.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич