Рішення № 115617095, 07.12.2023, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р.м. РівнеСправа № 918/507/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК - Інтернешнл"

до відповідача ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Сенс Банк"

про витребування майна із чужого незаконного володіння

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК - Інтернешнл"

про стягнення заборгованості в розмірі 96 049,65 грн та зобов`язання забрати рухоме майно

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УВК - Інтернешнл" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

21.11.2023 Господарським судом Рівненської області винесено рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК - Інтернешнл" на користь ОСОБА_1 витрати за зберігання майна: банкомату штрих-код 53000653160 в кількості 1 штука, банкомату штрих-код 5300653710 в кількості 1 штука, банкомату штрих-код АТМ 60121 в кількості 1 штука, в розмірі 95 933,80 грн, Товариству з обмеженою відповідальністю "УВК - Інтернешнл" забрати майно - банкомат штрих-код 53000653160 в кількості 1 штука, банкомат штрих-код 5300653710 в кількості 1 штука, банкомат штрих-код АТМ 60121 в кількості 1 штука, власними силами та засобами, вирішено питання про стягнення судового збору.

27.11.2023 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача за зустрічним позовом адвоката Коновалової Аліси Василівни надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 30.11.2023 розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення призначено на 07.12.2023.

06.12.2023 від представника відповідача за зустрічним позовом надійшло заперечення на клопотання про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

07.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника третьої особи за первісним позовом та від представника позивача за зустрічним позовом надійшли клопотання про розгляд справи без уповноваженого представника.

У судове засідання 07.12.2023 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Обставин, що встановлені ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд не встановив.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Крім того, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного розгляду проданої заяви, внаслідок чого вона може бути розглянута за наявними документами.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги, що відповідачем за зустрічною позовною заявою подано заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, в якому висвітлено його правову позицію, та зважаючи, що суд не встановив обґрунтованих підстав, які унеможливили б розгляд заяви по суті в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про винесення додаткового рішення за наявними матеріалами без участі представників сторін.

В судовому засіданні 07.12.2023 судом прийнято додаткове рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи та заяви про розподіл судових витрат, суд дійшов до наступних висновків.

Частиною другою статті 221 ГПК України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 221 ГПК України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. ч. 2 - 4 ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві від 23.06.2023 зазначено попередню (орієнтовну) суму судових витрат, зокрема, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, які становлять від 12 000,00 до 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, розмір якої буде залежати від процесуальної поведінки та позиції відповідача за зустрічним позовом.

У клопотанні від 27.11.2023 про ухвалення додаткового рішення представник позивача за зустрічним позовом адвокат Коновалова А.В. просить стягнути з ТОВ "УВК - Інтернешнл" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат в розмірі 30 000,00 грн представник позивача за зустрічним позовом надала копії: ордеру серії ВК №1090136; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія РН № 1938 видане 29.01.2021 Радою адвокатів Рівненської області на підставі Рішення Ради адвокатів Рівненської області № 288 від 18.12.2020; договору про надання правової допомоги № 15-6/23 від 05.06.2023; додаткової угоди від 23.06.2023 до договору про надання правової допомоги № 15-6/23 від 05 червня 2023 року; акту приймання - передачі виконаних робіт та наданих послуг від 22.11.2023; платіжної інструкції - код документа 9325-2562-0977-4768.

Судом встановлено, що 05.06.2023 між ОСОБА_1 та адвокатом Коноваловою Алісою Василівною підписано Договір про надання правової допомоги № 15-6/23 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору на підставі та у відповідності до умов цього договору Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу, забезпечити представництво та захист інтересів Клієнта в Господарському суді Рівненської області по справі № 918/507/23, а Клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги.

Згідно з п. 3.1. Договору сторони домовились, що вартість послуг адвоката з захисту та представництва інтересів клієнта за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Інтернешнл" до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння в межах заявлених позовних вимог станом на дату укладення договору складає 20 000,00 грн.

Сторони договору домовились, що у випадку збільшення обсягу послуг та/чи кількості роботи, необхідності вчинення процесуальних дій, не передбачених на дату укладення цього Договору, вартість послуг обумовлюється шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 3.2. Договору).

За приписами п. 3.3. Договору, за обопільною згодою остаточна вартість оплати роботи Адвоката може відрізнятись від розрахунку, здійсненого за базовою вартістю, що відображається сторонами в акті приймання - передачі виконаних робіт/наданих послуг.

В подальшому, 23.06.2023 між ОСОБА_1 та адвокатом Коноваловою Алісою Василівною підписано Додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 15-6/23 (надалі - Додаткова угода).

Так, сторони погодили викласти п. 3.1. Договору в наступній редакції: "3.1. Сторони домовились, що вартість послуг адвоката з захисту та представництва інтересів клієнта за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Інтернешнл" до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння в межах заявлених позовних вимог станом на дату укладення договору та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ "УВК Інтернешнл" (про стягнення витрат за зберігання майна та зобов`язання забрати майно) складає суму в розмірі 30 000,00 грн.

Вказані Договір та Додатковий договір підписані представниками його сторін.

Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 22.11.2023, вартість робіт/послуг становить 30 000,00 грн.

Представник відповідача за зустрічним позовом у поданому клопотанні просить відмовити представнику Коноваловій А.В. у задоволенні клопотання щодо розподілу судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Також, просить у разі прийняття суду про задоволення відповідного клопотання - зменшити їх розмір.

В обґрунтування поданої заяви представник відповідача за зустрічним позовом зазначає, що витрати позивача не відповідають вимогам співмірності, розумності та справедливості. Крім того, в акті вказано, що затрачено на підготовку та подання зустрічної позовної заяви, проте така заява підписана Мельничуком О.М.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи клопотання відповідача за зустрічним позовом щодо зменшення витрат за надання професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, беручи до уваги клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, та беручи до уваги те, що стягнення з відповідача за зустрічним позовом витрат у заявленій сумі (30 000,00 грн) буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-79 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані документи, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат у розмірі 15 000, 00 грн. У решті вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК - Інтернешнл" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43864334) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 15 000 (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В частині стягнення 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення виготовлено та підписано 13.12.2023

Суддя А.М. Горплюк