Ухвала суду № 115605841, 13.12.2023, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1748/23

Провадження № 1-кп/559/173/2023

УХВАЛА

"13" грудня 2023 р. м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Дубно, Рівненської області, українець, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий та перебуває на іспитовому строці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

встановив:

на розгляді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор ОСОБА_3 подала письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , яке підтримала у судовому засіданні та вказала про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній обвинувачується у вчиненні нового умисного тяжкого кримінального правопорушення під час дії іспитового строку, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі, не має постійного джерела прибутку, при цьому знайомий з потерпілою, а тому може вчиняти дії по зміні нею показів, також це унеможливіть спілкування зі свідками, тому недостатньо застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам передбаченими п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи вказане прокурор просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів.

Потерпіла, яку підтримала її представник, в судовому засіданні просила застосувати до обвинуваченого домашній арешт, вказуючи, що дійсно подавала заяви органу досудового розслідвання про те, що обвинувачений телефонував до неї і чинив тиск з метою зміни показів, однак це не відповідає дійсності, так як останній до неї не телефонував і такого тиску не чинив, а вона підписувала заяви, не читаючі такі.

Обвинувачений у судовому засіданні також просив застосувати щодо нього цілодобовий домашній арешт.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просила про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, вказуючи. що потерпіла заперечує вчинення обвинувачени кримінального правопорушення та тиску до неї. Останній вже пів року перебуває під вартою, а тому є підстави для зміни такого запобіжного заходу на м`якший.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 судом встановлено наявність ризику, визначеного п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, тим самим затягуючи судовий розгляд даного кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на потерпілу, яка є його співмешканкою. Разом з тим, на даний час ще не заслуховувалися судом свідки у справі. При цьому, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення під час дії іспитового строку, не має постійного джерела доходу, що підтверджує доводи прокурора про схильність підозрюваного до вчинення інших кримінальних правопорушень та, що останній може переховуватися у разі незастосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а отже цілком може вчиняти дії по уникненні кримінальної відповідальності.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Також, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків.

В свою чергу суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_4 та його захисника про достатність застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, про що просять потерпіла та обвинувачений, оскільки останніми не доведено, що такий вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Таким чином,враховуючи зазначеніобставини усвоїй сукупності,виходячи ізступеня тяжкостіінкримінованого обвинуваченомукримінального правопорушення,яке відповіднодо ст.12КК Україниє тяжкимзлочином,а такожоскільки судомвстановлено наявністьризиків,передбачених п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України,суд вважаєза необхіднезадовольнити клопотанняпрокурора тапродовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Із зазначених підстав суд також вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого та потерпілої про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 197, 291, 369-372 КПК України, суд

ухвалив:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на шістдесят днів по 10 лютого 2024 року включно.

В клопотанні потерпілої ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Суддя ОСОБА_1