Рішення № 115593895, 12.12.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Справа № 915/1320/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовною заявою Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго, код 31319242 (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-А), яка пред`явлена до відповідача акціонерного товариства Перший український міжнародний банк, код 14282829 (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) про стягнення 9675,90 грн.

Рух справи.

23.08.2023 року позовну заяву зареєстровано у канцелярії господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 29.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заяви по суті.

З позову вбачається, що у період з 23.04.2018 року по 04.05.2020 року відповідачу на праві приватної власності належало нерухоме майно - квартира №73, яка розташована у м. Миколаєві по вул. Новобудівна, 1.

В опалювальні періоди 2018-2019 рр., 2019-2020 рр. позивачем здійснювалося постачання теплової енергії до належної відповідачу квартири, яка під`єднана до системи централізованого опалення житлового будинку.

Договір купівлі-продажу теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався.

Використавши теплову енергію на обігрів квартири, відповідач, всупереч вимогам законодавства, яке регулює відносини з надання та споживання житлово-комунальних послуг, в тому числі постачання споживачам теплової енергії, оплату її не здійснив.

Заборгованість по оплаті спожитої теплової енергії становить 9338,21 грн., втрати від інфляції по причині несвоєчасної оплати використаної теплової енергії - 215,02 грн., відсотки за користування грошовими коштами - 122,67 грн.

Як на правову підставу позову позивач послався на положення ст. ст. 11, 257, 322, 509, 525, 526, 625 ЦК, п. 5 ч. 2 ст. 7, ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанову Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду.

Позивач просить задовольнити його вимоги шляхом примусового стягнення з відповідача суми основного боргу та інших передбачених законодавством платежів.

Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 2684,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином. Правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався. Ухвала суду від 29.08.2023 року про відкриття провадження у справі була направлена в електронному вигляді відповідачу та доставлена до його електронного кабінету 29.08.2023 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, що міститься в матеріалах справи.

При розгляді справи судом встановлено наступне.

У підтвердження заявлених позовних вимог позивач послався на наступні обставини.

Позивачем здійснюється діяльність по задоволенню потреб населення та інших споживачів у послугах теплопостачання і гарячого водопостачання.

У період з 23.04.2018 року по 04.05.2020 рік відповідачу на праві приватної власності належала квартира №73, яка розташована у м. Миколаєві по вул. Новобудівна, 1.

В опалювальні періоди з 2018 року на 2019 рік та з 2019 року на 2020 рік позивачем здійснювалося постачання теплової енергії до будинку по вул. Новобудівна, 1, зокрема до квартири №73.

Кількість поставленої теплової енергії у будинок вимірювалася вузлом комерційного обліку теплової енергії.

На підтвердження викладених у позові обставин позивач додав до позову наступні документи у копіях:

- статут позивача, який затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 08.09.2022 року № 14/56;

- договір купівлі-продажу квартири від 04.05.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1639;

- наряди на підключення та відключення опалення № 61А від 25.10.2018 року, № 39А від 02.04.2019 року, № 29А від 01.11.2019 року та наказ №192 від 08.04.2020 року;

- відомості споживання теплової енергії по вузлу №600905.01.

Дані про обсяги поставленої теплової енергії до належної відповідачу квартири зазначено в облікових картках теплопостачальної організації на підставі показників вузла комерційного обліку теплової енергії.

Дані про застосовані тарифи містяться у наказах позивача відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 13 ГПК передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 ГПК).

Заяв по суті, а саме відзиву, заперечення на відповідь на відзив, пояснень, які свідчать про визнання відповідачем викладених у позові обставин, у матеріалах справи не міститься.

Інших передбачених ст. 75 ГПК підстав для звільнення позивача від обов`язку доказування судом не встановлено.

Частиною 1 та ч. 3 ст. 74 ГПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, зокрема встановлюються письмовими доказами (ч. 2 ст. 73 ГПК).

З огляду на приписи ст.ст. 76-79 ГПК докази мають бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

Із змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 91 ГПК вбачається, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і які подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ГПК копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Абз. 2 ч. 5 ст. 91 ГПК передбачено, що відповідність копії письмового доказу оригіналу учасник справи вправі підтвердити своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення лише у разі наявності у нього оригіналу письмового доказу. В силу положень ст. 61 ГПК та п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру" відповідність копії письмового доказу оригіналу може бути засвідчено, окрім підпису учасника, підписом його представника - адвоката.

Копії письмових доказів, які подаються учасником справи до суду, оригінали яких у учасника справи відсутні і які в силу положень абз. 2 ч. 5 ст. 91 ГПК не можуть бути засвідчені його власним підписом, мають бути засвідчені відповідно до приписів наказу Міністерства Юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 року "Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях" (глава 11).

Надана позивачем копія договору купівлі-продажу квартири не засвідчена позивачем належним чином. Так, за відсутності у позивача оригіналу договору всупереч положенням абз. 2 ч. 5 ст. 91 ГПК відповідність копії договору оригіналу позивач засвідчив власним підписом. Оригінал договору купівлі-продажу квартири не може знаходитися у володінні позивача, з тієї причини, що в тексті самого договору купівлі-продажу зазначено, що один з двох його примірників видається покупцю (не є позивачем у справі), а інший примірник зберігається у справах приватного нотаріуса. Не дивлячись на це, позивачем у позові зроблено застереження, що оригінал договору купівлі-продажу наявний у позивача, що не відповідає дійсності.

Суд не може надати оцінки приєднаній копії договору купівлі-продажу квартири на предмет належності, допустимості, достовірності та вірогідності по причині, що зазначена копія документу відповідно до положень ст. 91 ГПК не є письмовим доказом.

З огляду на положення ч. 1 та ч. 2 ст. 32 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на дату реєстрації позову у канцелярії суду, інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом. Для фізичних та юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі.

Таким чином, позивач відповідно до положень законодавства наділений правом за плату отримати офіційну інформацію про зареєстровані речові права на квартиру №73 по вул. Новобудівна, 1.

Частиною 4 ст. 74 ГПК суд не наділено правом збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Із вказаного слідує, що позивачем з огляду на вимоги ГПК не доведено зазначеної у позові обставини про належність відповідачу у період з 23.04.2018 року по 04.05.2020 рік на праві приватної власності квартири №73 по вул. Новобудівна, 1 у м. Миколаєві.

За результатами дослідження приєднаних до позову інших письмових доказів, копії яких завірені належним чином, споживання відповідачем теплової енергії судом не встановлено.

Згідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З огляду на те, що позивачем не доведено порушення прав з боку відповідача, викладені у позові вимоги про стягнення грошових коштів не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя А.П. Алексєєв