Рішення № 115574506, 12.12.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6593/23

Провадження № 2/711/2186/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Черкаси цивільнусправу запозовом Акціонерноготовариства «УНІВЕРСАЛБАНК» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», через свого представника Мєшнік К.І., який діє на підставі довіреності №502-ЮД1 від 28.12.2022р., звернулось до суду 18.09.2023р. з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12.12.2018р. в розмірі 123337,15 грн., що утворилась станом на 01.08.2023р., та судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2684 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено про порушення відповідачкою умов використання кредитних коштів у вигляді кредитної лінії на банківській картці в частині строків та порядку повернення кредитних коштів.

Відповідачка заперечила проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається не доведення позивачем факту отримання відповідачкою платіжної банківської картки з кредитним лімітом, а відтак і факту використання відповідачкою кредитних коштів. Також відповідачка посилається на не доведення позивачем факту погодження відповідачкою конкретних умов та правил банківських послуг, якими передбачені конкретні умови кредитування (розмір платежів, строки виконання зобов`язань, умови про сплату комісії, пені та штрафів).

21.09.2023р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06.11.2023р. від представник відповідача адвокат Кучер Ю.В., яка діє на підставі ордеру серії СА №1067233 від 18.10.2023р., на адресу суду надійшов відзив проти позову, в якому викладені заперечення відповідача проти позовних вимог на підставі яких сторона відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

13.11.2023р. від представника позивача Македон О.А., який діє на підставі довіреності №90-ЮД1 від 30.06.2023р., на адресу суду надійшла відповідь на відзив, до якої додано додаткові письмові докази на обґрунтування позовних вимог. У відповіді на відзив вказується, що відповідачка активно користувалася банківською карткою та певний час належним чином виконувала обов`язки позичальника, що є підтвердженням укладення та прийняття відповідачкою умов договору. Також вказується, що укладання договору здійснено шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа, та підписання його електронним підписом. Обчислення розміру заборгованості здійснено з урахуванням наявності у банку права списання з рахунку клієнта коштів в рахунок погашення заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами, внаслідок чого по рахунку відповідачки виник овердрафт перевищення ліміту кредитних коштів. На теперішній час заборгованість відповідачки складається з коштів кредитного ліміту в розмірі 100000 грн. та овердрафту в розмірі 23337,15 грн.

16.11.2023р. від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказується на недопустимість наданих позивачем до відповіді на відзив доказів, оскільки вони подані з порушенням порядку, визначеного процесуальним законом. Вказується на відсутність доказів направлення позивачем досудової вимоги відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Акцентується увага на тому, що укладений між сторонами договір у вигляді анкети-заяви не містить строку повернення кредиту, а факт отримання відповідачем грошових коштів та платіжної банківської картки не підтверджується жодними доказами. Зазначається, що відповідачка не погоджувала відсотків за користування кредитом, а тому списана банком сума нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 17605,56 грн. є безпідставним зняттям коштів, внаслідок чого підлягає зарахуванню саме на погашення тіла кредиту. Також у відповіді на відзив викладено позицію відповідача що до необхідності ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

01.12.2023р. від представника позивача ОСОБА_2 на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких наведене додаткове розширене обґрунтування позовних вимог з посиланням на відповідні пункти Умов та правил надання банківських послуг, якими позивач мотивує обґрунтованість своїх вимог та просить задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Одночасно з позовом представником позивача було подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, а позивачем надано суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, то в контексті положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши надані учасниками справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

12.12.2018р. ОСОБА_1 звернулась до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з анкетою-заявою, в якій просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору про надання банківських послуг. У анкеті-заяві засвідчено, що позичальник погоджується з тим, що така анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (далі Договір) і позичальник ознайомився зі змістом таких документів та отримав їх примірники у мобільному додатку /а.с. 11/.

У пункті 3 Анкети-заяви зазначено, що позичальник беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд у встановленому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, а також з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Пунктом 6 Анкети-заяви засвідчено генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем із зазначенням його ідентифікатора.

У пункті 9 Анкети-заяви вказується, що позичальник підтверджує, що така заява є заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.

У пункті 10 Анкети-заяви викладено розпорядження позичальника про надання права та доручення ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» здійснювати договірне списання коштів з усіх рахунків позичальника, відкритих у такому банку, без додаткових розпоряджень позичальника для погашення будь-яких інших зобов`язань позичальника перед таким банком, що виникають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між позичальником та банком.

У пункті 11 Анкети-заяви викладено умову, що все листування щодо цього договору необхідно здійснювати через мобільний додаток позичальника та інші дистанційні канали відповідно до умов договору.

При підписанні Анкети-заяви відповідачкою також підписано електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, в якому зазначені основні умови користування коштами кредитного ліміту (базова процентна ставка 3,1% в місяць; процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту 6,2% у місяць; порядок повернення кредиту щомісяця до останнього дня місяця, наступного за звітним, у розмірі 4% від заборгованості (не менше 100 грн., але не більше залишку заборгованості); умови, розмір і порядок нарахування штрафів), /а.с. 24-26/.

На підставі анкети-заяви від 12.12.2018р. позивачем було відкрито на ім`я відповідачки поточний рахунок № НОМЕР_2 з типом рахунку «чорна картка», спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_3 , яка станом на 10.11.2023р. є активною, що підтверджується відповідною довідкою банку /а.с. 81/.

Згідно довідки від 10.11.2023р. за картковим рахунком відповідачки було встановлено наступні розміри кредитного ліміту: 13.12.2018р. 5000 грн.; 25.01.2019р. 10000 грн.; 25.03.2019р. 13000 грн.; 18.04.2019р. 20000 грн.; 20.11.2019р. 25000 грн.; 30.05.2020р. 50000 грн.; 29.09.2020р. 70 000 грн.; 01.03.2021р. 100000 грн. /а.с. 81, зворотня сторона/.

Починаючи з 15.12.2018р. відповідачка активно користувалась кредитними коштами та здійснювала видаткові операції по картковому рахунку. Натомість всупереч умов Договору з квітня 2022 року відповідачка не здійснювала щомісячних платежів на погашення існуючої кредитної заборгованості, внаслідок чого допустила прострочення виконання грошових зобов`язань. З 01.10.2022р. позивач припинив нарахування процентів на суму залишку кредитної заборгованості і станом на 01.08.2023р., як і станом на 01.10.2022р., за поточним рахунком на ім`я відповідачки обчислюється кредитна заборгованість в розмірі 123337,15 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості /а.с. 7/ та випискою про рух коштів за поточним рахунком на ім`я відповідачки /а.с. 82-107/.

За таких обставин оскільки відповідачка в добровільному порядку не здійснила погашення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та положеннями укладеного між сторонами Договору.

Надаючи оцінку доводам сторін в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК).

Статтями 6 та 627 ЦК передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1066, 1069 ЦК за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідачка з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заповнила і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачкою за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку, який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта.

Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи відповідачки, зокрема дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта відповідачки, які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді.

У анкеті-заяві міститься прохання відповідачки відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також, відповідачка вказала, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати умови вказаного договору.

У п. 6 анкети-заяви відповідач вказав, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов`язковими. У цьому ж п. 6 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердив в анкеті-заяві, що всі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем не заперечується факт її звернення до позивача з заявою про відкриття банківського рахунку з доступом до кредитних коштів у вигляді кредитного ліміту. Заперечуючи проти позовних вимог відповідачка посилалась на ненадання позивачем доказів отримання нею банківської картки, факту використання відповідачкою кредитних коштів та факту погодження нею умов кредитування в частині порядку використання та повернення кредитних коштів.

В цьому контексті суд звертає увагу, що згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13).

Отже слід виснувати, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив сторона відповідача посилалась на недопустимість прийняття судом доказів, наданих позивачем в якості додатків до відповіді на відзив. Натомість слід зауважити, що цивільне судочинство ґрунтується на засадах диспозитивності та змагальності, внаслідок чого за загальним правилом обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 82 ЦПК України). Отже, передбачений процесуальним законом обов`язок подання позивачем доказів разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України), не перешкоджає позивачу подати до суду додаткові докази на підтвердження своїх аргументів разом з відповіддю на відзив, оскільки тільки після отримання відзиву позивач має можливість визначитись із обставинами, які заперечує відповідач і які позивач має доказувати за більш високим стандартом доказування. До того ж право позивача подавати докази разом з відповіддю на відзив прямо передбачене ч. 4 ст. 179 ЦПК України. За таких обставин доводи сторони відповідача про відхилення доказів, наданих позивачем разом з відповіддю на відзив є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин в аспекті заперечень висловлених стороною відповідача суд виходить з наступного.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17).

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018р. у справі № 910/1873/17 вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019р. у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Аналіз руху коштів з виписки по банківському рахунку на ім`я відповідачки свідчить, що з 15.12.2018р. відбувалось активне користування банківською карткою та коштами кредитного ліміту: зняття готівки в банкоматі; оплата товарів і послуг в торгівельних мережах; поповнення рахунку готівковими коштами через відповідні термінали; поповнення рахунку шляхом грошових переказів. При цьому слід звернути увагу, що з такого банківського рахунку відбувались регулярні платежі з оплати послуг зв`язку за телефонним номером мобільного зв`язку НОМЕР_4 , який перебуває у користуванні відповідачки, оскільки саме такий телефонний номер, як персональний засіб зв`язку, вказаний в її Анкеті-заяві від 12.12.2018р. та у наданих суду процесуальних документах. Також банківський рахунок поповнювався грошовими переказами самої відповідачки (30.09.2020р. 1910 грн.; 29.03.2021р. 20 грн.; 31.03.2021р. 100 грн. тощо).

До того ж по картковому рахунку відповідачкою було оформлено 16 заяв по сервісу «Розстрочка» («Оплата частинами»), що свідчить про здійснення відповідачкою 16 покупок з розстроченням виплати їх вартості /а.с. 108-163/. Оформлення відповідних заяв здійснювалось відповідачкою в мобільному застосунку monobank шляхом підписання відкритим ключем базової ключової пари електронного підпису, генерацію коду якого було засвідчено у п. 6 Анкети-заяви від 12.12.2018р. У відповідних заявах зазначався номер платіжної картки НОМЕР_5 та вказувалось, що така картка є доступом до поточного рахунку.

Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать, що факт отримання відповідачкою відповідної платіжної картки та використання коштів кредитного ліміту підтверджується належним чином, а відтак суд відхиляє доводи сторони відповідача про протилежне.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність між сторонами договірних кредитних відносин на підставі яких відповідачка отримала банківську картку із кредитним лімітом та можливістю використання кредитних коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 525 ЦК передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У анкеті-заяві відповідачки від 12.12.2018р. засвідчено, що позичальник погоджується з тим, що така анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (далі Договір) і позичальник ознайомився зі змістом таких документів та отримав їх примірники у мобільному додатку /а.с. 11/.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг в редакції від 27.11.2021р., Тарифи для продукту «Чорна картка monobank», Таблиця обчислення вартості кредиту для споживача та Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору /а. с. 24-26/.

Згідно вказаного договору банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби у вигляді суми кредитного ліміту на платіжній картці клієнта, яка відкрита у банку на підставі укладеного договору про надання банківських послуг зі сплатою 3,1 % в місяць (37,2 % річних) терміном на 25 років, а відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування.

Банком надано до суду роздруківку з мобільного додатку monobank, у якій відображена процедура входу в додаток, з якого вбачається, що без погодження з Умовами та Правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту увійти в додаток та користуватися карткою неможливо, оскільки у випадку, коли особа не дає згоди з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку monobank шляхом накладення електронного цифрового підпису, то застосунок monobank не переходить на наступний етап входу в головне меню застосунку.

Враховуючи, що послуги банку в проекті monobank надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи та інформацію, яка підлягає доведенню до відома споживачів перед укладенням договору споживчого кредитування, надані відповідачу саме через мобільний додаток, суд приходить до висновку, що відповідач був ознайомлений з правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання, а умови основні умови кредитування (процентна ставка; строк кредитування; порядок повернення кредитних коштів тощо) передбачені у Паспорті споживчого кредиту Чорної картки monobank.

Вищенаведене свідчить про укладення сторонами в установлений законом спосіб кредитного договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, в постанові від 16.12.2020р. у справі № 561/77/19, в якій, ухвалюючи рішення про стягнення боргу за кредитним договором, суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021р. у справі № 234/7159/20.

За вказаних обставин доводи сторони відповідача, що у справі відсутні докази погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору, належної інформації про підстави та розмір відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов`язання, недоведення банком, що саме ці, а не будь-які інші Умови та правила розумів відповідач під час укладання договору, є необґрунтованими і помилковими.

При цьому необґрунтованим є посилання сторони відповідача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019р. у справі №342/180/17 про те, що за відсутності підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, з огляду на те, що такий висновок зроблено у інших кредитних відносинах, які виникли на підставі договору, укладеного в письмовій формі відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, а не в електронній формі з особливостями, встановленими Законом України «Про електронну комерцію».

Крім того, аналіз руху коштів по банківському рахунку на ім`я відповідачки свідчить, що тривалий час, в період з 15.12.2018р. до 31.01.2022р. відповідачкою належним чином виконувались умови та порядок користування коштами кредитного ліміту, оскільки використання відповідних коштів здійснювалось виключно в межах пільгового періоду в порядку, передбаченому п. 5 Паспорту споживчого кредиту, внаслідок чого в такий період часу позивачем жодного разу не нараховувались та не списувались проценти за користування кредитними коштами. Так, згідно довідки банку /а.с. 81/ та виписки про рух коштів по банківському рахунку /а.с. 96/ саме з 01.03.2021р. розмір кредитного ліміту було підвищено з 30000 грн. до 100000 грн. Станом на 01.02.2022р. залишок коштів кредитного ліміту по картковому рахунку складав 100000 грн. До того ж неодноразово мали місце поповнення відповідачкою карткового рахунку в останній день місяця саме на суму, що необхідна для збереження пільгового періоду в межах кредитного ліміту в розмірі 100000 грн. (платежі та стан заборгованості за наступними датами: 31.03.2021р.; 31.05.2021р.; 31.07.2021р.; 30.09.2021р.; 30.11.2021р.; 31.01.2022р. тощо).

Зазначені обставини свідчать про належну обізнаність позичальника з умовами програми кредитування, порядком та строками повернення кредитних коштів, тобто з умовами, передбаченими у Паспорті споживчого кредиту.

Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктами 5.15 - 5.19 п. 5 підрозділу «Надання та обслуговування кредиту» Розділу ІІ Умов визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання клієнта за договором. Згідно п. 5.15 у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки зазначеної в тарифах. Згідно п 5.16 у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами, але не більше 50 % від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних. Згідно п. 5.17 у випадку настання істотного порушення клієнтом зобов`язань банк не пізніше наступного робочого дня у мобільному додатку не пізніше 3 робочих днів за допомогою месенджерів та sms направляє клієнту повідомлення про відповідне порушення із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку протягом якого вони мають бути здійснені. Згідно п. 5.18 при цьому у разі якщо клієнт погасить заборгованість зі сплати обов`язкового платежу, яка виникла до настання істотного порушення клієнтом зобов`язань, та сплатить штраф і щомісячний мінімальний платіж у строк до 120 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу), вимога банку, зазначена у повідомленні, втрачає чинність, а попередньо узгоджені умови кредитування (у тому числі щодо сплати щомісячних мінімальних платежів та відсотків за користування кредитом) поновлюються. Банк на власний розсуд має право збільшити строк, зазначений в абзаці першому цього пункту, але не більше ніж до 210 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу). Згідно п. 5.19 у випадку якщо істотне порушення клієнтом зобов`язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у п. 5.18, кредит стає у формі «на вимогу», а банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. Згідно п. 5.22 кредит збільшується на суму заборгованості за Договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому, банк надає кредит згідно з Договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього Договору.

Як встановлено судом, відповідачка після укладання кредитного договору, починаючи з квітня 2022 року не виконувала належним чином свого зобов`язання із здійснення щомісячних платежів, чим допустила порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, а відтак допустила порушення своїх зобов`язань, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати відсотків за фактичне користування кредитними коштами.

Аналіз наданоїпозивачем випискипро рухкоштів зпоточного рахункуна ім`явідповідачки свідчить,що в період з 01.02.2022р. до 21.02.2022р. відповідачкою було використано 98213,27 грн. Після 21.02.2022р. з карткового рахунку в якості видаткових операцій відбувались лише списання грошових коштів в якості здійснення щомісячних платежів з оплати попередньо замовлених послуг (оплата контенту на платформі цифрової дистрибуції AppStore, платежі по договорам сервісу «Розстрочка» за заявами №20.30.0004179366 від 09.10.2021р. та №20.30.0004953113 від 08.01.2022р.), а також списання відсотків за користування кредитними коштами. При цьому 10.03.2022р. та 18.04.2022р. мало місце поповнення карткового рахунку готівковими коштами в розмірі по 2000 грн. Отже з квітня 2022 року по такому рахунку припинилось здійснення відповідачкою будь-яких видаткових операцій, оскільки розмір поточної заборгованості перевищив розмір кредитного ліміту, а збільшення облікованого розміру заборгованості понад кредитний ліміт обумовлено списанням нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та платежів за договорами про купівлю товарів у розстрочку, що здійснювались на підставі заяв відповідачки №20.30.0004179366 від 09.10.2021р. та №20.30.0004953113 від 08.01.2022р. /а.с. 138-143, 146-148/.

Наданий позивачем розрахунок суми процентів по Договору відповідає умовам, передбаченим паспортом споживчого кредиту /а.с. 24-26/.

Станом на 01.10.2022р. розмір заборгованості зафіксований позивачем в загальній сумі 123337,15 грн. При цьому суд бере до уваги, що розмір тіла кредиту збільшений понад кредитний ліміт внаслідок обліку по картковому рахунку заборгованості з оплати нарахованих процентів за користування кредитним лімітом та зобов`язань позичальника по договорах про купівлю товарів у розстрочку, що відповідає Умовам і правилам обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank.

До теперішнього часу заборгованість відповідачки є непогашеною.

За твердженням сторони позивача 28.12.2022р. о 13 год. 51 хв. відповідачу направлено повідомлення «пуш» у мобільному додатку з вимогою про оплату заборгованості на підтвердження чого суду надано копію скрін-шоту з програмного забезпечення /а.с. 108/. Натомість наданий документ не дає суду можливості сприйняти його як належний і допустимий доказ, оскільки його дослідження не дозволяє ідентифікувати його походження та алгоритм створення.

Разом з тим, слід зауважити, що відсутність належних доказів направлення позивачем досудової вимоги відповідачу про погашення заборгованості не спростовує обґрунтованості позовних вимог та наявності у кредитора права вимоги дострокового повернення кредитних коштів, враховуючи що сторонами не заперечується факт прострочення виконання відповідачкою свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, а з моменту прострочення (01.03.2022) до моменту надходження позову до суду (18.09.2023) сплинуло понад півтора роки часу. До того ж позивач не заявляє вимог про сплату штрафів чи неустойки.

Таким чином, суд доходить висновку, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору відповідачка зобов`язана була щомісяця сплачувати мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені у Паспорті споживчого кредиту, однак не виконувала цих обов`язків та має заборгованість по сплаті щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, у зв`язку з чим відповідно до п.п. 5.16 п. 5 розділу ІІ Умов уся заборгованість стала простроченою і станом на 01.10.2022р., як і на 01.08.2023р., становить 123337,15 грн., як складається з тіла кредитного ліміту в розмірі 100000 грн., збільшеного на суму овердрафту в розмірі 23337,15 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору і приймається судом як належний і достовірний доказ.

Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів та розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 123337,15 грн., а отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2684 грн. /а.с. 1/ та витрат відповідачки з оплати правової допомоги, попередній розмір яких відповідачкою заявлений у відзиві.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати слід покласти на відповідачку в повному обсязі, а відтак за рахунок відповідачки слід відшкодувати позивачу витрати з оплати судового збору в розмірі 2684 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимогиАкціонерноготовариства«УНІВЕРСАЛ БАНК»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості- задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 21133352, п/р НОМЕР_7 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001, місцезнаходження за адресою: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» б/н від 12.12.2018 року, станом на 01.08.2023 року, в загальній сумі 123 337 грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 11 грудня 2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко