Ухвала суду № 115572156, 06.12.2023, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4961/23

Провадження 2-з-92/23

ухвала

Іменем України

06 грудня 2023 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Григор`євій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області заяву Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2023 р. до Обухівського районного суду надійшла заява заяву Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області про забезпечення позову в якій він вказав, що Обухівським районним судом проводиться розгляд справи №372/4961/23 за позовною заявою керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки. Позивач мотивував свою заяву тим, що підставою для пред`явлення позову (предметом позову) є порушення вимог земельного законодавства, що полягає в наступному. ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину №841 від 13.08.2015 р., виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Дідківською Ю.В., набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:04:078:0017 площею 0,0958 га, яка знаходиться на території м.Українка Обухівського району Київської області, про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23635700 від 13.08.2015 р. Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Поряд із цим, згідно ч.ч.1, 3 ст.145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. У свою чергу ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої нею частки земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, у зв`язку з чим така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Обставини позовної заяви та долучені до неї докази безпосередньо вказують на наявність ризику відчуження спірної земельної ділянки.

В зв`язку з цим позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку із цільовим призначенням для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:04:078:0017 площею 0,0958 га, власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації для виїзду за кордон, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 29.03.2010 р., видавник: орган ФМС 721). Заборонити ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки із зазначеним вище кадастровим номером.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, заява про забезпечення позову розглядається без участі сторін по справі.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в Постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що є наявним ризик відчуження спірної земельної ділянки.

Невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що доводи заявника є обґрунтованими, тому вбачаються достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку із цільовим призначенням для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:04:078:0017 площею 0,0958 га, власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації для виїзду за кордон, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 29.03.2010 р., видавник: орган ФМС 721) та заборонити ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки із зазначеним вище кадастровим номером.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Керівника Обухівськоїокружної прокуратуриКиївської областів інтересахдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу м.Києвіта Київськійобласті про забезпеченняпозову задовольнити.

З метою забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку із цільовим призначенням для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:04:078:0017 площею 0,0958 га, власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації для виїзду за кордон, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 29.03.2010 р., видавник: орган ФМС 721) та заборонити ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки із зазначеним вище кадастровим номером.

Об`єкт обтяження:

- земельна ділянка з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,0958 га з кадастровим номером 3223151000:04:078:0017.

Дані про стягувача: Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області, вул.В.Чаплінського, 7 м.Обухів, Київська область, 08700, код ЄДРПОУ 02909996.

Дані про боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації для виїзду за кордон, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 29.03.2010 р., видавник: орган ФМС 721.

Ухвалу в частині забезпечення позову направити на виконання Обухівському відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Дана ухвала відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження»є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя О.М.Зінченко