Рішення № 115559965, 12.12.2023, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 526/871/18

2/583/956/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ільченко В.М.

за участю секретаря Верби Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №2 у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

30.08.2018 відкрито провадження в даній справі. Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідно до договору від 22.02.2013, який складається з заяви, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку, відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки, який зобов`язався повернути та сплатити проценти. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконує, в зв`язку з чим станом на 06.05.2018 заборгованість за кредитним договором складає 85133,12 грн, з них: заборгованість за кредитом 1994,35 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 74021,97 грн, заборгованість за пенею та комісією 4586,65 грн, штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (процентна складова) 4030,15 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.10.2018 позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» був задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 22.02.2013 в сумі 80317,14 грн та в рахунок відшкодування судових витрат 1656,28 грн.

Ухвалою суду від 01.11.2023 заочне рішення від 11.10.2018 скасоване, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

21.11.2023 до суду від сторони відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не дотримані вимоги щодо належного укладення кредитного договору відповідно до вимог чинного законодавства, анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, не містить інформації про умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов договору. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості в розмірі 85133,12 грн банк надав розрахунок, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту, відсотків та комісії, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного ним тіла кредиту, відсотків та комісії станом на 11.05.2018. Підписана анкета-заява за відсутності домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитним коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту не може розцінюватися як частина кредитного договору та не може бути підставою для стягнення процентів та пені. Вважає, що позивачем безпідставно нараховано проценти за користування кредитними коштами та пеню за його невиконання. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник відповідача надав заяву про розгляд справи без їх участі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, дійшов такого висновку.

Установлено, що 22.02.2013 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, згідно якої він погодився з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно умов вказаного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

У заяві позичальника домовленості сторін щодо встановлення строку дії договору немає. Також у заяві не зазначені процентна ставка, умови про сплату пені, комісії та штрафів.

За розрахунком банку станом на 06.05.2018 за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 85133,12 грн, з них: заборгованість за кредитом 1994,35 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 74021,97 грн, заборгованість за пенею та комісією 4586,65 грн, штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (процентна складова) 4030,15 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 2 ст.1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути тіло кредиту а також відсотки за користування кредитом, пеню, комісію та штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 провадження №6-16цс15.

Таким чином, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст.634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені, комісії, штрафу, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, пені, комісії, штрафу.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку суми нарахованих ним відсотків, заборгованості за пенею та комісією, штрафів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором вбачається, що сплачені відповідачем 2,03 грн (26.12.2013) та 140 грн (27.12.2013) були зараховані банком в рахунок погашення тіла кредиту, зі сплачених відповідачем 150 грн (29.01.2014) 50 грн були зараховані в рахунок погашення тіла кредиту, інші в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, сплачені 06.02.2014 50 грн банком були зараховані на погашення відсотків за користування кредитом, сплачені 100 грн (05.04.2014), 150 грн (16.10.2014) та 63,35 грн (30.09.2015) були зараховані банком в рахунок погашення нарахованої пені. Таким чином, всього в рахунок погашення відсотків за користування кредитом банком було зараховано 150 грн сплачених відповідачем на погашення кредиту, в рахунок погашення пені 313,35 грн.

Таким чином, непогашеним залишається тіло кредиту в сумі 1531 грн (1994,35 грн 150 грн 313,35 грн), яка підлягає стягненню на користь позивача.

Разом з тим, представником відповідача заявлено про застосування строків позовної давності до даних правовідносин.

Статтею 256ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п. 1 ч. 2 ст.258ЦК України відносно неустойки.

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Статтею 260ЦК України передбачається, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст.264ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За статтею 267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що останній платіж був здійснений відповідачем 30.09.2015, позивач звернувся до суду з даним позовом 13.05.2018, що підтверджується відміткою відділення поштового зв`язку на конверті, тобто в межах трирічного строку для пред`явлення позову, відсутні підстави для застосування строку позовної давності, про який заявлено стороною відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг в розмірі 1531 грн.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову (1,8%), на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в розмірі 31,72 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) заборгованість за договором про надання банківських послуг від 22 лютого 2013 року в сумі 1531 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять одна грн 00 коп.) та в рахунок відшкодування судових витрат 31,72 грн (тридцять одна грн 72 коп.), а всього стягнути 1562,72 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять одна грн 72 коп.).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області В.М. Ільченко