Рішення № 115546941, 30.10.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3641/22

Провадження № 2/761/4275/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Сіромашенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу без виклику сторін за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 :

заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 5484,50 грн.;

заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води y розмірі 11158,44 грн.;

заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 5542,30 грн.;

заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 7657,38 грн.;

витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на майно y розмірі 33,00 грн. та судовий збір.

У обґрунтування позовних вимог зазначав, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОВНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води (далі - послуги) регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV ( далі - Закон) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №°630 (далі - Правила).

На виконання вимог Закону КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 ° 34 (5085) (надалі - Договір).

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг Споживачем.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , квнайм. №14 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.

Зазначає, що відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

Позивач стверджує, що виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: позивач надає послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, щомісячно надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов`язаний оплатити їх вартість.

Звертає увагу суду на те, що відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.11.2021 складає 13199,68 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 5542,30 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 7657,38грн.).

Крім того, зазначає, що позивач, на підставі Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» прийняв право вимоги до Відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 16642,94 грн.

Вказує, що надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

При цьому наголошує, що факт відсутності письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг (Постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20.04.2016 справа 6-295 1цс15).

Позивач вважає, що всього підлягає стягненню: сума заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 13199,68 грн та сума заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 16642,94 грн., що разом складає 29842,62 грн.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 5484,20 грн.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11158,44 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 5542,30 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 7657,38 грн.; витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2481,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України судом направлений запит щодо відомостей про місце реєстрації відповідача.

Відповідно до відповіді на запит суду від 27.07.2022 відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 23.11.2018 по 14.12.2018.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01.08.2022 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін а також витребувано з Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомості, що підтверджують право власності/користування об`єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 .

Витребувана судом інформація до суду не надходила.

25.09.2023 від відповідача у справі надійшла заява, відповідно до якої він повідомив, що власником квартири він не є, та квартира за адресою: АДРЕСА_2 в його власності перебувала 3,5 місці з 06.09.2018 по 20.12.2018, а тому відсутні підстави для стягнення з нього заборгованості. В тому разі, якщо заборгованість існує за період коли він був власником квартири, просив застосувати строк позовної давності до вказаної заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПАТ «Київенерго» визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України № 1198-VІІ від 10 квітня 2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01 липня 2014 року.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладено договір про відступлення права вимоги № 602-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до споживачів теплової енергії, комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в частині їх зобов`язання перед кредитором оплати неустойки (пеня та/або штраф), 3% річних, інфляційні нарахування, судові та інші витрати, витрати на адвокатські послуги, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладання цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачами обов`язків з оплати спожитої теплової енергії та/або комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та є предметом судового розгляду або підтверджені судовими рішеннями, як такі, що підлягають стягненню із споживачів.

Отже, з 01 травня 2018 надання послуги з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності з 10 грудня 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Таке за змістом положення містила ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону чинної до 10 грудня 2017 року.

Правилами надання послуг з централізованого опалення встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов`язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до п. 11 вищезазначених Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до норм Цивільного Кодексу України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача.

Як зазначає позивач в позовній заяві він просить стягнути заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_4 , за період з 01.05.2018 та до 01.05.2018.

Разом з цим, з доданих до матеріалів справи відповідачем договорів купівлі-продажу частини квартири, відповідачу на праві власності належала к. АДРЕСА_5 , яку він придбав 06.09.2018 та відчужив 22.12.2018 (копії договорів купівлі-продажу містяться в матеріалах справи).

Крім цього, відповідач був з 23.11.2018 по 14.12.2018 зареєстрований за вказаною адресою, що підтверджується довідкою з місця реєстрації Відділу з питань місця проживання /перебування фізичних осіб Шевченківської РДА від 27.07.2022.

Разом з цим матеріали справи не місять належних та допустимих доказів, що відповідач є чи був споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_4 .

Крім цього, позивачем було надано розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_6 , при цьому споживачем послуг у розрахунках вказаний споживач - ОСОБА_2 , а не відповідач ОСОБА_1 .

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи норми діючого законодавства та надані сторонами докази, проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що жодних належних, достатніх та достовірних доказів, які б доводили викладені у позовній заяві твердження позивача, до позовної заяви не долучено та суду не надано, отже, твердження позивача ґрунтуються на припущеннях, відтак, не можуть бути прийняті судом як докази на підтвердження дійсних обставин справи, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, відтак, задоволенню не підлягають.

Також, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки позов є не доведеним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (вказаний висновок узгоджується Постановою Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задовольнити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.В. Сіромашенко