Рішення № 115546940, 05.10.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29151/20

Провадження № 2-др/761/281/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Дем`янчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Григор`єва Ростислава Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест Хаус», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Роман Сергійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не піддягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест Хаус», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Роман Сергійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не піддягає виконанню задоволено.

20.09.2023 до Шевченківського районного суду м. Києва, засобами електронного зв`язку, надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Григор`єва Ростислава Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест Хаус», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Роман Сергійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не піддягає виконанню щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, а саме: щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 46 680 грн 83 коп.

У обґрунтування заяви представник позивача посилається на те, що звертаючись до суду із даним позовом, позивач також просив стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката. Також до позову подано орієнтовний розрахунок судових витрат.

Зазначає, що відповідно до договору про надання правничої допомоги та орієнтовного розрахунку витрат, позивач поніс наступні витрати: попередня консультація та аналіз наданих документів, складання та подання позовної заяви - 6 000,00 грн., участь у трьох судових засіданнях - 8 100,00 грн. Вказує, що окрім того п. 5.3 Договору передбачено Гонорар успіху адвоката, що становить 5 % від суми стягнення за виконавчим написом нотаріуса, що на момент укладення договору становить 32 580,83 грн. Гонорар успіху виплачується адвокату при задоволені позову на користь ОСОБА_1 . Отже, сума компенсації витрат на правничу допомогу від ТОВ «ФК Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 складає 46 680,83 грн. Щодо розміру витрат представник позивача вказував, що зокрема, Рада адвокатів Харківської області у своєму рішенні № 13/1/7 від 21.07.2021 визначила розумні мінімальні розміри гонорару адвоката по ЦПК у наступних розмірах, зокрема: консультації від 0,5 мзп (3350 грн), година роботи адвоката від 0,25 мзп (1675 грн); складання позовної заяви від 0,5 мзп (3350 грн); участь у судовому розгляді справи від 2 мзп (13 400,00 грн) + за кожне наступне судове засідання 0,5 мзп (3350 грн) ; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта від 5% суми стягнення і т. д. До вартості послуг не входять транспортні витрати, витрати на відрядження, поштові витрати, суми судового збору.

При цьому звертав увагу суду на те, що при ухвалені рішення суду, представник позивача не брав участі у засіданні, а з вступною та резолютивною частиною рішення представник позивача ознайомився 15.09.2023. Тому просить суд вважати строк на подання даної заяви дотриманим.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.09.2023 справу передано на розгляд судді Сіромашенко Н.В.

13.10.2023 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі. У вказаних запереченнях відповідач зазначав, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі повинна бути залишена без розгляду, оскільки позивач подав докази не у встановлений Законом строк, а підстави для поновлення такого строку відсутні, оскільки рішення суду у справі було вчасно розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень і позивач мав змогу з ним ознайомитись. Щодо розміру судових витрат відповідач зазначав, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертає увагу суду на те, що у мережі Інтернет наявна велика кількість безкоштовних зразків позовних заяв про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 3 огляду на зазначені обставини, переконаний, що не вбачається, що в позивача була крайня необхідність звертатися за наданням правової допомоги. Також просив суд урахувати ту обставину, що позивач не звертався до відповідача із пропозицією мирного врегулювання спору, а також врахувати, що за позивачем наявна заборгованість за кредитним зобов`язанням перед відповідачем.

Крім того, відповідач просив урахувати поведінку відповідача у справі, який позов визнає та не здійснює будь-яких дій, направлених на витрачення додаткових ресурсів для постановлення рішення у справі, а також не вчиняє дій, направлених на затягування розгляду справи, чим сприяє пришвидшенню розгляду справи.

З огляду на все викладене вище вважає, що покладення судових витрат на Відповідача розмірі, заявленому позивачем є неправильним і несправедливим. Натомість, переконаний, що стягнення витрат можливе в обсязі 1000 гривень.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи . Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.

За ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, наявні матеріали цивільної справи № 761/29151/20, дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 3 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За ч 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до положень ч. 3, ч.4 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

Відповідно до правової позиції ВС/КАС, викладеної у постанові від 28.12.202 у справі № 640/18402/19 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.08.2023 у справі № 761/29151/20 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест Хаус», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Роман Сергійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не піддягає виконанню задоволено.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу та зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з: 6 000 грн 00 коп - попередня консультація та аналіз наданих документів, складання та подання позовної заяви; 2 700 грн - участь преддставника у судовому засіданні. При поданні позовної заяви позивачем на підтвердження повноважень адвоката Григор`єва Ростислава Ігоровича було надано копію ордера №1054692 від 09.09.2020 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому з тексту позовної заяви не вбачається, що позивач заявляв про те, що ним будуть подані у строки, передбачені частиною 8 статті 141 ЦПК України, додаткові докази про понесені судові витрати.

При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), згідно якого Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК Українищодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Отже, враховуючи відсутність у матеріалах справи заяви ОСОБА_1 про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, а також порушення порядку та строків для подання відповідних доказів, можна стверджувати про відсутність підстав для розгляду поданих документів до зяви про ухвалення додаткового рішення, а саме: акту приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2023 та Договору про надання правничої допомоги від 03.09.2020.

Такий висновок суду повною мірою узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеному у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Станом на час прийняття Шевченківським районним судом м. Києва рішення у справі №761/29151/20 у матеріалах справи були наявні лише попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, копія ордера №1054692 від 09.09.2020 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю

Позивач чи його представник не долучив додаткових доказів витрат на професійну правничу допомогу впродовж усього розгляду справи судом та не вказав наміру, зокрема, у заяві від 23.08.2023, про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, суд вважає, що сторона позивача пропустила строк для подання додаткових доказів понесених витрат. При цьому у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача не просить поновити пропущений процесуальний строк та не вказує про поважність причин його пропуску.

У зв`язку з цим суд вважає, що в частині вирішення питання про долучення додаткових доказів витрат позивача на професійну правничу допомогу заяву представника позивача необхідно залишити без розгляду, так як дані докази були надані адвокатом Григор`євим Р.І. поза межами строку, встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України.

За таких обставин суд вирішує питання про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на підставі доказів, наданих наданих стороною позивача у строк, визначений частиною 8 статті 141 ЦПК України.

Ураховуючи відсутність у матеріалах справи доказів витрат позивача на професійну правничу допомогу та розміру таких витрат, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 76, 81, 89, 270 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Григор`єва Ростислава Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 761/29151/20 у частині долучення додаткових доказів витрат позивача на професійну правничу допомогу - залишити без розгляду.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Григор`єва Ростислава Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 761/29151/20 - задовольнити частково.

Ухвалити у справі № 761/29151/20 додаткове рішення.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 41661563, адреса: 79005, м. Львів, вул. М. Вороного, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.В. Сіромашенко