Постанова № 1155280, 11.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2007№К-27082/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БившевоїЛ.І., БрайкаА.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників позивача: ЛисенкоО.Ф., відповідача: ДолізеА.О., ТкачовоїО.О. та прокуратури: АтаєвоїД.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю«Агрофірма «Гетьман» на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від09.03.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від03.07.2006 посправі№17/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю«Агрофірма «Гетьман»

до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції

за участі Прокурора Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від27.12.2005 №0002732342/1/51987 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 769857,39грн. (вт.ч.основному платежу у сумі 470000грн. та 284941,83грн. - штрафні (фінансові) санкції), винесеного на підставі Актувід16.11.2005 №171/231.32328724 по проведеній комплексній плановій виїзній документальній перевірці дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ«Агрофірма«Гетьман» за період з 06.05.2003 по 30.06.2005 за порушення пп.7.3.1 п.7.3, п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем був завищений податковий кредит за червень 2005року на суму 470000грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від09.03.2006 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від03.07.2006 посправі№17/17 в позові відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що здійснення передплати без подальшої поставки товарів (робіт, послуг) не підтверджує факту отримання товарно-матеріальних цінностей, переходу права власності на такі товарно-матеріальні цінності; а тому зроблено висновок, що позивач неправомірно збільшив податковий кредит червня 2005року на 470000грн.

При цьому судом першої інстанції досліджувався договір від23.05.2005 №23/05 та платіжні доручення за травень2005року і відповідні податкові накладні за травень2005року на загальну суму 2820000грн.(а.с.41-45). Висновок судів базувався на думці, що грошові кошти, якими позивач здійснив передплату на розрахунковий рахунок ТОВ«Дніпровський тепличний комбінат», були отримані позивачем у якості зворотної фінансової допомоги згідно Договору ФП-4 зворотної фінансової допомоги від20.04.2005 від ЗАТ«Страхова компанія «Софія» шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів у сумі 2820000грн., у тому числі ПДВ 470000грн.

Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції повністю. Таким чином суди визнали, що ПДВ в сумі 470000грн. позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2005року неправомірно.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ТОВ«Агрофірма «Гетьман» (далі-ТОВ) подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від09.03.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від03.07.2006 посправі№17/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скарга обґрунтовано тим, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник послався на п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначивши, що у вказаній нормі положення, що передбачає як обов'язкову підставу для виникнення права на податковий кредит - поставку товару - відсутні. Скаржник наголошує, що норми вказаного Закону дозволяють продавцю видавати податкову накладну та формувати покупцю товару податковий кредит за фактом передплати. Спірна ж сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту позивачем за фактом сплати коштів, за належним чином оформленими податковими накладними, які виписані продавцем в момент виникнення у нього податкового зобов'язання відповідно до закону.

Також скаржник вважає, що суд при постановленні ухвали порушив п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких датою виникнення права платнику податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій, а тому вважає безпідставним зменшення податкового кредиту та нарахування штрафних санкцій.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу в якому просив залишити в силу судові рішення, а скаргу без задоволення, пославшись на пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» пояснюючи, що зазначена норма Закону передбачає, крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару. Поставка товару є необхідною передумовою правомірності віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

А згідно п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платнику податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, без врахування зазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» судами не прийнято до уваги, що формування податкового кредиту відбувалось за договором від23.05.2005 №23/05, на підставі якого позивач здійснив на користь постачальника передплату у загальному розмірі 2820000грн., у тому числі ПДВ у розмірі 470000грн., що підтверджено дослідженими судами платіжними дорученнями за травень2005року.

Відповідно, оскільки ТОВ«Дніпровський тепличний комбінат» виписало в травні2005року позивачеві податкові накладні на загальну суму 2820000грн.(а.с.41-45), таким чином ПДВ в сумі 470000грн. позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2005року.

За досліджених підстав формування податкового кредиту за договором від23.05.2005 №23/05, висновок судів базувався на думці, що грошові кошти, якими позивач здійснив передплату на розрахунковий рахунок ТОВ«Дніпровський тепличний комбінат», були отримані позивачем у якості зворотної фінансової допомоги згідно Договору ФП-4 зворотної фінансової допомоги від20.04.2005 від ЗАТ«Страхова компанія «Софія» шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів у сумі 2820000грн., у тому числі ПДВ 470000грн.

Однак необхідно врахувати, що згідно з абз.2 пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту на момент перевірки платника податку. При цьому норми вказаного Закону дозволяють продавцю видавати податкову накладну та формувати покупцю товару податковий кредит за фактом передплати.

Враховуючи наведене, в даному випадку слід зазначити, що спірна сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту позивачем за фактом сплати коштів, за належним чином оформленими податковими накладними, які виписані продавцем в момент виникнення у нього податкового зобов'язання відповідно до закону.

Тобто помилковим є визнання судами підставою для зменшення податкового кредиту факт отримання фінансової допомоги, оскільки формування податкового кредиту відбулось на підставі договору від23.05.2005 №23/05.

Також матеріали справи та ухвала апеляційного суду свідчать, що поставка товару за умовами договору передбачена в термін з 20.02.2006 по 31.10.2006, тому висновок суду щодо відсутності товару станом на момент податкової перевірки та розгляду справи слід визнати передчасним, оскільки норми Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають обмежень щодо строку поставки товару.

Ствердження суду про те, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції ніяких документів не було, також не відповідають дійсності, оскільки документи про часткову поставку товару та матеріали щодо подальшої поставки товари (договір з ТОВ"ТВД", лист, додаткова угода) були надані до Господарського суду Дніпропетровської області.

Таким чином, розглядаючи спір, суд першої інстанції неправомірно застосував приписи п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ДПІ безпідставно зменшила суму відємного значення ПДВ та донарахувала ПДВ і нарахувала штрафні санкції по ньому.

Вищенаведене вказує на неправомірність міркувань судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак постанова Господарського суду Дніпропетровської області від09.03.2006 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від03.07.2006 посправі№17/17 підлягають скасуванню, як такі що при правильному встановленні обставин справи винесені з порушенням норм матеріального права. Касаційну скаргу ТОВ необхідно задовольнити та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від27.12.2005 №0002732342/1/51987.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю«Агрофірма «Гетьман» задовольнити.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від09.03.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від03.07.2006 посправі№17/17 скасувати.

Позов задовольнити. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від27.12.2005 №0002732342/1/51987.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді Л.І.Бившева

А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко