Рішення № 115521252, 07.12.2023, Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/6216/23

Номер провадження 2-а/462/113/23

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Галайко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання Шиманської Д. Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Обґрунтування позову.

Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гелемей Ю. М., 22.08.2023 року (вх. № 17344) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із адміністративним позовом до УПП у Львівській області ДПП, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7414821 від 28.07.2023 року (а.с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.07.2023 року інспектором УПП у Львівській області ДПП Візняк В. В. було складено постанову серії ЕАС № 7414821 від 28.07.2023 року відносно нього про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладено адміністративне стягнення згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Вказує на те, що вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки така не містить жодних фото чи відео доказів, з яких було б видно місце, дату, час чи осіб, які здійснювали таку зйомку. Також вказує, що постанову отримав 08.08.2023 року, що стверджується копією конверту та інформацією із сайту АТ «Укрпошта».

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Галайко Н. М. (а.с. 9).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.08.2023 року прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 10-11).

Позиція сторін по справі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, не направив у судове засідання свого уповноваженого представника,однак направиввідзив напозовну заяву,який надійшовв суд21.09.2023року (вх.№ 19855)за підписомуповноваженого представникаУПП уЛьвівській областіДПП Забродоцької Я.Р. (а.с. 16-22).

Так, із змісту письмового відзиву на позовну заяву, зокрема вбачається, що 28.07.2023 року о 17 год. 19 хв., під час виконання службових обов`язків, інспекторами Управління був зупинений транспортний засіб «Renault Mеgane», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача, що рухався о 17 год. 19 хв. та не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, чим порушив пункт 9.2 «б» Правил дорожнього руху (далі - ПДР). У результаті, позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та винесено постанову серії ЕАС № 7414821 від 28.07.2023 року із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. Отже вважає таку постанову обґрунтованою та винесеною на підставі на у порядку передбаченому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи стислість строків розгляду даної справи, передбачених ч. 1 ст. 286 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому за вказаних обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст.55Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно із ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ст. 245, 280КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7414821 від 28.07.2023 року, складеної інспектором УПП у Львівській області ДПП Візняк В. В. стверджується, що ОСОБА_1 , 28.07.2023 року о 17 год. 19 хв. у м. Львові на просп. Червоної Калини, 35а керував транспортним засобом «Renault Mеgane», державний номерний знак НОМЕР_1 та не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР та відповідно скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 6).

У зв`язку із зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510 грн. 00 коп.

Пункт 7 вказаної постанови «до постанови додаються» не заповнений.

Застосоване судом законодавство.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів у справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, у постанові Верховного Суду № 560/751/17 від 27.06.2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст.242КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст.77КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Мотиви прийняття рішення та висновки суду.

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно доч.2ст.122КУпАП порушенняправил проїздуперехресть,зупинок транспортнихзасобів загальногокористування,проїзд назаборонний сигналсвітлофора абожест регулювальника,порушення правилобгону ізустрічного роз`їзду,безпечної дистанціїабо інтервалу,розташування транспортнихзасобів напроїзній частині,порушення правилруху автомагістралями,користування зовнішнімиосвітлювальними приладамиабо попереджувальнимисигналами припочатку рухучи змінійого напрямку,використання цихприладів таїх переобладнанняз порушеннямвимог відповіднихстандартів,користування підчас рухутранспортного засобузасобами зв`язку,не обладнанимитехнічними пристроями,що дозволяютьвести перемовибез допомогирук (завинятком водіївоперативних транспортнихзасобів підчас виконанняними невідкладногослужбового завдання),а таксамо порушенняправил навчальноїїзди,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 9.2 «б» ПДР водійповинен подаватисигнали світловимипокажчиками поворотувідповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1279-8 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній не наведено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, у якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.

Так, оскаржувана постанова не містить відміток про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення.

Не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і у порядку надання відзиву.

Окремо суд звертає увагу на те, що із долучених до відзиву на позовну заяву уповноваженим представником відповідача відеоматеріалів (clip-0.mp4 - clip-5.mp4), які містяться на DVD-R диску - не вбачається факту відсутності подачі сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, як це вказано в оскаржуваній постанові, натомість такі відеоматеріали містять процедуру розгляду справи за ст. 130 КУпАП. Також із відеоматеріалів вбачається, що при зупинці транспортного засобу інспекторами поліції, позивач використовував подачу сигналу світловим покажчиком повороту.

Доказів відсутності подачі сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, які дали б підстави для твердження про порушення позивачем вимог ПДР, відповідачем не надано.

Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду № 177/525/17 (2-а/177/23/17), адміністративне провадження № К/9901/34580/18 від 08.07.2020 року сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що Верховний Суд у постанові № 338/1/17 від 26.04.2018 року зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду № 463/1352/16-а від 08.07.2020 року).

Отже у силу принципу презумпції невинуватості, діючого у адміністративному праві, усі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.

Щодо визнання протиправною оскаржуваної постанови.

Так, відповідно до ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправною постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки КАС України не надає повноважень судді визнавати рішення суб`єкта владних повноважень незаконними (протиправними), а тому у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати по справі.

За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Частиною 1 ст.132КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір, сплачений ним (а.с.7) за подання позовної заяви до суду, у розмірі 536 грн. 80 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7414821від 28.07.2023року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження усправі проадміністративне правопорушення закрити, у зв`язкуз відсутністюу діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Департаменту патрульної поліції (кодЄДРПОУ:40108646,місцезнаходження:03048,м.Київ,вул.Федорова Ернста,3) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 536 (п`ятсоттридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19).

Текст судового рішення складено 07.12.2023 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко