Рішення № 115520499, 11.12.2023, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1335/23

Номер провадження2/220/164/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керівника Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого внаслідок вчинення кримінального правопорушення (злочину),

ВСТАНОВИВ:

03.10.2023 року Керівник Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого внаслідок вчинення кримінального правопорушення (злочину) в розмірі 21545,88 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що Маріупольською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону встановлено, що вироком Великоновосілківського районного суду від 17.05.2023 р. у справі 220/439/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 62 КК України замінено ОСОБА_1 покарання у виді 2 років позбавлення волі на покарання у виді 2 (двох) років тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців. Зазначеним вироком Великоновосілківського районного суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 17.03.2023 р. приблизно в 18 год. 20 хв., ОСОБА_1 знаходився у населеному пункті Вільне Поле, Комарської ОТГ, Волноваського району, Донецької області у приміщенні кухні житлового будинку по АДРЕСА_1 за місцем свого тимчасового мешкання. Приблизно о 18 год. 25 хв. до зазначеного будинку зайшов його знайомий ОСОБА_2 , та між останніми на грунті раптово виниклих неприязних відносин, що обумовлені особистими стосунками, оскільки ОСОБА_2 зайшов у приміщення будинку, де не проживав, що обурило ОСОБА_1 , та він висловив вимогу залишити будинок. Незважаючи на це, ОСОБА_2 відмовився покинути приміщення будинку, намагався заспокоїти ОСОБА_1 , у якого з цього приводу виник умисел на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_1 , 17.03.2023 р. приблизно о 18 год. 30 хв. направився у приміщення своєї спальної кімнати, де взяв закріплену за ним вогнепальну зброю - автомат Калашникова АК-74, № НОМЕР_2 , 1983 року випуску, споряджений бойовими патронами калібру 5,45 мм у кількості 45 шт., який перебував у бойовій готовності, тобто знятий запобіжника в режимі одиночної стрільби та з досланим патроном до патронника, після чого вийшов із зазначеної кімнати. Перебуваючи у приміщенні кухні у вищезазначеному будинку, ОСОБА_1 на відстані близько 1,5-2 метри від ОСОБА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи злочинність вчинюваних своїх дій, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тримаючи автомат Калашникова АК-74, № НОМЕР_2 обома руками, на ґрунті особистих неприязних відносин направив його ствол в сторону правої ноги ОСОБА_2 та вказівним пальцем правої руки натиснув на спусковий гачок, здійснивши таким чином не менше чотирьох одиночних пострілів, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового сліпого поранення правого стегна з вогнепальним переломом нижньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, вогнепального кульового наскрізного поранення м`яких тканин правої гомілки, вогнепальну рану ахілового сухожилку правої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які потребують для свого загоєння та лікування терміну понад 21 день (3-х тижнів). Внаслідок отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 перебував нестаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2023 р., пацієнт ОСОБА_2 , перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 17.03.2003 р. по 21.03.2003 р., тобто 5 днів та на його лікування проведено заходів на суму 19484,00 грн. Також на проведення операцій та лікування ОСОБА_2 витрачено медикаментів та перев`язувальних матеріалів на суму 2061,88 грн. Таким чином, загальна сума збитків понесених військовою частиною НОМЕР_1 на лікування ОСОБА_2 внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 становить 21545,88 грн. Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача на користь держави кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Ухвалою суду від 13.10.2023 року провадження у справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2023 року визначено провести заочний розгляд даної справи.

Представник Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Позовні вимоги підтримав. Не заперечу4вав проти заочного розгляду справи.

Представник позивача військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідачв судове засідання також повторно не з`явився, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про день та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи уйого відсутність до суду не надходило, відзив на позов не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим справу розглянути без участі сторін та їх представників.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим справу розглянути без участі відповідача, провівши заочний розгляд справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що вироком Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17.05.2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 62 КК України замінено ОСОБА_1 покарання у виді 2 років позбавлення волі на покарання у виді 2 (двох) років тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

Зазначеним вироком встановлено, що 17.03.2023 р. приблизно в 18 год. 20 хв., ОСОБА_1 знаходився у населеному пункті Вільне Поле, Комарської ОТГ, Волноваського району, Донецької області у приміщенні кухні житлового будинку по АДРЕСА_1 за місцем свого тимчасового мешкання. Приблизно о 18 год. 25 хв. до зазначеного будинку зайшов його знайомий ОСОБА_2 , та між останніми на грунті раптово виниклих неприязних відносин, що обумовлені особистими стосунками, оскільки ОСОБА_2 зайшов у приміщення будинку, де не проживав, що обурило ОСОБА_1 , та він висловив вимогу залишити будинок. Незважаючи на це, ОСОБА_2 відмовився покинути приміщення будинку, намагався заспокоїти ОСОБА_1 , у якого з цього приводу виник умисел на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_1 , 17.03.2023 р. приблизно о 18 год. 30 хв. направився у приміщення своєї спальної кімнати, де взяв закріплену за ним вогнепальну зброю - автомат Калашникова АК-74, № НОМЕР_2 , 1983 року випуску, споряджений бойовими патронами калібру 5,45 мм у кількості 45 шт., який перебував у бойовій готовності, тобто знятий запобіжника в режимі одиночної стрільби та з досланим патроном до патронника, після чого вийшов із зазначеної кімнати. Перебуваючи у приміщенні кухні у вищезазначеному будинку, ОСОБА_1 на відстані близько 1,5-2 метри від ОСОБА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи злочинність вчинюваних своїх дій, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тримаючи автомат Калашникова АК-74, № НОМЕР_2 обома руками, на ґрунті особистих неприязних відносин направив його ствол в сторону правої ноги ОСОБА_2 та вказівним пальцем правої руки натиснув на спусковий гачок, здійснивши таким чином не менше чотирьох одиночних пострілів, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового сліпого поранення правого стегна з вогнепальним переломом нижньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, вогнепального кульового наскрізного поранення м`яких тканин правої гомілки, вогнепальну рану ахілового сухожилку правої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які потребують для свого загоєння та лікування терміну понад 21 день (3-х тижнів).

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 №1006 від 19.05.20023 р. про вартість лікування військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні військової частини НОМЕР_1 у період з 17.03.2003 р. по 21.03.2003 р. Вартість лікування в хірургічному відділенні військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_2 складає 21545,88 грн.

Згідно п.11.1-11.4, 12.1, 12.3-12.4 Положення «Про військову частину НОМЕР_1 » затвердженого командиром військової частини НОМЕР_4 , які у тому числі, підпорядковуються військова частина НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, за своєю організаційно-правовою формою є бюджетною установою, яка повністю фінансується з державного бюджету України, має самостійний баланс, кошторис, відкриті рахунки в Управлінні Державної казначейської служби України в Олександрівському районі м.Запоріжжя, печатку, код ЄДРПОУ, може від свого імені укладати договори (угоди), набувати майнових та немайнових прав, вести претензійно-правову роботу, нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою у судових органах. Військова частина НОМЕР_1 є бюджетним закладом і повністю фінансується з Державного бюджету України, є розпорядником коштів третього рівня, веде бухгалтерський облік, складає та подає звітність, має реєстраційні рахунки.

У відповідь на повідомлення Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про необхідність вжиття заходів щодо стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 , командир військової частини НОМЕР_1 повідомив, що військовою частиною НОМЕР_1 позовна заява до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2 не подавалась. Будь якого відшкодування коштів від ОСОБА_1 військовій частині НОМЕР_1 не здійснювалось.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося.

За змістом наведеної норми матеріального права обов`язок відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, покладається саме на винну особу, яка вчинила цей злочин, і заподіяла шкоду здоров`ю потерпілої, як умисними, так і необережними діями.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 р. №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою КМУ № 545 від 16.07.1993 року (далі Порядок).

Згідно п. 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно п.3 Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 р. №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» також передбачено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, приймаючи до уваги вирок суду від 17.05.2023 року, яким встановлено вину відповідача у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілого внаслідок його неправомірних дій, суд вважає законним вимоги позивача про її відшкодування відповідачем.

Вирок Великоновосілківського районного суду від 17.05.2023 р. не оскаржувався та набрав законної сили.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає необхідними стягнути з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 в дохід державного бюджету кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 21545,88 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання вказаного позову, суд при ухваленні рішення відповідно до ст.141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 в дохід державного бюджету (UA 398201720313231001204001007, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 08133255) кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 21545 (двадцять одна тисяча п`ятсот сорок п`ять) грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Суддя О.М. Якішина