Постанова № 11551220, 31.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 16/93 (2а-12607/08) Головуючий у 1-й інстанції: Кашинський М.І. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" серпня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

Суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Скирді Б.К.

представника відповідача Сольвара О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2009 року по справі за позовом Приватного підприємства «Лоттос»до Державної податкової інспекції у Сокольському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій»,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року Приватне підприємство «Лоттос»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Сокольському районі Львівської області, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області № 0012272331 від 28.11.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 70,02 грн.; № 0012282331 від 29.11.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 93,36 грн. та № 0001372300 від 15.02.2008 року про застосування штрафних санкцій в сумі 7182,56 грн., що були прийняті внаслідок порушення позивачем вимог п.1 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2009 року позовні вимоги Приватного підприємства «Лоттос»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0012272331 від 28.11.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 70,02 грн.; № 0012282331 від 29.11.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 93,36 грн. та № 0001372300 від 15.02.2008 року про застосування штрафних санкцій в сумі 7182,56 грн..

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог. Крім того, відповідач просить застосувати до спірних правовідносин положення частини 1 статті 100 КАС України (в редакції, до діяла до 07.07.2010 року) та відмовити в задоволенні позову з цих підстав.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України (в редакції від 07.07.2010 року) підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами ДПІ у Сокальському районі Львівської області було проведено перевірку господарської одиниці позивача павільйону гральних автоматів, розташованого за адресою: м. Сокаль, Львівської області, вул. Тартаківська, 101, щодо контролю за здійсненням позивачем як субєктом підприємницької діяльності розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 19.11.2007 року № 13291042/2331/32661400, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 4 статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме: із пяти одиниць гральних автоматів позивач мав в наявності лише один торговий патент.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення від 28.11.2007 року № 0012272331 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 70,02 грн..

За результатами проведення наступних перевірок господарської одиниці позивача павільйону гральних автоматів, розташованого за адресою: м. Сокаль, Львівської області, вул. Тартаківська, 101, службовими особами відповідача були виявлені аналогічні порушення, у звязку з чим ними були складені наступні акти, а саме:

-акт перевірки № 13291061/2331/32661500 від 22.11.2007 року, на підставі якого ДПІ у Сокальському районі Львівської області прийнято рішення від 29.11.2007 року № 0012282331 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 93,36 грн.;

-акт перевірки № 019539/230/32661400 від 07.02.2008 року (від 24.03.2008 року № 00013723000/1), на підставі якого ДПІ у Сокальському районі Львівської області прийнято рішення від 15.02.2008 року № 000137200/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7182,56 грн.

Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

Рішенням ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 17.03.2008 року № 3521/231/8 спірні податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача від 22.02.2007 року № 220208/1 без задоволення (а.с. 13-17).

Рішенням ДПА у Львівській області від 17.04.2008 року № 8439/19/25005/399 податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.11.2007 року № 0012272331 та від 29.11.2007 року № 0012282331 залишено без змін, а повторна скарга позивача від 29.02.2008 року № 290228/1 без задоволення (а.с. 30-33).

Рішенням ДПА у Львівській області від 19.05.2008 року № 10484/10/25-005/488 податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.02.2008 року (від 24.03.2008 року № 00013723000/1) залишено без мін, а повторні скарги позивача від 27.03.2008 року № 27038/3 та від 03.04.2008 року № 030448/2 - без задоволення (а.с. 18-21).

Рішенням ДПА України від 19.06.2008 року № 60606/6/250415 податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.11.2007 року № 0012272331 та від 29.11.2007 року № 0012282331 залишено без змін, а скарга позивача від 23.04.2008 року № 23048/2 без задоволення. (а.с. 25-27).

Рішенням ДПА України від 26.06.2008 року податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.02.2008 року (від 24.03.2008 року № 00013723000/1) залишено без мін, а скарга позивача від 28.05.2008 року № 28058/5 без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності, визначається Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР (далі по тексту Закон № 98/96-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону № 98/96-ВР, об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Згідно вимог ч. 1,2 ст. 5 Закону № 98/96-ВР, патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами. Під гральним бізнесом у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі. У разі, коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (грального місця).

Відповідно до п.4 ст. 5 Закону № 98/96-ВР, торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл). Домінантою такого законодавчого припису є гральне місце, а не гральний автомат. У контексті вказаної статті гральне місце (гральний стіл) це місце, на якому проводиться одночасно лише одна азартна гра. Відповідно гральний стіл це стіл з одним гральним полем для проведення одночасно однієї азартної гри.

Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу не дає права на здійснення грального бізнесу, не зазначеного у такому патенті. Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних місяців.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 5 Закону № 98/96-ВР, вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік) для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем - 4200 гривень.

Відповідно до ч. 5 цієї статті Закону № 98/96-ВР, оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Ліцензійними умовами провадження організації діяльності з проведення азартних ігор і Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 18.04.2006 року №40/374 визначено поняття «грального автомата»як механічного, електричного, електронного обладнання або пристрою, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

Сама гра на таких гральних пристроях може проводитися за участю як однієї, так і більше осіб відповідно кількості гральних місць. Оплата за надання послуг у сфері грального бізнесу з використанням зазначених гральних пристроїв здійснюється кожною особою - гравцем окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, наявний у позивача гральний автомат «Щасливе число»розрахований на гру кількох осіб та вміщує в собі кілька гральних місць, тобто одночасно виконує функцію кількох гральних автоматів. Вказане дає підстави зробити висновок про необхідність отримання позивачем торгових патентів у кількості, відповідній до наявних гральних місць даного грального автомату.

Наявні в справі Висновок компютерно-технічної експертизи №5206 та паспорт грального автомату «Щасливе число», з яких вбачається, що належний позивачу гральний автомат відповідає визначеним законом ознакам і являє собою єдиний гральний автомат, не звільняє позивача від обовязку придбання торгових патентів залежно від кількості гральних місць.

У звязку з цим колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було порушено вимоги п.4 ст. 5 Закону № 98/96-ВР, що полягає у здійсненні ним господарської діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу при наявності одного торгового патенту з використанням грального автомату, що передбачає можливість одночасної гри до 5-ти осіб.

За здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу без одержання відповідних торгових патентів, субєкти підприємницької діяльності сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності субєктів підприємницької діяльності.

Законом України "Про систему оподаткування" плату за торговий патент за деякі види підприємницької діяльності віднесено до загальнодержавних податків та зборів, правильність та своєчасність справляння яких здійснюється державними податковими органами.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення про сплату податкового зобов'язання за штрафними санкціями відповідачем було прийнято в межах його компетенції, відповідно до вимог діючого законодавства.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла до 07.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом ПП «Лотос»звернулося 19 листопада 2008 року, про що свідчить відповідна відмітка суду першої інстанції, із зазначенням вхідного реєстраційного номеру та дати отримання судом позову.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не наполягав на застосуванні до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла до 07.07.2010 року) та не просив відмовити в задоволенні позову з цих підстав.

Про це відповідачем було зазначено в письмових запереченнях, які надійшли до суду першої інстанції 20 лютого 2010 року (після постановлення судом оскаржуваного рішення), а тому підстав для застосування до спірних правовідносин положення частини 1 статті 100 КАС України (в редакції, що діяла до 07.07.2010 року) по колегія суддів не вбачає.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження своїх доводів, а відтак заявлені ним вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2009 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Лоттос»до Державної податкової інспекції у Сокольському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій»- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких Повний текст постанови складено та підписано 06.09.10 р.