Ухвала суду № 11551208, 17.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № Лі2-а-1451/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Лічівецький І.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" серпня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Г головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

при секретарі:Демченко Т.І.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маньківська іграшка»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маньківська іграшка»до Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у Маньківському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032301/0/113 від 19.02.2009 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.04.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам по справі та допущені порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю- доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 19.01.2009 року по 30.01.2009 року працівниками відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Маньківська іграшка»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки за № 101/23/33625185 від 06.02.2009 року.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР , а саме: на виконання договору оренди обєкта нерухомості від 03.07.2006 року, укладеного з ТОВ «Терра»(Російська Федерація) про передачу позивачу в оренду комплексу нежитлових будівель по вул. Малиновського, 1, в смт. Маньківка, Черкаської області, підприємством безпідставно не утримано та не перераховано до державного бюджету податок з доходів нерезидента з джерелом його походження з України (орендної плати) від здійснення господарської діяльності в розмірі 23 658,86 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2009 року № 0000032301/0/113, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 70 976,58 грн., з яких 23 658,86 грн. за основним платежем та 47 317,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на слідуюче.

Згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. До таких доходів відноситься, зокрема лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця) (підпункт «г»цього пункту).

Відповідно до п. 13.2 вказаної статті ,резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від проведення господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 13.6 цієї статті, зобовязані утримувати під час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 % від суми такого доходу за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 1.8 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з п. 1 ст. 6 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 року, ратифікованої Законом України від 06.10.1995 року № 369/95-ВР (набрала чинності з 03.08.1999 року), доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), яке міститься в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Пунктом 3 ст. 6 зазначеної Угоди передбачено, що положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до доходів, одержуваних від прямого використання, здавання в оренду або використання нерухомого майна в будь-якій іншій формі.

В свою чергу пунктом 1 статті 21 Угоди визначено, що нерухоме майно, про яке йдеться у статті 6, що є власністю резидента однієї Договірної Держави та міститься в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що порівняльний аналіз тих статей Угоди, якими встановлено імператив щодо оподаткування доходів лише у певній з визначених цими статтями Договірній Державі (зокрема, пункту 1 ст. 7 щодо оподаткування прибутку підприємства Договірної Держави лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво) з правилом статті 6 Угоди, яка встановлює альтернативний порядок оподаткування передбачених нею доходів з огляду на наведені приписи пунктів 13.1 та 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», свідчить про обовязок резидента України утримати податок на репатріацію доходів, які передбачені статтею 6 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, при їх виплаті резиденту Російської Федерації, тобто, відсутність імперативного регулювання в міжнародній угоді означає, що діє імператив, який встановлений національним законодавством.

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права та вивчивши наявні докази в матеріалах справи, судова колегія приходить до висновку, що приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Маньківському районі Черкаської області діяла на підставі, у межах та у спосіб, передбачений податковим законодавством України та відповідним міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України.

Так як в матеріалах справи не вбачається доказів того, що на час проведення перевірки діяльності позивача ним були дотримані вказані вимоги п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому підстав для визнання неправомірним оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідача у колегії суддів немає.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, слід визнати, що оскаржувана постанова суду прийнята відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстав для її скасування або зміни у колегії суддів немає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маньківська іграшка»залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя:__ Т.Р. Вівдиченко

Судді:__ Н.М. Літвіна

__ О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлено 23 серпня 2010 р.