Ухвала суду № 11551093, 28.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1364/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"28" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С.,

суддів: Горяйнова А.М., Безименної Н.В.

при секретарі: Ільницькій В.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн», товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн», товариства з обмеженою відповідальністю «Метрі дат»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат»за період з 01.07.2007 по 31.07.2008.

Так, перевіркою було встановлено, що на виконання умов договору від 21.12.2007 №26/12-07-ЛФ, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»(покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат»(продавець) та згідно специфікацій, що є невід'ємними частинами зазначеного договору: №1 від 21.12.2007, №2 від 26.12.2007 року не вбачається факту передачі нафтопродуктів від продавця покупцю та використання товариством з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»у власній господарської діяльності фракції легкої, придбаної у товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат».

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані статтею 208 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною першою названої статті якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, за змістом наведеної норми, у разі, якщо сторонами виконаний нікчемний договір, стягнення з добросовісної сторони в дохід держави провадиться за умови повернення їй усього одержаного за таким правочином недобросовісною стороною, тобто, в даному випадку, повернення недобросовісною стороною коштів.

Відповідно до вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, позивачем не було доведено мнимість господарських відносин відповідачів, у тому числі щодо несплати податків відповідачами, не надано відповідних доказів щодо недобросовісності контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»- постачальника нафтопродуктів приватного підприємства «Демол-Сервіс».

Зокрема, в основу висновків позивача щодо нікчемності правочину покладені висновки акту перевірки, які не підтверджено відповідними документальними доказами.

Як вбачається, ТОВ «Оіл-Лайн»на підтвердження виконання сторонами умов договору від 21.12.2007р. №26/12-07-ЛФ надано суду копії документів на поставку, транспортування і зберігання легкої фракції (видаткові накладні, залізничні накладні, податкові накладні на поставку фракції легкої, договори на транспортне обслуговування, а також копії документів щодо подальшої реалізації зазначених нафтопродуктів).

Крім того, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі нафтопродуктів по договору зберігання від 01.03.2005р. №0103/05-4ю укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат»та відкритим акціонерним товариством «Дніпронафтопродукт». Так, у вказаних залізничних накладних зазначено як відправника Бориспільську філію ВАТ «Дніпронафтопродукт»та зазначено, що отримувач отримує фракцію легку для передачі ТОВ «Оіл-Лайн».

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідачів надано суду витяги з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, відповідно до яких товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»та товариство з обмеженою відповідальністю «Метрідат»зареєстровано як юридичні особи. Одним з видів діяльності за КВЕД у відповідачів є оптова та роздрібна торгівля пальним.

Так, в ході проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн», результати якої викладені в акті позивача від 11.11.2008р. №496/1-23-06/35000816, встановлено, що по договору від 21.12.2007р. №26/12-07-ЛФ станом на 24.01.2008р. у товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»по розрахункам з товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат»по зазначеному договору заборгованість не обліковується.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідачів умислу при укладенні договору від 21.12.2007 №26/12-07-ЛФ з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або порушує публічний порядок. Спірний договір був укладений відповідачами з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за ним виконані сторонами належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

Н.В. Безименна

Ухвалу складено у повному обсязі 01.10.2010.