Постанова № 11550329, 15.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9342/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолый И.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2010 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.

при секретарі Ломановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал- Безпека»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання нечинним акту перевірки, -

В С Т А Н О В И ЛА:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал - Безпека»(далі ТОВ «Ареал -Безпека», позивач) звернулося до суду з позовом про визнання нечинним п.3.1.2., 3.2.2. Акту перевірки № 8911/23-11/35212029 від 21 липня 2009 року Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ У соломянському районі м.Києва) та протиправними податкових повідомлень-рішень № 0002792311/0, № 0002782311/0 від 29 липня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янсько у районі м. Києва № 0002792311/0 та № 0002782311/0 від 29.07.09 року. В решті позовиних вимог відмовлено..

Не погоджуючись з судовим рішенням Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції частковому скасуванню.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку що позивачем правомірно віднесено кошти до валових витрат та податкового кредиту на підставі усних договорів підряду укладених позивачем з TOB «Логістік Тур»та TOB «Оптова будівельна мережа»на виконання підрядних робіт з монтажу та налагодження систем сигналізації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал-Безпека»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.06.2007 року по 31.03.2009 рік. За результатами перевірки складено Акт від 21.07.2009 року № 8511X23-11X35212029 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 203537,93 грн., в т.ч. по періодам: за 3-й квартал 2007 рік на суму 15498,69 грн., за 4-й квартал 2007 року в сумі 53778,99грн., за 1-й квартал 2008 року на суму 107187,9 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 27072,36 грн., порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 155953,9 грн. у тому числі за серпень 2007 року на суму 12046,3 грн., за жовтень 2007 року на суму 2006,56 грн., за листопад 2007 року 20 724,8 грн., за грудень 2007 року в сумі 20644,49 грн., за січень 2008 року на суму 9152,16 грн., за лютий 2008 року на суму 42042,5 грн., за березень 2008 року в сумі 34620,99 грн., за квітень 2008 року в сумі 14715,41 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0002792311/0 від 29 липня 2009, в якому визначено за TOB «Ареал-Безпека»суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства за порушення вимог в розмірі 305305 грн. в тому числі за основним платежем 203538, штрафні (фінансові) санкції 101769грн.. за порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

№ 0002982311/0 від 29 липня 2009 року в якому визначено суму податкового зобов'язання за TOB «Ареал-Безпека»з податку на додану вартість за порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у розмірі 233930,00 грн., в тому числі 155953 грн. - основний платіж, 77977 грн. - штрафні (фінансові) санкції

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва визнано за позивачем податкове зобов'язання за порушення п.п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в сумі 305305 грн. в тому числі за основним платежем 203538, штрафні (фінансові) санкції 101769 грн. Також за позивачем визнано податкове зобов'язання за порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»на суму 233930,00 грн., в тому числі 155953 грн. - основний платіж, 77977 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Актом перевірки встановлено, що позивачем безпідставно віднесено кошти до валових витрат та податкового кредиту на підставі усних договорів підряду укладених позивачем з TOB «Логістік Тур»та TOB «Оптова будівельна мережа»на виконання підрядних робіт з монтажу та налагодження систем сигналізації.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом було встановлено факт перерахування позивачем на розрахунковий рахунок TOB «Логістік Тур»згідно зазначеної угоди грошових коштів на загальну суму 434018,16 грн. в тому числі ПДВ на суму 72336,36 грн., що підтверджується банківськими виписками за призначенням платежу за матеріали, монтаж, наладку системи сигналізації.

Крім того під час здійснення перевірки податковим органом досліджувались і банківські виписки що підтверджують перерахунок позивачем коштів на виконання усного договору на загальну суму 543355,8грн. в тому числі і ПДВ на загальну суму 90559,3грн. TOB «Оптова будівельна мережа», а саме були досліджені банківські виписки із призначенням платежу «За матеріали, монтаж, наладку системи сигналізації».

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт перераховування коштів позивачем на виконання усної угоди є достатньою підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання нечинним та протиправними податкових повідомлень-рішень № 0002792311/0, № 0002782311/0 від 29 липня 2009 року колегія суддів зазначає.

Предмет доказування у справах, повязаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Ареал-Безпека»та ТОВ «Логістік тур»і між ТОВ «Ареал-Безпека»та ТОВ «Оптова будівельна мережа»було укладені устні угоду, згідно яких ТОВ «Логістік тур», ТОВ «Оптова будівельна мережа»зобовязувалися виконувати підрядні роботи з монтажу та налагодженню системи сігналізації.

Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі, позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Логістік тур»згідно угоди грошові кошти в сумі 434018,16 грн., а на рахунок ТОВ «Оптова будівельна мережа»кошти в сумі 543355,8 гривень, що підтверджено банківськими виписками.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Логістік тур»зареєстровано Шевченківською державною адміністраціїю м.Києва 14 лютого 2007 року, директором якого є Климук А.А.; свідоцтво платника податків № 100027325 від 07 березня 2007 року анульовано 19 травня 2009 року.

ТОВ «Оптова будівельна мережа»зареєстровано Голосіївською державною адміністраціїю м.Києва 15 листопада 2006 року, директором якого є Головенко Л.В. на момент підписання акту первірки зареєстровано платником податків.

З допиту ОСОБА_1 в якості свідка по кримінальній справі від 31 липня 2008 року, та висновків судово-почерковедчої експертизи № 9504, № 9503 від 23 жовтня 2008 року, № 9506 від 24 жовтня 2008 року, проведеної в рамках розслідування кримінальної справи вбачається, що фінансово-господарську діяльність первинні та звітні (податкові) документи ТОВ «Логістік тур», як засновник вказаного підприємства він не підписував та на посаду директора не призначався.

Допитанна в якості свідка Головенко Л.В. по кримінальній справі, показала, що ведення будь-якої фінансово-господарської діяльності на меті не мала, лише отримала матеріальну допомогу за реєстрацію на своє імє підприємства.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (пп. 2.16 п. 2 цього Положення).

З огляду на вищезазначено, колегія суддів приходить до висновку що рахунки-фактури та податкові накладні ТОВ «Оптова будівельна мережа», ТОВ «Логістік тур»не відповідають вимогам закону

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до ч.1 та 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 Господарського кодексу правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином угоди між ТОВ «Оптово будівельна мережа»та ТОВ «Ареал-безпека»і ТОВ «Логістік тур»та ТОВ «Ареал-безпека»є нікчемними та укладеними з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства а акти приймання виконання підрядних робіт та податкові накладні, випасані на їх виконання не відповідають вимогам п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку».

З огляду на вищезазначене позивачем порушено вимоги п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибудтку підприємств»включено до складу валових витрат, які не підтвердженні відповідними розрахунковими, палтіжними ті нішими документами, а також пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як субєктом господарювання віднесено до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку, що не підтверджений відповідними податковими накладними.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені податкових повідомлень-рішень № 0002792311/0, № 0002782311/0 від 29 липня 2009 року та в ході перевірки ТОВ «Ареал-Безпека»повноваження державної податкової інспекцієї використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Через що податкові повідомлень-рішень № 0002792311/0, № 0002782311/0 від 29 липня 2009 року законі, обгрунтовані та скасуванню не підлягають.

Однак, при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що п.3.1.2., 3.2.2. Акту перевірки № 8911/23-11/35212029 від 21 липня 2009 року Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва не підлягає оскарженню, оскільки не несе правових наслідків для сторони відносно якої він постановлений.

Правовий акт це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Чинне законодавство не дає прямого визначення поняттю правовий акт індивідуальної дії.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України випливає, що правовий акт індивідуальної діє є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень за визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших субєктів.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Акту перевірки № 8911/23-11/35212029 від 21 липня 2009 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва не є рішенням субєкта владних повноважень, оскільки в ньому не реалізується компетенція його видавця.

За таких обставин, Акту перевірки № 8911/23-11/35212029 від 21 липня 2009 року є лише носієм доказової інформації, який може свідчити про виявлені порушення з боку ТОВ «Ареал-Безпека».

Зазначені властивості Акту перевірки № 8911/23-11/35212029 як службового документа, що є носієм доказової інформації і яким оформлюються результати проведеної фінансово-господарської діяльності, принципово відрізняють його від такого поняття як правовий акт індивідуальної дії.

З огляду на вищевикладене, Акту перевірки № 8911/23-11/35212029 від 21 липня 2009 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва сам по собі не породжує певних правових наслідків для підприємства, а тому він не може бути предметом розгляду у судовому порядку та не підлягає оскарженю.

Таким чином провадження у справі в частині визнання нечинним п.3.1.2., 3.2.2. Акту перевірки № 8911/23-11/35212029 від 21 липня 2009 року Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволеню, а постанова суду частковому скасуваню з закриттям провадження в частині визнання нечиними п.п.3.1.2., 3.2.2. Акту перевірки № 8911/23-11/35212029 від 21 липня 2009 року Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва, та відмови в задоволені позову в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0002792311/0, № 0002782311/0 від 29 липня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 157, 160, 196, 198, 202, 205, 212, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2010 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал-Безпека»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових рішень-повідомлень від 29 липня 2009 року № 0002792311/0, № 0002782311/0 - відмовити.

Провадження по справі у частині визнання нечинними п.п.3.1.2., 3.2.2. Акту перевірки № 8911/23-11/35212029 від 21 липня 2009 року Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва - закрити

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 20 вересня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: В.С.Заяць

Ю.І.Цвіркун

Повний текст постанови виготовлений 20 вересня 2010р.