Рішення № 11549832, 28.09.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2010 Справа № 17/139-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Візард", м.Запоріжжя

до Приватного підприємства "Лана-Юг", м.Херсон

про стягнення 18229 грн. 45 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Коваленко І. Ф., паспорт НОМЕР_1, виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області 19.12.96р., представник за довіреністю від 15.08.09р.; Леус Г. О., паспорт НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області 19.11.98р., представник за довіреністю від 15.08.09р.

від відповідача - Терех В. Р., паспорт НОМЕР_3, виданий Цюрупинським РВ УМВС України в Херсонській області 11.05.07р., представник за довіреністю № 08/09-10 від 23.09.10р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Візард" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Лана-Юг" (відповідач) заборгованості за поставлений в межах дистрибюторського договору від 14.01.09р. № 8Д - 09 товар в сумі 18229 грн. 45 коп., з яких 10000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 3715 грн. 52 коп. пені, 1537 грн. 98 коп. штрафу, 2324 грн. 42 коп. інфляційних збитків та 651 грн. 53 коп. річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобовязань за договором, що змусило позивача звернутися до господарського суду за захистом майнових прав.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просять задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, представник зазначає, що дистрибюторський договір від 14.01.09р. № 8Д - 09 між сторонами не укладався, а тому відповідач заперечує проти нарахованих позивачем сум пені та штрафу, оскільки відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання повинен бути вчинений у письмові формі. Також звернула увагу на те, що позивачем не направлялась відповідачеві вимога в порядку статті 530 ЦК України, а тому вважає, що строк виконання боржником зобовязання не настав.

Також в процесі розгляду справи представником відповідача було заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, а саме дистрибюторського договору від 14.01.09р. № 8Д - 09.

В письмову обґрунтуванні підстав призначення судової експертизи представник відповідача зазначив, що ознайомившись в судовому засіданні з наданим позивачем примірником оригіналу договору у відповідача виникли підстави сумніватися у його справжності, оскільки останній заповнений від руки різними особами та не містить відтиску печатки відповідача на кожній сторінці. При цьому надати свій примірник оригіналу договору примірник оригіналу договору відповідач не може у звязку з його відсутністю.

Представники позивача просять відмовити в задоволенні клопотання відповідача щодо призначення судової експертизи, зазначивши, що в даному випадку має місце зловживанням своїм правом, спрямоване на свідоме затягування судового процесу.

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи прийнято судом до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Свої позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Візард" (позивач) обґрунтовує невиконанням відповідачем грошових зобовязань за дистрибюторським договором, укладеним між сторонами 14.01.09р. № 8Д - 09.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію даного договору та наданий представником позивача в судовому засіданні оригінал останнього суд звертає увагу на наступне.

Загальний порядок укладення договорів встановлено статтею 181 Господарського кодексу України. За приписами даної норми господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як вбачається з матеріалів справи та слідує з пояснень представників сторін, проект дистрибюторського договору від 14.01.09р. було направлено позивачем відповідачеві в електронному варіанті. Після підписання примірників договору відповідач виклав свої заперечення щодо умов договору у протоколі розбіжностей (а. с. 15), при цьому в розділі 8 договору було зазначено, що договір дійсний з протоколом розбіжностей. Примірник протоколу розбіжностей, в якому, в тому числі, не зазначено невід'ємною частиною якого саме договору він являється, позивачем на останньому аркуші було зазначено, що протокол розбіжностей дійсний з протоколом узгодження розбіжностей.

Втім, як пояснили представники сторін, протокол узгодження розбіжностей сторонами не укладався та не підписувався.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Проаналізувавши надані позивачем в матеріали справи примірники дистрибюторського договору від 14.01.09р. та протоколу розбіжностей, суд дійшов висновку, що в процесі укладення дистрибюторського договору сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов останнього, а тому дистрибюторський договір від 14.01.09р. є неукладеним.

Щодо поданого відповідачем клопотання про призначення судової технічної експертизи документа, а саме: дистриб'юторського договору від 14.01.2009р.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд, розглянувши вказане клопотання, вирішив залишити його без задоволення, оскільки питання, що ставляться на вирішення судової експертизи, не мають істотного значення для вирішення спору по суті, оскільки, як вже зазначалося, судом встановлено факт неукладеності даного договору.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів статей 41 і 42 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом січня-березня 2009 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 30759 грн. 62 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, а саме: від 18.03.09р. №В-00000185 на суму 13113,50 грн., від 16.01.09р. №В-00000019 на суму 8827,46 грн. та №В00000121 від 25.02.09р. на суму 8818,66 грн. Отримання відповідачем товару підтверджується вказаними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (а. с. 16-18), підписаними уповноваженою особою відповідача та скріпленими печаткою підприємства.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 205 ЦК України передбачає вчинення правочинів в усній формі. При цьому, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. При цьому, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Волевиявлення покупця придбати товар підтверджується видатковими накладними від 18.03.09р. № В-00000185 на суму 13113,50 грн., від 16.01.09р. № В-00000019 на суму 8827,46 грн. та № В00000121 від 25.02.09р. на суму 8818,66 грн.

Для оплати отриманого товару відповідачеві разом з видатковими накладними було вручено рахунки-фактури від 18.03.09р. № В-00000185 на суму 13113,50 грн., від 16.01.09р. № В-00000019 на суму 8827,46 грн., № В00000121 від 25.02.09р. на суму 8818,66 грн.

Після одержання товару покупець розрахувався з постачальником частково: частина зобов'язань у сумі 8827 грн. 46 коп. була перерахована 24.02.09р., 2932 грн. 16 коп. - 18.06.09р., 4000,00 грн. - 06.10.09р., 1500,00 грн. - 19.01.10р., 1500,00 грн. - 21.01.10р., 1000,00 грн. - 25.01.10р., та 1000,00 грн. 29.06.2010р., що підтверджується довідкою про рух коштів позивача, виданою ВАТ "Універсал - Банк" 30.08.10р. (а.с.21-27).

Таким чином, сторонами було укладено договір у спрощений спосіб.

За своєю юридичною природою укладений між сторонами у спрощений спосіб договір є договором поставки. Приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд не приймає до уваги зауваження відповідача про те, що позивачем на його адресу не направлялась вимога в порядку ч.2 ст.530 ЦК України. Суд констатує, що вручені відповідачеві рахунки по суті є вимогою про сплату заборгованості за отриманий товар у розумінні ст. 530 ЦК України, якою не встановлено якоїсь чіткої форми такої вимоги (рахунок, лист, претензія тощо).

Однак, у повному обсязі свої зобовязання щодо оплати товару, всупереч вимог закону, відповідач не виконав. Залишок невиконаних відповідачем грошових зобов'язань, станом на момент звернення позивача до суду з позовом, складає 10000 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 10000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У звязку з неналежним виконанням зобовязання позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку у вигляді пені в сумі 3715 грн. 52 коп. та 1537 грн. 98 коп. штрафу на підставі п.6.2 дистрибюторського договору від 14.01.2009р. №8Д-09.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 статті 548 ЦК України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Але, з огляду на те, що дистрибюторський договір від 14.01.2009р. на підставі умов якого позивачем заявлено до стягнення пеню та штраф є неукладеним, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 3715 грн. 52 коп. та 1537 грн. 98 коп. штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивачем на підставі вищезазначеної норми Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 651 грн. 53 коп. 3% річних та 2324 грн. 42 коп. інфляційних збитків за період з 07.02.2009р. по 02.09.2010р.

Суд перевірив розрахунок суми річних, та констатує, що максимально допустимою до стягнення сумою 3% річних є 698 грн. 23 коп., але оскільки відповідно до п.2 статті 83 ГПК України від позивача не надходило клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 651 грн. 53 коп.

Сума інфляційних збитків, за розрахунком суду становить 1915 грн. 97 коп., в решті вимог в частині стягнення 408 грн. 45 коп. слід відмовити.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги задовольняються частково. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10000 грн. 00 коп. основного боргу, 651 грн. 53 коп. 3% річних та 1915 грн. 97 коп. інфляційних збитків. В решті вимог в частині стягнення пені в сумі 3715 грн. 52 коп., 1537 грн. 98 коп. штрафу та 408 грн. 45 коп. інфляційних збитків слід відмовити.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є повязані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За правилами статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню 125 грн. 68 коп. державного мита та 162 грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

Одночасно суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду було надмірно оплачено 0,70 грн. державного мита (платіжне доручення № 2561 від 03.09.10р.), у звязку з чим надмірно сплачені 0,70 грн. державного мита підлягають поверненню з Державного бюджету на користь позивача.

На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Лана-Юг" (м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 2-А; м. Херсон, вул. Кольцова, буд. 43-А, кв. 79, код ЄДРПОУ 32725982, р/рах. 260075314 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 352093) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Візард" (м. Запоріжжя, вул. Леніна, буд. 92, код ЄДРПОУ 32096448, р/рах. 26006000247839 у ВАТ "Універсал - Банк" м. Запоріжжя, МФО 322001) 10000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 2324 грн. 42 коп. інфляційних збитків, 639 грн. 92 коп. річних, 130 грн. 15 коп. витрат по оплаті державного мита та 167 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Візард" (м. Запоріжжя, вул. Леніна, буд. 92, код ЄДРПОУ 32096448, р/рах. 26006000247839 у ВАТ "Універсал - Банк" м. Запоріжжя, МФО 322001) з держбюджету суму надмірно сплаченого держмита у розмірі 0,70 грн., про що, після набрання рішенням законної сили, видати довідку.

Суддя М.Б. Сулімовська

Повний текст рішення складено

та підписано 06 жовтня 2010 року.