Рішення № 11549819, 26.08.2010, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2010 р.Справа № 5/29-661(3/210-3170(17/214-3974) Господарський суд Тернопільської області

у складі розглянув справу

за первісним позовом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі структурного підрозділу Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації вул. Лозовецька, 34, м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" вул. Дубовецька, 1б, м. Тернопіль,46002

про зобов’язання передати орендоване майно в належному стані та припинити право користування земельною ділянкою площею 30630мІ у зв’язку із закінченням терміну дії договору згідно акту прийому-передачі.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" вул. Дубовецька, 1б, м. Тернопіль,46002

до відповідача Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі структурного підрозділу Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача по зустрічному позову (відповідача по первісному) - Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція, 46003, вул. Білецька,1, м. Тернопіль

про визнання недійсним договору оренди від 01.07.2004 року № 298.

За участю представники від:

Позивача по первісному позову: не з‘явився;

Відповідача по первісному позову: Кирилюк Ю.Ю. –представник (дов. №1201-01 від 12.01.2010р.);

Третьої особи: не з‘явився.

Суть справи:

Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі структурного підрозділу Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" з врахуванням заяви №277 від 18.05.2010р. про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнято судом 19 травня 2010р. про зобов’язання передати орендоване майно в належному стані та припинити право користування земельною ділянкою площею 30630мІ у зв’язку із закінченням терміну дії договору згідно акту прийому-передачі.

Обґрунтовуючи зменшені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 30.06.2009 року термін дії Договору оренди обладнання №298 від 01.07.2004р., укладений між сторонами, закінчився, а тому відповідач зобов’язаний повернути в належному стані орендоване майно, отримане згідно Акту приймання-передачі обладнання від 01.07.2004р., та припинити право користування земельною ділянкою площею 30630мІ.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 0910-01 від 09.10.2007р. та №0505-01 від 05.05.2010р., позовні вимоги не визнає, вважає, що договір оренди розірвано за згодою сторін з 25.01.2006р., тобто з дати надіслання Товариством листа на адресу Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації (надалі –УВТК) про розірвання договору оренди у зв’язку з перепрофілюванням виробництва. Відповідач стверджує, що орендоване ним майно не використовувалося з лютого 2006 року, а тому відповідальність за збереження орендованого майна покладається на матеріально відповідальних осіб структурного підрозділу позивача - Тернопільського УВТК, через те, що на вимогу відповідача, Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" не направило свого представника для прийняття обладнання та складання акту приймання-передачі. Посилається на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2009р. у даній справі, і вважає, що останні прийняті на основі всебічного дослідження всієї сукупності обставин справи (з повним врахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 17.06.2008р.), відповідають матеріалам справи, ґрунтуються на чинному законодавстві.

В свою чергу, відповідач звернувся в суд з зустрічним позовом до позивача про визнання недійсним Договору оренди обладнання від 01.07.2004р. №298, в якому з посиланням на те, що договір укладений всупереч визначеного чинним законодавством України порядку, а саме: ст.7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", п.п. 4, 5, 6 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 11.05.2000 року. Також вважає позивач за зустрічним позовом, що при укладенні спірного договору сторони не керувалися вимогами "Порядку та умов проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна", затвердженого наказом Фонду держмайна України та Міністерства оборони України № 1549/241 від 26.07.2000 р. та Положення про порядок створення та діяльності комісій з оцінки вартості військового майна, що підлягає передачі в оренду, затвердженого наказом Фонду держмайна України та Міністерства оборони України № 333/1697 від 17.09.2001 р., а тому згідно ч.1 ст. 207 ГК України договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідач по зустрічному позову у відзиві на зустрічну позовну заяву №1016 від 26.11.2007р., у поясненнях по суті позовних вимог №277 від 18.05.2010р. проти зустрічного позову заперечує з підстав, що відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий режим майна Збройних сил України" військове майно –це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних сил України, а відповідно до Статуту Державного підприємства "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" підприємство є державним підприємством Міністерства оборони України, та майно підприємства не закріплено за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних сил України та не є військовим майном, а тому вважає, що при укладені Договору оренди обладнання від 01.07.2004р. №298 не були порушені норми п.3 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України". Станом на день заключення спірного договору, боргу перед державним бюджетом в Тернопільського УВТК ДП "Івано-Франківський ЛПК" не було, так як ОДПІ в м. Тернополі 01 грудня 2003 року на прилюдних торгах реалізовано майно на суму 577674,00грн. та згідно договору купівлі-продажу майна від 09.09.2004р. передано майно переможцю торгів ТзОВ "ТеДБуд". ДП "Івано-Франківський ЛПК" в квітні –травні 2004 року розрахувалось повністю із заборгованістю перед державним бюджетом. Визнання недійсним спірного договору можливе лише на майбутнє, а з моменту його укладення суперечить правовій природі договорів оренди, так за даним договором оренди неможливо повернути вже здійснене користування. Акт прийому-передачі орендованого майна недійсним не визнавався та ТзОВ "ТеДБуд" до сьогоднішнього дня володіє та користується орендованим майном, а саме трансформаторами та іншим обладнанням через які постачається електроенергія на підприємство відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача по зустрічному позову (відповідача по первісному) - Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція, подала суду письмові пояснення (лист №38378/7/1—015/561 від 30.06.2010р.), де повідомила, що станом на 01.07.2004р. у Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації був наявний податковий борг на загальну суму 130594,97грн. і відповідно до п.п. 8.2.2. п. 8.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, все майно та майнові права Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації перебували у податковій заставі в Тернопільській ОДПІ. Крім цього Тернопільська ОДПІ зазначила, що в порушення п.п.8.6.1. "а" п.8.6. ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" та ст.5 Порядку застосування податкової застави ДПС, затвердженого Наказом ДПА України від 28.08.2001р. №338, договір оренди обладнання №298 від 01.07.2004р. в Тернопільській ОДПІ не погоджувався.

В судовому засіданні в порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва з 25.08.2010 року до 15год.00хв. 26.08.2010 року, про що під розписку в судовому засіданні було повідомлено повноважних представників сторін.

Після перерви представник позивач по первісному позову в судове засідання не з’явився, причин не з‘явлення не повідомив.

Представник відповідача по первісному позову в судовому засіданні підтвердив, що договір оренди припинив свою дію 30.06.2009 року, оскільки майно, яке передане йому в оренду, ним не використовується, про що неодноразово повідомляли позивача і просили направити представника для передачі майна, свідченням даного є листи, які надані суду і відповідно у товариства не було намірів про продовження дії договору оренди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в попередніх судових засіданнях, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України №888/97 від 21.08.1997р.(чинного на момент укладення спірного договору), Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, утворює, реорганізовує та ліквідує у встановленому порядку вказані підприємства, установи, контролює їх діяльність.

Відповідно до ст.ст.1,2,3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. Право вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, тобто розпорядження військовим майном відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України, а право управління майном, тобто вирішення питань щодо перерозподілу його між військовими частинами, належить Міністерству оборони України.

Згідно з ст.ст.34,37 Закону України "Про власність" (чинного на момент укладення спірного договору) майно Збройних Сил України є загальнодержавною власністю. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Державне підприємство "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" створене наказом Міністра оборони України № 104 від 20.05.1993 року і є самостійним господарюючим суб’єктом з правами юридичної особи державної форми власності. Діяльність підприємства регулюється законодавством України, наказами Міністерства оборони України та Статутом підприємства. 30.09.2008р. Наказом Міністра оборони України №469 Державне підприємство "Івано-Франківський ліспромкобінат Міністерства оборони України", ідентифікаційний код 08033772, перейменоване у державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", встановлено, що державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" є правонаступником усіх прав та обов’язків державного підприємства "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" та внесено зміни до Статуту державного підприємства "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України ".

Як слідує із Статуту Державного підприємства "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України (в редакції на момент укладення спірного договору), затвердженого начальником Головного штабу Збройних Сил України 20.05.1993 р., зареєстровано розпорядженням Івано-Франківського міського виконавчого комітету від 22.06.1993 р. № 1758, державне підприємство вправі здавати в оренду належне йому майно, обладнання, споруди тощо та укладати договори від свого імені з іншими організаціями (п.п. 3.1., 3.3. Статуту) та використовувати кошти, отримані від господарської діяльності (пункти 6.2, 6.3 Статуту).

Майно ДП "Івано-Франківський ЛПК Міністерства оборони України " становлять основні фонди, обігові засоби, а також інші цінності, які відображаються на самостійному балансі підприємства (р. 6 Статуту). Майно ЛПК є державною власністю і закріплюється за юридичною особою на праві повного господарського відання.

Також, і в Статуті в новій редакції, затвердженого Міністром оборони України 30.09.2008р. у п.4.2. визначено, що майно Підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання (копія Статуту в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

01.07.2004 року між Державним підприємством "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України " правонаступником якого, як встановлено вище, являється Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»Орендодавець - позивачем по первісному позову та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" Орендарем відповідачем по первісному позову укладено договір оренди обладнання №298 (далі –договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ як Орендодавець передає, а товариство з обмеженою відповідальністю "ТедБуд" як Орендар, приймає в строкове платне володіння та користування обладнання, зазначене у Додатку № 1 до договору, що знаходиться на балансі Орендодавця та розміщене по вул. Лозовецька, 34 у м. Тернополі, загальною вартістю згідно звіту про експертну оцінку - 280110 гривень. Технічний стан майна, що передано в оренду відображено в акті приймання-передачі (п.1.2 договору)

На виконання п. 2.1 та п.2.3 договору оренди позивач по первісному позову передав, а відповідач по первісному позову прийняв в оренду обладнання згідно акту приймання-передачі від 01.07.2004 р., підписаного повноважними представниками сторін, завіреного печаткою товариства та затвердженого директором Івано-Франківського ЛПК МО України 01.07.2004 р.

Відповідно до розділу 3 Договору оренди, орендна плата встановлена сторонами в розмірі 2334,25грн. за базовий місяць і визначається шляхом коригування за базовий місяць на індекс інфляції (п.3.1. Договору). У відповідності до пункту 3.2 договору орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.

Окрім того, Орендар зобов"язувався використовувати орендоване майно за його цільовим призначенням, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, дотримуватись належного режиму експлуатації та зберігання майна, що орендується у відповідності до технічної експлуатації та утримувати орендоване майно в повній справності (розділ 4 договору оренди).

01.08.2006 року сторонами у відповідності до п. 9.1. договору внесено зміни до договору оренди шляхом укладення додатку до угоди та припинено дію оренди обладнання згідно переліку, загальною оціночною вартістю 16748 грн. та відповідно, проведено перерахунок розміру орендної плати з 01.08.2006 року, яка складає 2191,68 грн. за перший місяць оренди без ПДВ.

Пунктом 2.4 договору оренди сторони встановили, що після закінчення терміну оренди Орендар зобов"язаний протягом 3-х днів повернути майно, що орендується, Орендодавцю разом з технічною документацією за актом передачі у справному стані з урахуванням нормального зносу.

Пунктом 7.1 договору оренди встановлено, що цей Договір укладено терміном на п’ять років та діє з 1.07.2004р. до 30.06.2009 р.

Позивач по первісному позову стверджує, що оскільки 30.06.2009 року термін дії Договору №298 від 01.07.2004р. укладений між ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" закінчився, то відповідач по первісному позову у відповідності до п.8 Договору повинен повернути позивачу по акту прийому-передачі майно оренди у стані не гіршому ніж він був отриманий в оренду і з врахуванням природного зносу. Проте, останній своїх зобов’язань щодо повернення орендованого майна не виконав, і не зважаючи на направлену йому вимогу (лист 130/7-10 від 15.03.2010р.) про повернення позивачу по первісному позову орендованого майна по акту прийому-передачі, станом на дату слухання справи за відповідачем по первісному позову рахується не повернуте орендоване майно.

Згідно ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Сторони в судових засіданнях пояснили, що оскільки станом на 30.06.2009 року господарським судом Тернопільської області було прийняте рішення від 25.06.2009 року у справі №3/210-3170(17/214-3974), яким даний договір оренди визнаний недійсним з моменту його укладення, то відповідно і заяви про припинення договору оренди після 30.06.2009 року не подавалися. При цьому сторони зазначили, що в жодної із них не було бажання продовжувати дію договору оренди на наступний термін, а як слідує із матеріалів справи, зокрема листів Державного підприємства «Івано-Франківський ліспромкомбінат»від 24.04.2007р. №423 та ТзОВ «ТеДБуд»від 11.07.2007 року №1107-01, сторони навпаки бажали дострокового розірвання даного договору.

При таких обставинах суд прийшов до висновку, що строк дії договору оренди обладнання №298 від 01.07.2004 року закінчився 30.06.2009 року а враховуючи, що сторони виявляли бажання припинити договірні відносини (розірвати даний договір та визнати його недійсним), підтвердженням чого є дана судова справа та пояснення повноважних представників сторін у судових засіданнях, тож даний договір оренди обладнання №298 від 01.07.2004р. не продовжувався, і відповідно до ч.2 ст.291 ГК України та ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є припиненим у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно п.8 Договору оренди, у випадку розірвання Договору, закінчення строку його дії, відмови від його продовження чи банкрутства Орендаря, Орендар повинен повернути Орендодавцю майно оренди у стані не гіршому ніж він був отриманий в оренду і з урахуванням природного зносу. Повернення Майна здійснюється у порядку, який передбачений у цьому Договорі при його прийомі в оренду, а саме згідно акту приймання передачі. А за пунктом 2.4. Договору сторони визначили, що після закінчення терміну оренди Орендар зобов’язаний протягом 3-х днів повернути майно, що орендується Орендодавцю разом з технічною документацією за актом передачі у справному стані з урахуванням нормального зносу.

Відповідач по первісному позову на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повернення орендованого майна по акту прийому-передачі, суду не надав, а тому слід вважати, що ним рахується не повернуте по акту прийому-передачі орендоване майно передане на виконання договору оренди обладнання №298 від 01.07.2004р. згідно акту прийому-передачі від 01.07.2004р. та з урахуванням внесених змін до договору додатковою угодою від 01.08.2006р. про припинення дії оренди обладнання згідно переліку.

Таким чином, з огляду на викладене первісний позов в частині зобов’язання відповідача по первісному позову передати орендоване майно в належному стані у зв’язку із закінченням терміну дії договору згідно акту прийому-передачі підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

Щодо позовних вимог по первісному позову про припинення права ТзОВ "ТеДБуд" користування земельною ділянкою площею 30630 мІ, то у задоволені даних позовних вимог слід відмовити з огляду на те, що земельна ділянка площею 30630мІ не була предметом договору оренди обладнання №298 від 01.07.2004р., а також на те, що позивачем по первісному позову не надано і відповідно судом не здобуто доказів того, що дана земельна ділянка була передана відповідачу у користування згідно з вимогами Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

Що стосується зустрічного позову ТзОВ «ТеДБуд»про визнання недійсним договору оренди обладнання від 01.07.2004 року №298, то суд зазначає наступне:

-          Як встановлено судом вище, відповідно до положень Статуту Державного підприємства «Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України», чинного на момент укладення договору оренди, та і відповідно до положень Статуту в новій редакції його правонаступника Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»майно державного підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке, підприємство володіє, користується та розпоряджається цим майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству, а тому дане майно не є військовим майном в розумінні вимог ст.1,3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»і відповідно є безпідставними посилання позивача за зустрічним позовом на порушення при укладенні спірного договору оренди вимог ст..7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»та п.п.4,5,6 «Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду», затвердженого постановою Кабінету міністрів України №778 від 11.05.2000р.. При цьому слід зазначити, що сторонами відповідно до вимог ст..ст.33,34 ГПК України не подано, а судом не здобуто жодних доказів того, що Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»входить до кола суб’єктів господарської діяльності у Збройних Силах України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України і що орендоване за спірним договором оренди майно закріплене за Державним підприємством на праві оперативного управління та обліковується в якості військового майна.

-          Безпідставними є посилання позивача за зустрічним позовом на недійсність спірного договору оренди в зв’язку з тим, що предметом даного договору є майно, яке на час укладення даного договору перебувало в податковій заставі і передане в оренду без згоди податкового органу, що є порушенням п.п.8.6.1 ст..8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р., оскільки згідно з п.8.1 ст.8 даного Закону право податкової застави виникає у податкового органу, якому активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу і відповідно право на звернення до суду у разі невиконання відповідачем (Орендодавцем) у зв’язку з податковою заставою обов’язку дотримання обмежень, встановлених п.8.6 ст.8 зазначеного Закону належить саме податковому органу, а Тернопільська ОДПІ, яка залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, своїми письмовими поясненнями (лист №38379/7/10-015/561 від 30.06.2010р.) та згідно пояснень повноважного представника в судовому засіданні 30.06.2010р., підтвердила, що на час укладення спірного договору, орендоване майно перебувало у податковій заставі, проте будь-яких претензій щодо передачі такого майна в оренду, Тернопільська ОДПІ не заявляла та на даний час претензій немає;

-          Окрім того, визнання недійсним спірного договору оренди з моменту укладення суперечить правовій природі договорів оренди, оскільки зі змісту договору оренди випливає можливість його припинення лише на майбутнє, так як за договором оренди неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном, а враховуючи те, що, як встановлено вище, спірний договір оренди обладнання №298 від 01.07.2004р. припинив свою дію у встановленому законодавством порядку 30.06.2009року, то і підстав визнавати його недійсним на майбутнє немає, а тому провадження по зустрічному позову підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору на день його розгляду.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача по первісному позову пропорційно задоволеним первісним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,60,69,80 ч.1 п.1-1, 82,84,85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.           Зобов‘язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд", м. Тернопіль, вул. Дубовецька,1-Б (код 32577157) передати по акту прийняття-передачі орендоване майно, зазначене в додатку №1 до договору №298 від 01.07.2004р. з врахуванням додаткової угоди від 01.08.2006 року Державному підприємству "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6 (код 08033772) у 3-х денний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили.

3.          В позові в частині зобов’язати ТзОВ "ТеДБуд" припинити право користування земельною ділянкою площею 30630мІ - відмовити.

4.          По зустрічному позову –провадження у справі припинити.

5.          По первісному позову стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд", м. Тернопіль вул. Дубовецька,1-Б (код 32577157) на користь Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ, вул. Ребета,6 (код 08033772) –42грн.50коп. витрат по сплаті державного мита, 59грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Повернути Державному підприємству Міністерства оборони України "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ, вул. Ребета,6 (код 08033772) з Державного бюджету України –17грн.00коп. зайво сплаченого державного мита платіжним дорученням №330 від 27.08.2007р., яке знаходиться в матеріалах справи № 5/29-661(3/210-3170)17/214-3974)).

7. Наказ та довідку на повернення державного мита видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя                                                                                          

Повний текст рішення виготовлено "24".09.2010р.