Рішення № 11549462, 29.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2010 р.Справа № 16/115-10-3085 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Земляков О.А. за довіреністю № 01/11-1522 від 10.12.2009р.

Від відповідача: Батрак Н.М. за довіреністю № 8 від 20.07.2010р.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України справу за позовом комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” до малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Виданта” про стягнення 5335,66 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” (далі по тексту КП „Теплопостачання міста Одеси”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Виданта” (далі по тексту МП „Виданта”) про стягнення заборгованості по договору на постачання теплової енергії № 2636 від 01.10.2007р. у розмірі 5335,66 грн. Свої позовні вимоги КП „Теплопостачання міста Одеси” обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором на постачання теплової енергії № 2636, укладеним між сторонами по справі 01.10.2007р., у період з 01.11.2008р. по 01.07.2010р.

Відповідач, згідно з відзивом на позов, проти задоволення позову заперечує, посилаючись, насамперед, на здійснення позивачем розрахунку заборгованості виходячи зі змінених тарифів, про що відповідача не було повідомлено належним чином, а також на безпідставність нарахування боргу за період, коли відповідач взагалі не споживав теплову енергію, оскільки був відімкнений від мереж опалення та гарячого водопостачання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.10.2007р. між КП „Теплопостачання міста Одеси” (Теплопостачальна організація) та МП „Виданта” (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії №2636, відповідно до умов статті 1 якого Теплопостачальною організацією було прийнято на себе зобов'язання з постачання Споживачу теплової енергії, а Споживач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором. При цьому, згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається Споживачу на опалювання та гаряче водопостачання приміщення офісу по вул.. Спиридонівській, 18/24, кв. 53 в обсягах згідно з додатком № 1 до вказаного договору.

За умовами п. 10.1 договору сторони домовилися, що дана угода набирає чинності з дня її підписання та діє до 01.12.2008р. При цьому, відповідно до п. 10.4 договору строк його дії вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін. Як вбачається з пояснень учасників процесу та матеріалів справи, жодна зі сторін у визначені строки не зверталася з заявою про своє небажання продовжувати договірні відносини, у зв’язку з чим суд доходить висновку, що договір на постачання теплової енергії №2636, укладений між сторонами по справі, був продовжений на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором відповідно до вищенаведених умов договору.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. п. 4.2.1, 4.2.2 договору позивач зобов’язався забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору та гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання Споживачем умов Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживчого обладнання. За умовами п.п. 5.1, 5.3 договору сторонами було передбачено, що облік споживання теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання визначається розрахунковим способом. При цьому, кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення - згідно з тепловим навантаженням будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання Споживача в розрахунковий період; на гаряче водопостачання кількість теплової енергії визначається як добуток добового споживання зазначеного в договорі, на кількість діб у звітному періоді. При цьому, у додатку № 1 до вказаного договору, підписаного учасниками договору, його сторонами було обумовлено добове споживання гарячого водопостачання в обсязі 0,04 Гкал/доб, а також річну норму теплового навантаження щодо опалення –0,0095 (Гкал/рік). З урахуванням приведених умов договору, судом не приймаються до уваги як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, доводи відповідача про невизначеність в умовах договору параметрів норми добового споживання теплової енергії.

Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В свою чергу, відповідно до п. 3.2.2 договору Споживач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені договором. При цьому, за змістом ст. 6 договору сторони домовилися, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації по тарифу 285,39 грн. за 1 Гкал. діючому на моменту укладення договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. У випадку наявності сальдо розрахунків на користь Теплопостачальній організації, що відображено в акті звірки, Споживач зобов’язався сплатити його не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. В свою чергу, у відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Посилаючись на те, що відповідачем в порушення умов договору на постачання теплової енергії № 2636 від 01.10.2007р., вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов’язання із своєчасного та повного здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію у вигляді гарячого водопостачання за період з 01.11.2008р. по 01.07.2010р. належним чином виконані не були, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення основного боргу у розмірі 5335,66 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, наголошував на здійснення позивачем розрахунку заборгованості виходячи зі змінених тарифів, про що відповідача не було повідомлено належним чином, а також на безпідставності нарахування боргу за період, коли відповідач взагалі не споживав теплову енергію, оскільки був відімкнений від мереж опалення та гарячого водопостачання.

З урахуванням приведеної позиції відповідача, а також зважаючи, що за змістом п. 1 договору на постачання теплової енергії № 2636 від 01.10.2007р. оплата за даною угодою здійснюється лише за фактично спожиту теплову енергію, суд вважає за необхідне дослідити, передусім, проміжок часу в межах спірного періоду, протягом якого відповідач фактично споживав теплову енергію.

Так, відповідно до додатку № 2 до договору на постачання теплової енергії № 2636 від 01.10.2007р. Теплопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії, зокрема, у разі письмового звернення Споживача про припинення теплопостачання.

На виконання наведених умов договору МП „Виданта” звернулося до позивача із заявою про припинення постачання теплової енергії у приміщення офісу по вул.. Спиридонівській, 18/24, кв. 53, у якій зазначало про відімкнення підприємства від теплових мереж власними силами та пропонувало позивачу направити представника для складання відповідного акту. Вказана заява була отримана Теплопостачальною організацією 01.08.2008р., про що свідчить відповідна відмітка позивача на копії даної заяви.

Проте, 13.08.2008р. між уповноваженими представниками КП „Теплопостачання міста Одеси” та МП „Виданта” було складено акт, яким підтверджено факт демонтажу у приміщенні по вул.. Спиридонівській, 18/24, кв. 53 лише системи опалення.

Таким чином, з 13.08.2008р. Споживачу було припинено постачання теплової енергії лише на опалення.

В свою чергу, як вбачається зі змісту акту на опломбування № 3891 від 17.04.2009р., складеного філією „Інфоксводоканал” товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс”, постачальником води 17.04.2009р. було здійснено закриття вентиля на вводі гарячого водопостачання у приміщення офісу по вул.. Спиридонівській, 18/24, кв. 53.

Таким чином, фактично постачання теплової енергії у вигляді гарячого водопостачання до приміщень відповідача було припинено 17.04.2009р.

Факт повного відключення Споживача від мереж теплопостачання підтверджується у акті КП „Теплопостачання міста Одеси” від 04.02.2010р.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про безпідставність нарахування позивачем плати за спожиту теплову енергію у вигляді гарячого водопостачання за період з 18.04.2009р. по червень 2010р., оскільки як встановлено судом у даний проміжок часу МП „Виданта” було відімкнено від мережі гарячого водопостачання та фактично гарячу воду не споживало. Доказів спростовуючих викладене, позивачем з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, суду надано не було.

          Водночас доводи відповідача про неправомірність застосування позивачем нових тарифів, про які МП „Виданта” належним чином повідомлено не було, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Дійсно, плата за спожиту теплову енергію у вигляді гарячого водопостачання у період 01.11.2008р. по 17.04.2009р. була нарахована позивачем виходячи з тарифів 306,78 грн. за 1 Гкал. (за листопад та грудень 2008р.), 528,65 грн. за 1 Гкал. (за січень та лютий 2009р.) та 652,31 грн. за 1 Гкал (за березень, квітень 2009р.), в той час як у п. 6.1 договору сторони визначили, що розрахунки за теплову енергію проводяться по тарифу 285,39 грн. за 1 Гкал. При цьому, за умовами п. 4.2.3 договору Теплопостачальна організація зобов’язалася повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про теплопостачання” від 2 червня 2005 року N 2633-IV встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності належить до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання.

Згідно з затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 96 від 14.02.2008р. „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.09.2007р. № 1012 „Про заходи щодо впорядкування системи надання послуг з теплопостачання та удосконалення тарифної політики в теплоенергетичній галузі м. Одеси” розрахунком коефіцієнтів коригування тарифів на теплову енергію для бюджетних організацій та інших споживачів, з січня 2008р. тариф на теплову енергію з урахуванням коефіцієнтів був встановлений у розмірі 306,78 грн.

В подальшому, з 01.01.2009р. згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 1612 від 20.12.2008р. „Про перехід до розрахунків на послуги централізованого опалення за двоставковими тарифами, та встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання для КП „Теплопостачання міста Одеси” було встановлено нові тарифи на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються КП „Теплопостачання міста Одеси”, згідно з якими тариф для категорії інших споживачів, до яких у тому числі відноситься відповідач, був встановлений у розмірі 528,65 грн. за 1 Гкал.

При цьому, відповідно до п. 2 вказаного рішення тарифи, встановлені у п. 1 цього рішення, підлягають коригуванню у разі зміни цін на паливно-енергетичні ресурси (природний газ, електроенергія, вода на технологічні потреби), придбаної теплової енергії, вартості холодної води на підігрів, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), рівня заробітної плати, відповідно до законодавчих актів, галузевої угоди. У відповідності до п. 3 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 1612 від 20.12.2008р. КП „Теплопостачання міста Одеси” було доручено проводити коригування тарифів у вищевказаних випадках відповідно до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. N 955. Розрахунки коригування тарифів повинні погоджуватися з Управлінням економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Одеської міської ради.

На виконання вказаного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 1612 від 20.12.2008р. позивачем було здійснено розрахунок коефіцієнтів коригування тарифів на теплову енергію для бюджетних організацій та інших споживачів, який вводився в дію з 01.03.2009р. Вказаний розрахунок погоджений з Управлінням економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Одеської міської ради 27.02.2009р., як того вимагали приписи рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 1612 від 20.12.2008р. „Про перехід до розрахунків на послуги централізованого опалення за двоставковими тарифами, та встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання для КП „Теплопостачання міста Одеси”. Згідно з вказаним розрахунком тариф на теплову енергію для інших споживачів був визначений у розмірі 652,31 грн. за 1 Гкал.

Проаналізувавши застосування позивачем тарифів на теплову енергію за період 01.11.2008р. по 17.04.2009р. з урахуванням положень приведених по тексту вище нормативно-правових актів виконавчого комітету Одеської міської ради, суд доходить висновку, що позивачем цілком правомірно застосовано тарифи, які відповідають вказаним рішенням.

Слід зауважити, що перелічені вище рішення виконавчого комітету Одеської міської ради, якими встановлювалися тарифи на теплову енергію, а також розрахунок коефіцієнтів коригування тарифів на теплову енергію для бюджетних організацій та інших споживачів, який вводився в дію з 01.03.2009р., були оприлюдненні через засоби масової інформації.

Таким чином, суд доходить висновку, що розмір заборгованості відповідача за фактично спожиту теплову енергію у вигляді гарячого водопостачання у період 01.11.2008р. по 17.04.2009р. становить 2018,40 грн. (110,44 грн. (за листопад 2008р.) +319,05 грн. (за грудень 2008р.) + 655,53 грн. (за січень 2009р.) + 592,09 грн. (за лютий 2009р.)+808,86 грн. (за березень 2009р.) + 443,57 грн. (за 17 днів квітня 2009р.) –319,05 грн. (сплачено відповідачем у січні 2009р.) –592,09 грн. (сплачено відповідачем у березні 2009р.)).

При цьому, вказаний розмір основного боргу МП „Виданта” перед КП „Теплопостачання міста Одеси” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а також ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем до господарського суду не представлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає за правомірне позов КП „Теплопостачання міста Одеси” задовольнити в частині стягнення з відповідача 2018,40 грн. заборгованості за фактично спожиту теплову енергію у період з 01.11.2008р. по 17.04.2009р. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 617, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 275, 276 ГК України. Таким чином з відповідача слід стягнути на користь КП „Теплопостачання міста Одеси” борг за договором на постачання теплової енергії № 2636 від 01.10.2007р. у сумі 2018,40 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 617, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275, 276 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Виданта” /65023, м. Одеса, площа Соборна, 6, кв.2, код ЄДРПОУ 19038910/ на користь комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” / 65110, м. Одеса, вул.. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102 / заборгованість в сумі 2018 грн. 40 коп. /дві тисячі вісімнадцять грн.. 40 коп. /, державне мито в сумі 38 грн. 59 коп. /тридцять вісім грн. 59 коп./, витрати та ІТЗ судового процесу в сумі 89 грн. 28 коп. /вісімдесят дев’ять грн.. 28 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 04.10.2010р.

Суддя