Рішення № 11549103, 22.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2010 р.Справа № 9/183-10-3484 За позовом: прокурора м.Києва; в особі, якою є Державний департамент України з питань виконання покарань; в особі, якою є Центральна база забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань;

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат";

про стягнення 6434451,60 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокурора: Лянна О.А.(за посвідченням);

Від позивача(Держ.деп.Укр.з пит.викон.покар.): Мотлях С.Г. (за довіреністю);

Від позивача(Цент.база табес.Держ.деп.Укр.з пит.вик.покар.): Урубкова І.І. (за довіреністю);

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 10.08.2010 р. за вх. №6795 Прокурор м. Києва, в особі, якою є Державний департамент України з питань виконання покарань, в особі, якою є Центральна база забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" відшкодування збитків у сумі 6434451,60 грн.

Прокурор та позивачі на позовних вимогах наполягають.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Прокуратурою м. Києва було проведено перевірку за звернення голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, щодо невиконання договірних зобов’язань.

Між Центральною база забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань (надалі - поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" (надалі - зберігач) 29.12.2009р. укладено договір відповідального зберігання №251, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" безоплатно прийняло на зберігання консерви м'ясні у жерстяній банці у кількості 483 500 кг (без передачі права власності).

В той же день, Відповідачем отримано зазначене майно від Центральної бази забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань по акту приймання-передачі у відповідній кількості, в порядку передбаченому п.2.1 договору.

Строк зберігання товару сторонами договору встановлено до 31 січня 2010 року, який за пропозицією Відповідача продовжено до 30.04.2010, згідно із додатковою угодою № 2 від 01.03.2010р.

При цьому, майно передане на зберігання є виключною власністю поклажодавця (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору, зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього договору до повної передачі майна установам, згідно розподілу Департаменту.

За період дії договору Відповідачем повернуто позивачеві 269 018,28 кг консервів м'ясних, у зв'язку з чим недопоставка склала 214 481,72 кг, на загальну суму 6 434 451,60 грн., в тому числі ПДВ 1 072 408,60 грн.

Проте, перевіркою наявності переданого на зберігання Відповідачу поклажодавцем майна встановлено його відсутність, що підтверджено протоколом від 22.04.2010 підписаним обома сторонами договору.

Таким чином, до закінчення терміну дії договору, встановлено факт втрати прийнятого Відповідачем на зберігання майна.

Також, з метою врегулювання спору, поклажодавцем 13.05.2010р. направлено ТОВ «Суворовський м'ясокомбінат»претензію з вимогою поставити консерви м'ясні, згідно умов договору, відповідь на яку не надано.

Відповідно до статуту, Центральна база забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань є самостійним структурним підрозділом, який підзвітний і підконтрольний Державному департаменту України з питань виконання покарань, заснований на державній формі власності, метою діяльності якого є забезпечення Департаменту, його структурних підрозділів, органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України майном, придбаним за бюджетні кошти, господарчо-екплуатаційне, комунально-побутове та житлове забезпечення, експлуатація обчислювальної техніки, телекомунікаційної техніки та зв'язку, здійснення державного нагляду за охороною праці та навколишнього середовища в органах і установах кримінально-виконавчої служби, архівної роботи і редакційно-видавничої діяльності, надання послуг відповідального зберігання матеріальних цінностей та інших послуг, не заборонених чинним законодавством.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.4 статуту Центральна база є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, має самостійний баланс та реєстраційні і спеціальні рахунки в органах Державного казначейства України.

Оскільки збитки спричиняються Державному департаменту України з питань виконання покарань і його структурному підрозділу, які уособлюють інтереси держави в зазначених правовідносинах, позов пред'явлено в їх особі, адже невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушує майнові інтереси позивачів, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України закріплює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Частиною 1 статті 942 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у разі якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Крім того, відповідно до статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірісуми, на яку знизилася її вартість. За вказаних обставин, враховуючи відсутність переданого на зберігання майна відшкодовується його вартість.

Згідно із ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що під органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно із положенням про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 10.06.2009 № 587, (надалі - Департамент) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції та забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, виконує правозастосовні та правоохоронні функції, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" (68640, Одеська область, смт. Суворове, вул. Комсомольська, 105/А, код ЄДРПОУ 32653709, р/р 26005964867550 в ПАК „ПУМБ” м. Одеса, МФО 328191) на користь Центральної бази забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 27, код ЗКПО 08565003, р/р 35219001000657, 3522900200657 в УДК м. Києва, МФО 820019) кошти в сумі 6434451,60 грн., з яких збитки в сумі 5362043,00 грн., ПДВ в сумі 1072408,60 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" (68640, Одеська область, смт. Суворове, вул. Комсомольська, 105/А, код ЄДРПОУ 32653709, р/р 26005964867550 в ПАК „ПУМБ” м. Одеса, МФО 328191) на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" (68640, Одеська область, смт. Суворове, вул. Комсомольська, 105/А, код ЄДРПОУ 32653709, р/р 26005964867550 в ПАК „ПУМБ” м. Одеса, МФО 328191) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 25 500 грн. державного мита.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Меденцев П.А.