Рішення № 11548950, 17.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2010 р.Справа № 9/157-10-3186 За позовом: Прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області;

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2;

про стягнення 23429,91 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокуратури: не зявився;

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: 19.07.2010р. за вх. №6291 Прокурор Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області (далі - Позивачі) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі Відповідач) заборгованості в сумі 23429,91 грн.

Відповідач у судові засідання 06.08.2010 р., 18.08.2010 р., 01.09.2010 р., 17.09.2010 р. не зявився, не зважаючи на те, що про розгляд господарським судом справи №9/157-10-3186 за його участю в якості Відповідача був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення відділення звязку про вручення поштового відправлення №б/н (з відміткою про отримання особисто 13.08.2010 р.)

Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Прокуратурою Суворовського району м. Одеси спільно з Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої у м. Одесі, територія пляжу «Лузанівка»

Перевіркою встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 у порушення вимог ч.2 ст.116, ст.125 Земельного кодексу України самовільно зайняв та використовував земельну ділянку площею 0,0117 га на території «Гідропарк «Лузанівка». Документи, що посвідчують право зазначеної особи на користування земельною ділянкою відсутні.

Також перевіркою встановлено, що 05.03.2008 р. ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 05.03.2008 р. придбав у гр. ОСОБА_2 павільйон, що розташований на пляжі ГП «Лузінавка»в м. Одесі. Вказаний павільйон використовувався Відповідачем для розміщення кафе-бару «Поплавок».

За результатами проведення перевірки 03.07.2009 р. складено акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

З метою усунення виявленого порушення, 03.07.2009 р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель відповідно до ст.ст.6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»ФОП ОСОБА_1 внесено припис №00005241 про усунення виявленого порушення, який Відповідачем не виконаний.

За даним фактом прокуратурою Суворовського району м. Одеси була винесена постанова про порушення провадження про адміністративне правопорушення за ст.53-1 КУпАП та Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області №00003577 від 07.07.2009р. Відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Незважаючи на прийняті заходи реагування Відповідач не звільнив самовільно захоплену земельну ділянку та продовжував незаконно використовувати її під бар «Поплавок».

Прокуратурою Суворовського району м. Одеси 23.08.2006 р. подано до господарського суду Одеської області позовну заяву в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ФОП ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки, розташованої на території КП «Гідропарк «Лузанівка». Рішенням суду від 20.11.2006 р. у справі №9/295-06-8552 вищезазначений позов задоволено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 р. рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2006 р. залишено без змін.

На виконання рішення суду від 20.11.2006 р. у справі №9/295-06-8552 видані накази від 02.07.2007 р.: про зобовязання ФОП ОСОБА_2 привести земельну ділянку, що розташована на території КП «Гідропарк «Лузанівка»у придатний для використання стан шляхом звільнення павільйону «Поплавок»; про зобовязання ФОП ОСОБА_2 знести за власні кошти існуючі на земельній ділянці, яка розташована на території КП «Гідропарк «Лузанівка», споруди та покриття.

Першим Суворовським ВДВС Одеського міського управління юстиції на виконання вищевказаних наказів господарського суду було демонтовано споруди та покриття і звільнено самовільно зайняту земельну ділянку.

Із рішення Виконкому Одеської обласної ради №234 від 18.05.1972 р. вбачається, що парк ім. Котовського, в якому розташована зазначена земельна ділянка, визначений парком-пам`ятником садово-паркового мистецтва місцевого значення (охоронне зобовязання №115 від 12.12.2002 р.).

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області розраховано розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки Відповідачем, яка складає 23429,91 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.3 ст.125 Земельного кодексу України використовувати земельнц ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону земель»самовільне зайняття земельних ділянок це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

У відповідності до п.п.б) п.1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Положення ч.1 ст.56 Закону України „Про охорону земель” встановлюють, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам (ч.2 ст.56 Закону України „Про охорону земель”).

Згідно із ч.3 ст.56 Закону України „Про охорону земель” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст.61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, памятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Згідно зі ст.38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»на території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не повязана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

Згідно п.1.6. розяснень президії ВАСУ від 27.06.2001 р. №02-5/744 „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” (зі змінами) вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Частина 1 ст.509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (65006, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області (65078, м. Одеса, вул.. Космонавтів,34, код ЄДРПОУ 33915303) 23429 грн. шкоди.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (65006, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Державного бюджету України (Одержувач: ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, Банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок 31213264700008, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (65006, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Державного бюджету України (Одержувач: ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, Банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок 31114095700008, код бюджетної класифікації 22090299, символ звітності банку 095) 234,29 грн. державного мита.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя