Рішення № 115486981, 07.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2023Справа № 910/15564/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/15564/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

04 жовтня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (позивач) надійшла позовна заява № 20.2/УПНюр/5658 від 29.09.2023 року до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 327 276,37 грн., з них: основного боргу - 242 956,82 грн. (двісті сорок дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 82 копійки), інфляційної складової борги - 67 726,79 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот двадцять шість гривень 79 копійок) та 3% річних - 16 592,76 грн. (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 76 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати наданих позивачем послуг з централізованого опалення нежитлового приміщення опалювальною площею 249,0 кв. м по пр. Соборності, 6 в м. Києві в період з лютого 2015 року по квітень 2023 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 242 956,82 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційну складову боргу у розмірі 67 726,79 грн. та 3% річних у розмірі 16 592,76 грн. за період з 12.03.2017 року по квітень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15564/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600050939305 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 року у справі № 910/15564/23 вручено уповноваженому представнику відповідача - 10.10.2023 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 25.10.2023 року (включно).

17.10.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.10.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 20.2/УПНюр/6915 від 20.10.2023 року.

Інших заяв по суті справи на момент прийняття рішення судом від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.06.2012 № 198 (переоформлене рішенням від 21.06.2016 № 1159) Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» надано ліцензію на постачання теплової енергії.

Рішенням Київської міської ради від 9 жовтня 2014 року № 270/270 створено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" та віднесено його до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

В пункті 12 рішення вирішено Комунальному підприємству "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" та Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва передати новоствореному комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" житловий фонд, який був переданий до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 року.

Відповідно до пункту 29 вказаного рішення це рішення Київської міської ради набирає чинності з 1 січня 2015 року.

Таким чином, з 01.01.2015 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" є балансоутримувачем будинку № 6 по проспекту Соборності у місті Києві.

23.07.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у газеті Хрещатик № 103(4503) розміщено повідомлення, із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.

Однак, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" не було укладено договору про надання послуг з централізованого опалення.

За твердженням позивача з лютого 2015 року по березень 2023 року включно позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення нежитлового приміщення опалювальною площею 249,20 кв.м на загальну суму 242 956,82 грн., за які відповідач не розрахувався. Претензій щодо якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило.

Зі змісту листа № 103/45-2620 від 21.10.2022 року Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" вбачається, що згідно розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 року № 61 нежитлове приміщення площею 249,20 кв.м в будинку № 6 по пр. Соборності у м. Києві закріплено на праві господарського віддання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".

Як вбачається з матеріалів справи, облік теплової енергії на потреби централізованого опалення за адресою: м. Київ, пр. Соборності, 6, здійснюється приладом комерційного обліку SKS-3 заводський номер 19382, відповідно до акту постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача.

Надання послуг з централізованого опалення, що надавалися в межах опалювального періоду, підтверджується нарядами: № 42249 від 11.10.2015 року (включення), № 46209 від 01.04.2016 року (відключення), № 53640 від 05.10.2016 року (включення), № 57296 від 01.03.2017 року (відключення), № 63336 від 02.10.2017 року (включення), № 67907 від 03.04.2018 року (відключення), № 1355 від 01.11.2018 року (підключення), № 4786 від 06.04.2019 року (відключення), № 6461 від 25.10.2019 року (підключення), № 8255 від 05.04.2020 року (відключення), № 10006 від 16.10.2020 року (підключення), № 3586/1 від 05.04.2021 року (відключення), № 5175/1 від 23.10.2021 року (підключення), № 473/1 від 28.03.2022 року (відключення), № 386/1 від 20.10.2022 року (підключення), № 171/1 від 08.04.2023 року (відключення).

Додатково позивачем до позовної заяви долучено показники засобу обліку теплової енергії з 15.10.2016 року по 23.04.2023 року, а саме: з 15.10.2016 до 01.11.2016, з 01.11.2016 до 27.11.2016, з 27.11.2016 до 19.12.2016, з 19.12.2016 до 19.01.2017, з 19.01.2017 до 20.02.2017, з 16.10.2017 до 25.10.2017, з 25.10.2017 до 22.11.2017, з 22.11.2017 до 20.12.2017, з 20.12.2017 до 24.01.2018, з 24.01.2018 до 20.02.2018, з 20.02.2018 до 26.03.2018, з 26.03.2018 до 08.04.2018, з 15.10.2018 до 20.11.2018, з 20.11.2018 до 17.12.2018, з 17.12.2018 до 21.01.2019, з 21.01.2019 до 19.02.2019, з 19.02.2019 до 19.03.2019, з 19.03.2019 до 11.04.2019, з 28.10.2019 до 01.11.2019, з 01.11.2019 до 01.12.2019, з 01.12.2019 до 01.01.2020, з 01.01.2020 до 01.02.2020, з 01.02.2020 до 24.02.2020, з 24.02.2020 до 11.04.2020, з 15.10.2020 до 29.10.2020, з 29.10.2020 до 28.11.2020, з 29.12.2020 до 25.01.2021, з 30.01.2021 до 21.02.2021, з 21.02.2021 до 26.03.2021, з 26.03.2021 до 21.04.2021, з 23.10.2021 до 28.11.2021, з 01.12.2021 до 26.12.2021, з 01.01.2022 до 25.01.2022, з 01.03.2022 до 02.04.2022, з 19.10.2022 до 29.10.2022, з 01.11.2022 до 26.11.2022, з 01.12.2022 до 26.12.2022, з 01.01.2023 до 28.01.2023, з 01.02.2023 до 24.02.2023, з 01.03.2023 до 31.03.2023, з 01.04.2023 до 23.04.2023.

Також позивачем до позовної заяви долучено акти про готовність вузла комерційного обліку до опалювального сезону.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, незважаючи на відсутність претензій щодо якості отриманих послуг та повідомлень про відмову від отримання послуг з центрального опалення, вартість вказаних послуг з централізованого опалення протягом спірного періоду не сплатив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Як передбачено статтею 13 вказаного Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

За змістом статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

Відповідно до частини 1 статті 19 вказаного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Як було встановлено вище, позивачем було вчинено дії та здійснено заходи, направлені на укладання з відповідачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: м. Київ, пр. Соборності, 6, що підтверджується розміщеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у газеті Хрещатик повідомленням із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси.

Однак, відповідачем не здійснено та не укладено з позивачем відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: м. Київ, пр. Соборності, 6, тому у спірний період (з лютого 2015 року по квітень 2023 року) укладеного договору між сторонам не існувало.

Разом із цим, оскільки законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, тому у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду від 21.04.2020 року у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 року у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 року у справі № 904/7377/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання (далі - Правила).

Згідно з частиною 3 Правил послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент виникнення заборгованості) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктами 24, 25 Правил передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169 (чинним на момент виникнення правовідносин).

Проте, будь-якого належного доказу, зокрема, акта про відключення будинку (нежитлового приміщенні за адресою: м. Київ, пр. Соборності, 6) від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що спірне нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, пр. Соборності, 6, перебуває на балансовому обліку та знаходиться у відповідача на праві господарського відання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 395 Цивільного кодексу України передбачено, що окрім речових прав, зазначених у частині 1 даної статті, законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Згідно зі статтею 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

Статтею 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності (стаття 137 ГК України).

Отже, як право власності, так і право господарського відання чи право оперативного управління поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

За приписами частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Таким чином, наявність у відповідача на балансі та на праві господарського відання спірного нежитлового приміщення у будинку 6 по проспекту Соборності у місті Києві не звільняє останнього від обов`язку щодо утримання такого майна.

Отже, з урахуванням наведених норм права, що регламентують поняття власності, господарського відання та оперативного управління, цілком правомірним та обґрунтованим є покладення на відповідача у цій справі, як особи, в господарське відання якої (тобто, володіння, користування і розпорядження, зі всіма наслідками відповідальності за таке майно) було передане нежитлове приміщення загальною площею 249,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Соборності, 6, оплати заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Оскільки зазначене приміщення знаходиться в господарському віданні відповідача, на якого покладено статутний обов`язок утримання майна, то останній зобов`язаний відшкодувати витрати на оплату житлово-комунальних послуг на утримання та збереження цього приміщення.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як зазначалось вище, позивач вказує, що ним були надані відповідачу послуги з централізованого опалення, за які відповідач не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 242 956,82 грн.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин справи, наведених позивачем, суду не надав.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності актів про надання послуг або інших первинних документів, оскільки відсутність у певної особи таких документів не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку з оплати спожитих послуг та не є визначальними для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань.

Доказів необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку суми боргу відповідачем також не надано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з лютого 2015 року по квітень 2023 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 242 956,82 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційну складову боргу у розмірі 67 726,79 грн. та 3% річних у розмірі 16 592,76 грн., які нараховані окремо за кожним місяцем виникнення заборгованості, починаючи з 01.05.2017 року по 18.09.2023 року (кінцева дата визначена позивачем).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши додані позивачем до позовної заяви розрахунки інфляційної складової боргу та 3% річних, судом встановлено, що загальна сума інфляційної складової та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становлять суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить: 70 687,17 грн. - інфляційної складової боргу та 18 291,79 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу та 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача: інфляційної складової боргу - 67 726,79 грн. та 3% річних - 16 592,76 грн.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 20.09.2019 року у справі № 904/4342/18 та від 09.04.2019 року у справі № 912/1104/18, то законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач не просить застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог, а твердження відповідача про те, що зі спливом позовної давності за вимогою про сплату заборгованості, спливає й позовна давність за вимогою про сплату відсотків, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею не можуть бути розцінені судом, як заява про застосування строків позовної давності.

За наведених обставин, відсутні підстави для застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог з огляду на відсутність у матеріалах відповідної заяви (усної або письмової).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 4909,15 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (ідентифікаційний код 39606435, адреса: 02002, м. Київ, вул. Пантелеймона Куліша (Челябінська), 9-Г) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (ідентифікаційний код 37739041, адреса: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) грошові кошти: основного боргу - 242 956,82 грн. (двісті сорок дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 82 копійки), інфляційної складової борги - 67 726,79 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот двадцять шість гривень 79 копійок), 3% річних - 16 592,76 грн. (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 76 копійок) та судовий збір - 4909,15 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`ять гривень 15 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.12.2023 року.

Суддя О.В. Котков