Рішення № 11548595, 28.09.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2010 р.Справа № 18/89 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/89

за позовом: комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Рікона", м. Кіровоград,

про стягнення 178 231,91 грн.

Представники сторін:

від позивача - Моргунова Т.О., довіреність № 7 від 01.07.2010р.;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" подало позовну заяву №1208 від 13.08.2010 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Рікона" - 178231,91 грн. заборгованості, а саме: 165193,82 грн. основного боргу, 3810,37 грн. інфляційних втрат, 1360,41 грн. 3% річних, 7867,31 грн. пені.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманої теплової енергії за договором про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ № 531 від 20.10.2009 року.

Позивач в судовому засіданні 28.09.2010 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 28.09.2010 року участі не брав, витребуваних документів до суду не подав, хоча належним чином обізнаний про дату, час і місце проведення засідання у даній справі, що підтверджується повідомленням органу поштового зв'язку від 15.09.2010 року (а.с. 57).

Жодних клопотань щодо причин та неможливості прийняти участі в засіданні суду і подати витребувані судом документи відповідачем не подано.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторони - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/89 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2009 року між комунальним підприємством "теплоенергетик (Теплопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рікона" (Споживач) укладено договір про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ № 531 (далі - Договір, а.с. 7-8).

За умовами Договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в потрібних йому обсягах в період опалювального сезону з 15 жовтня по 15 квітня, або за окремим рішенням, затвердженим виконкомом Кіровоградської міської ради, а Споживач зобов'язується оплачувати держану теплову енергію за встановленими тарифами незалежно від форми власності та джерела фінансування, в терміни, передбачені цим Договором (п.1.1. Договору).

Пунктом 1.1. Договору визначено також характеристики об'єктів Споживача, що знаходяться за наступними адресами: вул. Леніна, 24, вул. Луначарського, 40, вул. Леніна 10 та 12.

Відповідно до п.п. 2.2.-2.4. Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Теплопостачальній організації звіт про фактичне отримання теплової енергії не пізніше 26-го числа кожного місяця.

У разі встановлення приладів обліку не на межі балансової належності, розрахунок за теплову енергію виконується з урахуванням фактичних втрат тепла на ділянці мережі від цієї межі до місця встановлення розрахункових приладів у розмірі 1% від кількості відпущеної теплової енергії на кожні 100 м теплотраси.

У розділі 3 Договору сторонами погоджено порядок розрахунків за Договором.

Так, згідно п. 3.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктами 3.2.-3.3. Договору визначено також, що Споживач сплачує попередню оплату у розмірі до 50% від вартості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період згідно діючих тарифів до 10 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на протязі поточного місяця, але не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

Розрахунки за отриману теплову енергію проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації.

Цей Договір набирає чинності з 20.10.2009 р. і діє до 31.12.2014 р. (п. 9.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Теплопостачальної організації та Споживача, скріплений круглими печатками сторін.

Як передбачає ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Договір про постачання енергії та інших ресурсів є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 25 названого Закону теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Основними обов'язками споживача теплової енергії відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та додержання вимог договору і нормативно-правових актів.

Як зазначає позивач, ним у відповідності до умов Договору в період з листопада 2009 року по квітень 2010 року здійснювалось постачання теплової енергії відповідачеві.

Теплопостачальною організацією виставлялись відповідні рахунки - фактури на оплату відповідачем отриманих послуг теплопостачання:

- рахунок-фактура № 531/11.09 від 26.11.09 р. на суму 17654,44 грн.;

- рахунок-фактура № 531/12.09 від 25.12.09 р. на суму 30040,13 грн.;

- рахунок-фактура № 531/01.10 від 25.01.10 р. на суму 39266,32 грн.;

- рахунок-фактура № 531/02.10 від 26.02.10 р. на суму 39786,14 грн.;

- рахунок-фактура № 531/03.10 від 18.05.10 р. на суму 33300,12 грн.;

- рахунок-фактура № 531/04.10 від 18.05.10 р. на суму 5146,67 грн. (а.с. 9-11).

Надання позивачем передбачених Договором послуг з теплопостачання підтверджується також звітами за використане тепло (а.с. 36-52).

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, яка становить 165 193,82 грн.

Існування за відповідачем заборгованості за надані послуги з теплопостачання позивач підтверджує також відповідним розрахунком нарахування теплової енергії помісячно за весь період заборгованості (а.с. 58-59).

При визначені вартості поставленої теплової енергії використано тариф, що визначений за рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 1188 від 16.10.2009 р. (а.с. 33-35).

Також про існування за Споживачем заборгованості в розмірі 165 193,82 грн. свідчить підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача акт звірки розрахунків від 17.05.2010 р. (а.с. 18).

14.05.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 728 про необхідність сплати Споживачем суми заборгованості в розмірі 165 193,82 грн. в триденний термін з моменту отримання даної претензії (а.с. 14).

Відповідач претензію № 728 від 14.05.2010 р. отримав 21.05.2010 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14, зв. бік), однак відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

В результаті викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

За приписами ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до пп. 5.2.8. Договору Споживач взяв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Доказів сплати суми боргу за послуги теплопостачання в розмірі 165 193,82 грн. відповідач до суду не подав, в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

За ч. 5 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Сторонами в пп. 6.3.8. Договору передбачено сплату споживачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Вказані положення Договору відповідають, зокрема, вимогам ст. 230 Господарського кодексу України та ст. ст. 547, 549, 551 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене та встановлення прострочення відповідачем термінів оплати вартості фактично спожитої теплової енергії, заявлена до стягнення сума пені за період:

з 11.12.2009 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 17 654,44 грн.;

з 11.01.2009 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 30 040,13 грн.;

з 11.02.2010 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 39 266,32 грн.;

з 11.03.2010 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 39 786,14 грн.;

з 11.04.2010 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 33 300,12 грн.;

з 11.05.2010 по 10.06.2010 р. на суму заборгованості 5 146,67 грн.,

в загальному розмірі 7 867,31 грн. підлягає стягненню зі Споживача.

Разом з цим, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

За даних обставин, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з рудня 2009 по травень 2010 року в розмірі 3 810,37 грн. та 3% річних за період з 11.12.2009 по 10.07.2010 р. в розмірі 1 360,41 грн. підлягають задоволенню (а.с. 2-3).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Рікона" (25000, м. Кіровоград, вул. Леніна, 10, р/р 26000420890221 в ООФ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 328016, код ЄДРПОУ 31975177) на користь комунального підприємства "Теплоенергетик" (25002, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, р/р 26006980040080 в ЦРВ ВАТ "Мегабанк" МФО 351629, код ЄДРПОУ 24153576) - заборгованість в сумі 178 231,91 грн., з якої: 165 193,82 грн. - основний борг, 3 810,37 грн. - інфляційні втрати, 1 360,41 грн. - 3% річних, 7 867,31 грн. - пені; а також 1 782,31 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 01.10.2010 року.