Рішення № 11548449, 30.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" вересня 2010 р. Справа № 3/941

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Машевської О.П.

судді

судді

за участю представників сторін

від позивача Корнич Л.І. - предст. за дов. від 01.02.10р., Богатов Ю.М. - предст. за дов. від 01.02.10р. ( в засіданнях суду 21.09.10р., 30.09.10р.)

від відповідача Павлов О.В. - предст. за дов. від 27.08.10р. ( в засіданнях суду 21.09.10р., 30.09.10р.)

В засіданні суду 21.09.10р. оголошено перерву до 30.09.10 р. до 12:00год., в судовому засіданні 30.09.10р. оголошувались перерви в засіданні до 14 год. 15 хв. та до 17:00 год. у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши справу за позовом ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" (м. Новоград-Волинський)

до Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м.Коростень)

про стягнення 61585,99 грн.

Позивач - ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" (м. Новоград-Волинський) звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - ЗАТ "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м. Коростень) про стягнення боргу за надані послуги із зберігання товару відповідача на митному ліцензійному складі на суму 61236, 00 грн. основного боргу, 304, 92 грн. пені та 45, 27 грн. 3% річних з простроченої суми.

У письмовому відзиві на позов відповідач заперечував обгрунтованість заявлених вимог, посилаючись, при цьому, на рішення господарського суду від 17.06.10р. у справі № 15/474, яким, вважає, вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. З врахуванням наведених доводів, просив провадження у справі припинити на підставі п.2. ч.1 ст. 80 ГПК України (а. с. 99-100).

На спростування доводів відповідача стосовно тотожності предмету та підстав даного позову, позивачем надано письмові заперечення ( а с. 121).

В засіданні суду 30.09.10р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Представник відповідача проти вимог позову заперечив з наведених у відзиві підстав, доповнивши їх в усній формі доводами про безпідставність вимог позивача про стягнення пені під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство № 3/24-Б.

В засіданні суду 30.09.10р. оглянуто матеріали справ №7/100-Б та № 15/474 господарського суду Житомирської області та долучено до матеріалів справи № 3/941 копії судових актів з них (а.с. 139-140).

У судовому засіданні справа господарського суду Житомирської області № 3/24-Б про банкрутство ЗАТ ""Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" не оглядалась у зв'язку з відсутністю останньої в суді першої інстанції.

З наведених обставин, господарський суд ухвалив долучити до матеріалів справи № 3/941 копію ухвали господарського суду від 29.04.2010 року про порушення провадження у справі про банкрутство № 3/24-Б із АС "Діловодство господарських судів".

На запит господарського суду Державний реєстратор виконавчого комітету Коростенської міської ради надіслав довідку з ЄДР із внесеними відомостями про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство № 3/24-Б відносно відповідача у справі ( а. с. 128-133).

Спір вирішено між сторонами у більш тривалий строк відповідно до статті 69 ГПК України (а. с. 117) та за наявними в матеріалах справи доказами відповідно до статті 75 ГПК України.

Після оголошених в судовому засіданні 30.09.10 р. перерв за згодою сторін господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2009р. між позивачем ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" та відповідачем ЗАТ "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" укладено Договір №5 на зберігання майна ( далі -Договір).

Згідно п.1.1 Договору визначено, що "замовник" (відповідач) передає, а "виконавець" (позивач) приймає на зберігання в зоні митного ліцензійного складу, що знаходиться за адресою: м. Новоград-Волинський, вул. Пушкіна, 48 транспортні засоби, майно, товари та/або тощо, що будуть вказані в товарно-супроводжувальних документах, та які будуть знаходитися під митним контролем.

Обставини прийняття позивачем товару відповідача на зберігання підтверджено вантажно - митними деклараціями, а відтак відповідачем не заперечувались ( а.с. 38 -42).

Відповідно до п. п. 4.1 та 4.2 Договору "замовник" ( відповідач) зобов'язався сплачувати "виконавцю" ( позивачу) вартість за зберігання та надання послуг згідно діючих тарифів (додаток № 1) в термін 3-х днів з дати отримання рахунку ( а. с. 13).

Так, на виконання договірних зобов'язань, позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунки - фактури за період з липня 2009 року по липень 2010 року включно, і зокрема:

- №000000095 від 31.07.09р. на суму 15036, 00 грн.

- №000000124 від 31.08.09р. на суму 5208, 00 грн.

- №000000143 від 30.09.09р. на суму 5040, 00 грн.

- №000000161 від 30.10.09р. на суму 5208, 00 грн.

- №000000193 від 30.11.09р. на суму 5040, 00 грн.

- №000000229 від 31.12.09р. на суму 5208, 00 грн.

- №000000026 від 30.01.10р. на суму 5208, 00 грн.

- №000000048 від 26.02.10р. на суму 4704, 00 грн.

- №000000066 від 31.03.10р. на суму 5208, 00 грн.

- №000000083 від 30.04.10р. на суму 5040, 00 грн.

- №000000084 від 30.04.10р. на суму 3192, 00 грн.

- №000000092 від 31.05.10р. на суму 2016, 00 грн.

- №000000121 від 30.06.10р. на суму 5040, 00 грн.

- №000000127 від 09.07.10р. на суму 5208, 00 грн.

Як встановлено в ході вирішення спору, рішенням господарського суду Житомирської області від 17 червня 2010р. у справі №15/474, що набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг за неоплачені рахунки - фактури №000000026 від 30.01.10р. на суму 5208, 00 грн., №000000048 від 26.02.10р. на суму 4704, 00 грн., №000000066 від 31.03.10р. на суму 5208, 00 грн., на загальну суму 15120, 00 грн. (а. с. 141-144).

У стягненні основного боргу за рахунками - фактурами №000000095 від 31.07.09р. на суму 15036, 00 грн., №000000124 від 31.08.09р. на суму 5208, 00 грн., №000000143 від 30.09.09р. на суму 5040, 00 грн., №000000161 від 30.10.09р. на суму 5208, 00 грн. , №000000193 від 30.11.09р. на суму 5040, 00 грн. та №000000229 від 31.12.09р. на суму 5208, 00 грн. рішенням господарського суду у цій справі відмовлено з тих підстав, що на час звернення позивача з позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з їх оплати не настав, оскільки позивачем не доведено факт отримання зазначених рахунків - фактур відповідачем.

Звертаючись до господарського суду з новим позовом та з врахуванням встановлених рішенням господарського суду від 17 червня 2010р. у справі №15/474 фактів, позивач повторно просить стягнути на його користь з відповідача основний борг за наступними рахунками - фактурами:

- №000000095 від 31.07.09р. на суму 15036,00 грн.

- №000000124 від 31.08.09р. на суму 5208, 00 грн.

- №000000143 від 30.09.09р. на суму 5040, 00 грн.

- №000000161 від 30.10.09р. на суму 5208, 00 грн.

- №000000193 від 30.11.09р. на суму 5040, 00 грн.

- №000000229 від 31.12.09р. на суму 5208, 00 грн.

Окрім того, посилаючись на нові обставини, що не були предметом судового розгляду у справі господарського суду № 15/474, просить стягнути на його користь з відповідача основний борг за наступними рахунками-фактурами:

- №000000083 від 30.04.10р. на суму 5040, 00 грн.

- №000000084 від 30.04.10р. на суму 3192, 00 грн.

- №000000092 від 31.05.10р. на суму 2016, 00 грн.

- №000000121 від 30.06.10р. на суму 5040, 00 грн.

- №000000127 від 09.07.10р. на суму 5208, 00 грн.

На підтвердження обставин надіслання всіх вище зазначених рахунків-фактур для оплати відповідачу та їх отримання останнім, позивач надав оригінали та належним чином засвідчені копії фіскальних чеків, описів вкладення в цінний лист, корінці повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції уповноваженому представнику відповідача (а. с. 55-68, 135-137).

Окрім матеріально - правової вимоги про стягнення основного боргу на загальну суму 61236,00 грн., позивачем пред'явлено дві інші самостійні вимоги: про стягнення пені за період з 15.05.2010 року по 13.07.2010 року включно на суму 304,92 грн. та про стягнення 3% річних із суми боргу 15288,00 грн. за період з 15.05.10 року по 13.07.10 року включно в сумі 45, 27 грн.

Однак, як вже наголошувалось в описовій частині рішення суду, відповідач заперечує обгрунтованість позовних вимог в цілому, як в частині стягнення основного боргу за рахунками - фактурами за період з липня 2009 року по грудень 2009 року, що стали предметом судового дослідження у справі № 15/474, так і в частині стягнення основного боргу за рахунками - фактурами за період з квітня 2010 року по липень 2010 року, що заявлені як підстава позову вперше в межах вирішення спору у справі № 3/941, посилаючись на тотожність сторін спору, предмету та підстави позову у справах №№ 15/474 та 3/941.

На спростування заперечень відповідача, позивач доводить, що підставою для стягнення заборгованості з відповідача за надані послуги з липня 2009 року по грудень 2009 року у справі № 15/474 слугували акти виконаних робіт, а підставою для стягнення з відповідача заборгованості за аналогічний період у справі № 3/941 є рахунки-фактури. Не пов'язані між собою, як доводить позивач, справи №15/474 та № 3/941 і по предмету позову, оскільки йдеться про інші періоди виникнення заборгованості з оплати наданих послуг та інший її розмір ( а. с. 121).

З врахуванням викладеної позиції сторін спору, господарський суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для припинення провадження у справі № 3/941 за п.2 частини 1 ст. 80 ГПК України, виходячи з наступного.

За змістом наведеної процесуальної норми, провадження у справі підлягає припиненню, якщо є рішення, що вступило в законну силу, або ухвала суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і по тим самим підставам, тобто має місце тотожність позовів за предметом та підставами при тому ж складі сторін, причому за наявності всіх вказаних обставин в сукупності.

Тотожність сторін спору та їх процесуальне положення ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" (позивач) та ЗАТ "АТЗТ "Коростенський фарфор" ( відповідач) у справах № 15/474 та № 3/941 встановлено.

Стосовно встановлення обставин тотожності предмету та підстав позовів у справах № 15/474 та 3/941, господарський виходить з наступного.

У чинному Господарському процесуальному кодексі України відсутнє визначення понять "підстава" та "предмет" позову, незважаючи на те, що у статті 22 ГПК України йдеться про право позивача змінити предмет або підставу позову, а в статті 80 ГПК України про право господарського суду припинити провадження у справі, коли є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Тому, при визначенні змісту цих понять, господарський суд керується, насамперед, позицією Вищого арбітражного суду України, викладеною у п.3.7 Роз'яснення від 18.09.1997 № 02-5/289 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" ( з наступними змінами та доповненнями) стосовно права позивача на зміну предмету та підстави позову. Зокрема, у п.3.7 цих Роз'яснень вказується на те, що зміна предмету позову означає зміну матеріально - правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача.

З врахуванням викладеного про зміст поняття "предмет" позову , господарський суд встановив тотожність цього елементу позовів у справах № 15/474 та № 3/941 в частині вимоги позивача про стягнення боргу ( матеріально - правова вимога позивача до відповідача).

Натомість, з врахуванням викладеного про зміст поняття "підстава " позову (фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача), господарський суд не встановив повного збігу юридичних фактів, з яких позивач висував свої вимоги у справах № 15/474 та № 3/941, а відтак, тотожності "підстави" обох позовів.

Так, за змістом ст. 33 ГПК України обставини вимог позивача доводяться встановленими ст. 32 ГПК України засобами доказування (письмовими та речовими доказами, поясненнями сторін тощо).

У справі № 15/474 позивач, для стягнення боргу за надані послуги зі зберігання майна за рахунками-фактурами №000000095 від 31.07.09р. на суму 15036,00 грн., №000000124 від 31.08.09р. на суму 5208, 00 грн., №000000143 від 30.09.09р. на суму 5040, 00 грн., №000000161 від 30.10.09р. на суму 5208, 00 грн., №000000193 від 30.11.09р. на суму 5040, 00 грн., №000000229 від 31.12.09р. на суму 5208, 00 грн. не довів суду наявність юридичного факту їх отримання відповідачем, однак про наявність якого в обов'язковому порядку йдеться у п.4.2 Договору. А відтак, не довів як обставини виникнення у відповідача обов'язку з їх оплати, так і обставини порушення цього обов'язку відповідачем.

Як зазначено у статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, передумовою звернення особи до суду має бути наявним факт порушення (невизнання або оспорювання) іншою особою її суб'єктивного права.

Відповідно, у справі № 15/474 спір між сторонами про стягнення боргу за вище наведеними рахунками - фактурами не вирішено, оскільки його не існувало в матеріальному розумінні до звернення позивача з позовом. Відмова суду в цій частині в процесуальному розумінні не припиняє матеріальне право позивача вимагати сплати боргу за надані послуги та матеріальний обов'язок відповідача їх оплатити.

В свою чергу, як вже наголошено в описовій частині рішення, звертаючись до господарського суду з позовом у справі № 3/941 про стягнення основного боргу за надані послуги зі зберігання майна за рахунками-фактурами №000000095 від 31.07.09р. на суму 15036,00 грн., №000000124 від 31.08.09р. на суму 5208, 00 грн., №000000143 від 30.09.09р. на суму 5040, 00 грн., №000000161 від 30.10.09р. на суму 5208, 00 грн., №000000193 від 30.11.09р. на суму 5040, 00 грн., №000000229 від 31.12.09р. на суму 5208, 00 грн., позивач поданими доказами довів наявність юридичного факту їх отримання відповідачем, обставини виникнення в останнього обов'язку з їх оплати в термін 3-х днів з дати отримання та обставини порушення цього обов'язку відповідачем до звернення позивача з позовом.

Більше того, позовні вимоги про стягнення боргу за рахунками - фактурами - №000000083 від 30.04.10р. на суму 5040, 00 грн., №000000084 від 30.04.10р. на суму 3192, 00 грн., №000000092 від 31.05.10р. на суму 2016, 00 грн., №000000121 від 30.06.10р. на суму 5040, 00 грн., №000000127 від 09.07.10р. на суму 5208, 00 грн. заявлені позивачем виключно в межах позову у справі № 3/941, а відтак, не були предметом судового дослідження у справі № 15/474.

Вище викладеним господарський суд спростовує заперечення відповідача про тотожність підстав позовів у справах № 15/474 та № 3/941.

В частині судового захисту матеріально - правової вимоги позивача про стягнення основного боргу на загальну суму 61 236,00 грн., господарський суд визнає її частково обгрунтованою на загальну суму 56028, 00 грн. , виходячи з наступного

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань сторонами визначено і в статті 193 ГК України.

Матеріалами справи підтверджуються обставини виникнення у відповідача обов'язку з оплати рахунків-фактур: №000000095 від 31.07.09р. на суму 15036, 00 грн., №000000124 від 31.08.09р. на суму 5208, 00 грн., №000000143 від 30.09.09р. на суму 5040, 00 грн., №000000161 від 30.10.09р. на суму 5208, 00 грн., №000000193 від 30.11.09р. на суму 5040, 00 грн., №000000229 від 31.12.09р., на суму 5208, 00, №000000083 від 30.04.10р. на суму 5040, 00 грн., №000000084 від 30.04.10р. на суму 3192, 00 грн., №000000092 від 31.05.10р. на суму 2016, 00 грн., №000000121 від 30.06.10р. на суму 5040, 00 грн. на загальну суму 56028, 00 грн. до звернення позивача з позовом до суду, а також обставини невиконання цього обов'язку відповідачем як до звернення позивача до позовом до суду, так і після порушення провадження у справі.

Водночас, позивачем не доведено наявність порушення відповідачам обов'язку з оплати рахунку - фактури №000000127 від 09 липня 2010р. на суму 5208, 00 грн. до дати звернення з позовом до суду, з огляду на таке.

Оскільки рахунок отримано відповідачем 14.07.10р., строк його оплати з врахуванням змісту п.4.2 Договору закінчувався 17.07.10 року. (а. с. 111).

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У частині 5 статті 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції

Тому, господарським судом враховується, що при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а моментом його виконання є дата списання відповідної суми з кореспонденського рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст.ст.528, 623,1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Оскільки позивачем не доведено можливість виконання відповідачем обов'язку з виконання грошового зобов'язання через банківську установу 17.07.2010 року, господарський суд прийшов до висновку, що строк оплати рахунку - фактури №000000127 від 09 липня 2010р. на суму 5208, 00 грн. закінчився 19.07. 2010 року.

Однак позовну заяву отримано господарським судом 16 липня 2010р., що вказує на передчасне звернення позивача з позовом до суду про стягнення боргу за рахунком - фактурою №000000127 від 09 липня 2010р. на суму 5208, 00 грн., строк зобов'язання по оплаті якого не настав, а отже, не настав сам факт порушення суб'єктивного права сторони зобов'язання, та, як наслідок, спір між сторонами не виник.

З врахуванням вище викладеного, змісту ст. 15 ЦК України та ст. 12 ГПК України, позовна вимога про стягнення боргу на суму 5208, 00 грн., що грунтується на рахунку - фактурі №000000127 від 09 липня 2010р. в межах цього позову задоволенню не підлягає.

В частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми 15288,00 грн. за період з 15.05.10 року по 13.07.10 року на суму 45,27 грн., господарський суд вважає її обгрунтованою на заявлену суму, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням обставин порушення 29.04.2010 року господарським судом Житомирської області справи про банкрутство відповідача № 3/24-Б, господарський суд вважає за необхідне додатково наголосити на тому, що на передбачені статтями 536 та 625 ЦК України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство ( п. 50 Постанови Пленуму ВСУ № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство).

Водночас, відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в період дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

На безпідставність вимог позивача про нарахування та стягнення пені під час дії мораторію вказував в усних запереченнях представник відповідача.

За наведених обставин позовна вимога про стягнення пені за період з 15.05.2010 року по 13.07.2010 року включно на суму 304,92 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд прийшов до висновку частково задовольнити позовні вимоги на суму основного боргу - 56028, 00 грн. та 45, 07 грн. - 3% річних з простроченої суми та відмовити у стягненні 5208,00 грн. основного боргу та 304,92 грн. пені.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 15, 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 33, 43, 49 ,75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Б.Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 00310350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ТЕХНА" (11700, Житомирська область, м. Новоград - Волинський, вул. Пушкіна, 48, ідентифікаційний код 33529324):

- 56028,00грн. основного боргу;

- 45,07 грн. 3% річних;

- 560,86 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 214, 88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Машевська О.П.

05 жовтня 2010 року

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу