Рішення № 11548441, 05.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.10 р.                     Справа № 15/208                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33257089)

до відповідача приватного вищого навчального закладу “Донецький інститут соціальної освіти” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 24153961)

про стягнення основної заборгованості в сумі 25618,20 грн., пені в сумі 1638,52 грн., 3% річних у розмірі 254,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бурмістрова О.А. за довіреністю № 288 від 27.01.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк до приватного вищого навчального закладу “Донецький інститут соціальної освіти” м. Донецьк про стягнення основної заборгованості в сумі 25618,20 грн., пені в сумі 1638,52 грн., 3% річних у розмірі 254,52 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/208, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвали суду від 17.09.2010 р. відповідач в судове засідання 05.10.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи та відзив на позов до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–23/596 від 29.09.2010 р., з якої вбачається, що ПВНЗ “Донецький інститут соціальної освіти” зареєстровано за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 2. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направив відповідачу ухвалу про порушення провадження у даній справі. Факт отримання даної ухвали суду відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008 р. сторони уклали договір № 800 на поставку теплової енергії, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити споживачу теплову енергію на опалення в розмірі 158870 ккал/год, а споживач (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити в повному об’ємі отриману теплову енергію по встановленим тарифам та в строки, визначені даним договором.

Відповідно до п. 6.9 договору остаточна оплата за теплову енергію здійснюється згідно платіжної вимоги–доручення, пред’явленої постачальником в банк споживача, в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 10.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом 2 років.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 800 від 15.10.2008 р. ним за період з 01.03.2010 р. до 15.04.2010 р. відповідачу була поставлена теплова енергія на суму 25618,20 грн., що підтверджується рахунками за спожиту теплову енергію, які одночасно є актами здачі–приймання послуг: № 800 від 18.03.2010 р. на суму 18682,88 грн., № 800 від 19.04.2010 р. на суму 6935,32 грн., а також актами від 27.11.2009 р. на включення опалення та від 15.04.2010 р. на відключення опалення, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

З 01.03.2009 р. рішенням Донецької міської ради № 28/4 від 20.02.2009 р. затверджений тариф на опалення для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 14,36 грн. за 1 кв.м без ПДВ, при наявності приладів обліку – у розмірі 494,2 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач отриману теплову енергію не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 25618,20 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриману теплову енергію), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 800 від 15.10.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на поставку теплової енергії.

Згідно ст. 3 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 20 ч. 3 п. 5 Закону України „Про житлово–комунальні послуги” споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 800 від 15.10.2008 р. передбачили, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Виходячи з викладеного, строк оплати теплової енергії, отриманої в березні 2010 р., для споживача наступив у період до 10.04.2010 р., а вже з 11.04.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання в цьому місяці. Строк оплати теплової енергії, отриманої в квітні 2010 р., для споживача наступив у період до 10.05.2010 р., а вже з 11.05.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання в цьому місяці.

У матеріалах справи є належні письмові докази фактичного отримання представниками абонента під підпис рахунків для оплати за спірний період. Крім того, в матеріалах справи є лист № 214 від 23.06.2010 р., надісланий відповідачем позивачу у відповідь на претензію № 76–П від 10.06.2010 р. з вимогою погасити заборгованість. В листі № 214 від 23.06.2010 р. відповідач визнає наявність у нього заборгованості перед позивачем на суму 25618,20 грн. та зобов’язується погасити вказану заборгованість до 10.09.2010 р. згідно графіку, який додається до листа. Завірені копії претензії, листа та графіку погашення заборгованості додані до позову.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити у встановлений договором строк вартість отриманої від позивача теплової енергії на суму 25618,20 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач на підставі п. 7.3 договору нарахував відповідачу пеню за період з 11.04.2010 р. по 10.08.2010 р. в сумі 1638,52 грн., 3% річних за період з 11.04.2010 р. по 17.08.2010 р. в сумі 254,52 (розрахунок доданий до позову).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку прострочення платежу згідно вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., а також вимог ст.ст. 611, 612, 614, 625 ЦК України споживач зобов’язаний оплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення , а також 3% річних від простроченої суми та пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за кожний день прострочення.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А також з урахуванням обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком згідно ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми пені та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1638,52 грн., 3% річних у розмірі 254,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного вищого навчального закладу “Донецький інститут соціальної освіти” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 2; код ЄДРПОУ 24153961; рахунок 26005060089044 в ДРУ КБ „Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496) на користь комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 68; код ЄДРПОУ 33257089; рахунок 26002150424971 в ДОФ АКБ УСБ, МФО 334011) суму 27511,24 грн. (а саме: основний борг на суму 25618,20 грн., пеню в розмірі 1638,52 грн., 3% річних у розмірі 254,52 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 256,18 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 05.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 06.10.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя