Рішення № 11548426, 06.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.10.10 р.                     Справа № 7/189                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецьміськтепломережа” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення пені в сумі 11677, 53 грн., 3% в сумі 5430, 68 грн., інфляційних в сумі 1714, 87 грн.

За участю представників:

від позивача: Цацуліна Т.О. - довір.

від відповідача: Філіпова О.С. - дов.

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 23.09.2010р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 30.09.2010р.                     

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецьміськтепломережа” м.Донецьк про стягнення пені в сумі 11677, 53 грн., 3% в сумі 5430, 68 грн., інфляційних в сумі 1714, 87 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №373 від 25.07.2005р., з протоколом розбіжностей та додатками; рахунки за листопад 2009р. – квітень 2010р.

Позивач у судових засіданнях та письмових запереченнях наполягає на задоволенні позову, посилаючись на той факт, що у вказаний ним період у відповідача існувала перед позивачем заборгованість та відповідач своєчасно не виконав свої договірні зобов’язання щодо оплати рахунків за листопад 2009р. – квітень 2010р. Також у своїх запереченнях Проти відстрочення виконання рішення позивач заперечив, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства.

Відповідач надав клопотання, яким просив відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення пені в розмірі 11677, 53 грн., посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства, письмових обґрунтованих пояснень стосовно вимог в частині 3% річних та інфляційних суду не надав, просить відстрочити виконання рішення строком до 31.04.2010р.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії №373 від 25.07.2005р. (далі по тексту Договір). Договір укладений з додатками та протоколом розбіжностей.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що він укладається на термін до 31.12.2005р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його терміну не одна із сторін не сповістить іншу про припинення дії Договору.

З матеріалів справи та пояснень представників обох сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Розділом 1 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну оргію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 7 Договору та у Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Згідно з п.3 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію та надання послуг з перетікання реактивної електроенергії споживач здійснює на підставі наданих постачальником електричної енергії рахунків у 5-ти денний термін з дня їх отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у листопаді 2009р. – квітні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату активну та реактивну електроенергію, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за вказаний період та рахунками на оплату, а також відповідачем у судовому засіданні.

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії виконав з порушенням термінів оплати спожитої електроенергії, передбаченої умовами Договору та додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору, в підтвердження чого у справі містяться банківські виписки по особовому рахунку позивача, додані ним до клопотання №03юр-10848/10 від 10.03.2010р., а також підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Посилаючись на той факт, що відповідач виконав свої зобов’язання з порушенням термінів оплати отриманих рахунків, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 3% в сумі 5430, 68 грн., інфляційних в сумі 1714, 87 грн. та пені в сумі 11677, 53 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

На підставі вищезазначеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5430, 68 грн. за період з 10.12.2009р. по 17.06.2010р., а також інфляційні в сумі 1714, 87 грн. за період з 01.11.2009р. по 19.05.2010р.

Разом з цим, позивачем до позову додано розрахунок суми 3% річних в сумі 1714, 87 грн. за період з 10.12.2009р. по 17.06.2010р. та інфляційних в сумі 5430, 68 грн. за період з 01.11.2009р. по 19.05.2010р.

При цьому, позовні вимоги визначаються виключно позивачем самостійно, суду не надано право виходити за межі предмету спору, заяви, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано.

Судом здійснено перерахунок вищевказаних сум з урахуванням умов договору, періоду наявності заборгованості у відповідача перед позивачем та приписів діючого законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування.

3% річних складають 1714, 87 грн. та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.

Інфляційні складають4999, 97 грн., тоді як позивачем у позові заявлено до стягнення 1714, 87 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних підлягають задоволенню у повному обсязі, 3% річних – частково, в сумі 1714,87 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст. 216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених п.п.2.2.3-2.2.4 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 11677, 53 грн. за період з 10.12.2009р. по 17.06.2010р.

Відповідач проти стягнення пені заперечив, посилаючись на тяжкий фінансовий свого підприємства, проте правового обґрунтування своїх заперечень не надав.

Позивач проти відмови у задоволенні вимог щодо стягнення пені заперечив, посилаючись на той факт, що заявлені штрафні санкції лише можуть бути зменшені у відповідності до приписів діючого законодавства України у виняткових випадках.

Позивач також зауважив, що клопотання відповідача про зменшення пені призведе до погіршення фінансового стану ВАТ „Донецькобленерго” та послабленню фінансової дисципліни інших споживачів електричної енергії. Разом з цим такі зауваження судом до уваги не приймаються, з огляду на той факт, що клопотання про зменшення розміру пені відповідачем не заявлялось.

Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням умов договору, періоду наявності заборгованості у відповідача перед позивачем та приписів діючого законодавства, згідно якого пеня складає 11674, 83 грн. та підлягає стягненню саме в цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення строком до 31.04.2010р.

В обґрунтування свого клопотання відповідач надав баланс станом на 30.06.2010р., звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2010р., розрахунок обсягу заборгованості за 1 півріччя 2010р., довідку про суми, які підлягають стягненню з ККП ДМР „Донецькміськтепломережа”.

Позивач проти відстрочення виконання рішення заперечив, посилаючись на той факт, що позивач не довів обставин, які б ускладнили негайне виконання рішення, а також на те, що ВАТ „Донецькобленерго” також знаходиться у тяжкому фінансовому стані. В обґрунтування своїх заперечень позивач надав суду Договір укладений з ДП „Енергоринок”, додаток №1 до постанови НКРЕ України №794 від 22.06.2004р., додаток №2 до постанови НКРЕ України №1403 від 23.12.2008р., постанови НКРЕ України №409 від 09.04.2009р., №1431 від 18.12.2009р., постанову Вищого господарського суду України №15/94 від 05.11.2009р., акт звірки розрахунків з ДП „Енергоринок”, претензії від ДП „Енергоринок”.

Разом з цим, клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення строком до 31.04.2010р. задоволенню не підлягає у зв’язку з тим, що справа №7/189 прийнята до провадження 02.08.2010р. та розгляд справи закінчено 06.10.2010р., тобто вже після спливу дати, до якої відповідач просить відстрочити виконання рішення.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецьміськтепломережа” м.Донецьк про стягнення пені в сумі 11677, 53 грн., 3% в сумі 5430, 68 грн., інфляційних в сумі 1714, 87 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецьміськтепломережа” (83000, м.Донецьк, вул.Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, рахунок 26006301751415 БВ „Сонячне” філії ГП ПІБ у Донецькій області, МФО 334635) – пеню у сумі 11674, 83 грн., 3% річних у сумі 1714, 87 грн., інфляційні у сумі 1714, 87 грн.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецьміськтепломережа” (83000, м.Донецьк, вул.Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, рахунок 26001307550283 в філії Центрально-міського відділенні ПІБ м.Горлівка Донецької області, МФО 334464) – державне мито у сумі 151, 05 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 189, 38 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому діючим законодавством.

Повний текст рішення підписаний 07.10.2010р.

Суддя