Рішення № 11547517, 07.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2010Справа №2-15/4482-2010 За позовом Концерну “АЛМІ” (65028, м. Одеса, вул. Болгарська, 1 , ЄДРПОУ 23865458)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕВЕНТУС-Т” (95047,м. Сімферополь, провулок Задорожний, буд. 3/4 , ЄДРПОУ 36394130 )

Про стягнення 22367,06 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача - Школьна А.О., представник, дов. від 29.07.2010 р., довіреність у справі.

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Концерн “АЛМІ” звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ЕВЕНТУС-Т” про стягнення 22 367, 06 грн., у тому числі 20391,95 грн. основного боргу, 901,02 грн. суму річних процентів, 1074,09 грн. пені, за договором поставки №997/09 від 15.04.2009 р.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару за договором поставки № 997/09 від 15.04.2009 р., в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 20391,95 грн., що і стало приводом для звернення Концерну “АЛМІ” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце судового засідання був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією (а.с 1-2, 120)

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

15 квітня 2009 р. між Концерном «Алмі» в особі Кримської Філії №5 (Постачальник ) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евентус – Т» (Покупець) (відповідач) був укладений Договір поставки № 997/09 для здійснення поставок товару у м. Сімферополі (а.с. 15-18).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов’язується на умовах, передбачених дійсним Договором, поставляти в асортименті товари в асортименті (надалі «Товар») Покупцю, а Покупець зобов’язується приймати й оплачувати Товар.

Найменування Товару, його описання, характеристика, співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура та інше) по сортам, групам, видам, маркам, типам, інші параметри, знаходяться в прайс-листи Постачальника по мірі необхідності у процесі дії дійсного договору й надається Покупцю факсом, поштою або електронною поштою.

Повне найменування Товару, який поставляється, його описання й характеристика (відповідно прайс – листу), кількість товару, ціна одиниці, його вартість, зазначаються у накладних на кожну поставку.

Відповідно до пункту 6.2 вказаного договору, товар, що поставляється підлягає оплаті в строк, що не перевищує чотирнадцяти банківських днів з моменту отримання товару.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо, отже суд приходить до висновку що на момент розгляду справи договір продовжує діяти.

Позивачем, відповідно до договору поставки від 15 квітня 2009 р. № 997/09 за період з 08.04.2010 р. по 27.04.2010 р. було поставлено відповідачу товар згідно накладних № Рк-0107935 від 08.04.2010 р., № Рк- 0107940 від 08.04.2010 р., № Рк – 0107941 від 08.04.2010 р., № Рк – 0107942 від 08.04.2010 р., № Рк – 0107943 від 08.04.2010 р., № Рк – 0107945 від 08.04.2010 р., № Рк – 0108166 від 08.04.2010 р., № Рк – 0108165 від 08.04.2010 р., № Рк – 0108162 від 08.04.2010 р., № Рк – 0109259 від 15.04.2010 р., № Рк – 0109260 від 15.04.2010 р., № Рк – 0109261 від 15.04.2010 р., № Рк – 0109262 від 15.04.2010 р., № Рк – 0111728 від 27.04.2010 р., № Рк – 0111729 від 27.04.2010 р., № Рк – 0111730 від 27.04.2010 р., № Рк – 0111731 від 27.04.2010 р., № Рк – 0111732 від 27.04.2010 р., № Рк – 0111733 від 27.04.2010 р. на загальну суму 23886,92 грн. (а.с. 19-39)

Згідно пункту 6.7 договору поставки № 997/09 від 15.04. 2009 р. передбачено, у випадку, якщо в Покупця виникає заборгованість перед Постачальником з оплати за поставлений товар, всі платежі, що поступають Постачальнику від Покупця, зараховуються в рахунок погашення раніше виниклої заборгованості, виходячи з чого нараховуються відповідні строки, передбачені договором.

Відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Евентус – Т» 24.06.2010 р. було здійснено часткове повернення поставленого товару за договором поставки №997/09 від 15.04.2009 р. на загальну суму 858,98 грн., що підтверджується накладними на повернення товару № Пк – 0009799 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009798 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009796 від 24.06.2010 р., № Пк- 0009795 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009794 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009793 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009792 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009791 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009790 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009789 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009788 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009787 від 24.06.2010 р., № Пк - 0009786 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009785 від 24.06.2010 р., № Пк – 0009784 від 24.06.2010 р. ( а.с. 40-55).

Також відповідачем було здійснено часткову оплату на суму 1624,01 грн., а також було здійснено часткову оплату накладної № Рк – 0107935 від 08.04.2010 р. на суму 1011,98 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 20.04.2010 р., 21.04.2010 р., 22.04.2010 р. (а.с.55-57). Частина суми, яка вказана у виписці за 20.04.2010 р. зарахована в погашення попередніх заборгованостей відповідача. Заборгованість за накладною № Рк – 0107935 від 08.04.2010 р. залишилась у сумі 4553,15 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати товару в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином матеріалами справи, а також актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2010 р. (а.с. 58-64) підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язків за договором № 997/09 від 15.04.2009 р. щодо сплати отриманого товару у повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 20391,95 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 901,02 грн. 15% річних на підставі п. 8.3 договору поставки № 997/09 від 15.04.2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Евентус – Т» 15% річних за період з 20.05.2010 р. по 02.09.2010 р. у розмірі 901,02 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1074,09 грн. пені.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату придбаного товару, Покупець зобов’язаний уплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Приписами пункту 6 статті 231 ГК України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 1074,09 грн. за період з 20.05.2010 р. по 02.09.2010 р. підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Евентус – Т» (95047, АР Крим, м. Сімферополь, провулок Задорожний, 3/4, ідентифікаційний номер 36394130) на користь Концерну «Алмі» (65028, м. Одеса, вул.. Болгарська, 1, ідентифікаційний код 23865458, п/р 2600131512 АБ «Південний», МФО 328209) 20391,95 грн. основного боргу, 901,02 грн. річних, 1074,09 грн. пені, 223,68 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.