Рішення № 11547516, 07.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2010Справа №2-32/4340-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Маломаякської селищної ради (98540, АР Крим, м. Алушта, с. М. Маяк, вул.. Кооперативна 8 ідентифікаційний код 04367387)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Професіонал» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/ вул.. Леніна, 29/1, ідентифікаційний код 31095988)

Про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди землі , внесення змін до договору та стягнення 488642, 06 грн.

За участю представників:

Від позивача- Бобришева Н.А., довіреність № 02-14/514 від 17.05.2010р. у справі.

Від відповідача – Пономаренко О.П., довіреність № 104/10 від 20.08.2010р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Маломаякська сільська рада звернулася до господарського суду Автономної республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Професіонал» про спонукання до укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 30.07.2003р., збільшивши нормативну грошову оцінку землі та розмір орендної плати, а також стягнути недоотриманий прибуток з орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою за період з 01.11.2006р. по 31.07.2010р. в сумі 488642 грн.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.09.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

У судових засіданнях 16.09.2010р. та 04.10.2010р. оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував, посилаючись на норми Земельного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду землі" та тим, що Рада, на виконання вимог законодавства України, з 2006 року зверталась до відповідача з листами та пропозиціями внести зміні до укладеного між ними договору оренди землі від 30.07.2007р., збільшивши нормативну грошову оцінку землі та розмір орендної плати, проте вказані пропозиції були залишені відповідачем без відповіді.

Представник відповідача у судових засіданнях та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, з тих підстав, що закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії, а дія грошова оцінка за договорами оренди землі залишається такою, як зазначено в укладеному договорі .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2003р. між Маломаякською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пофесіонал» укладено договір оренди землі, згідно умов якого, Рада (орендодавець) надала, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення для будівництва курортно-рекреаційного комплексу з береговкріплюючими спорудами. Загальною площею 3,5 га, в ому числі: вкриті лісами та іншими лісовкритими площами – 3,1000га., вкриті чагарниковою та лісовою рослинністю – 1,6000га., вркриті чагарником – 1,5000га., вкриті землями без рослинного вкрою – 0,4000га.: в тому числі: кам’янисті місця – 0,4000га.; яка розташована в м.Алушта селищі Чайка по вул..Багрова,12, кадастровий номер 0110391800:10:001: 0002.

Термін дії договору оренди землі від 30.07.2003р., укладеного між Радою та ТОВ «Професіонал», встановлено пунктом 2.2. Договору та становить 49 років починаючи із дати його державної реєстрації.

Абзацами 2,3 пункту 2.3. Договору оренди землі від 30.07.2003р., визначено, що грошова оцінка земельної ділянки становить 1555266,54грн., експертна оцінка вартості земельної ділянки складає 856274,55 грн.

Абзацом першим пункту 2.3. Договору оренди землі від 30.07.2003р. сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем (відповідачем) в сумі 1509,75 грн. щомісячно на розрахунковий розрахунок орендодавця. Орендна плата підлягає індексації щорічно за станом на 1 січня відповідно до рівня інфляції національної валюти України.

Цим же пунктом визначено строки внесення орендної плати, згідно якого орендна плата повинна вноситись на протязі 30 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Щорічна орендна плата визначена в сумі 19089 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції, щодо збільшення грошової оцінки земельної ділянки та збільшення орендної плати, позивач посилається на частини 4, 5 статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI), згідно якої встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" .

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до частин 1-3 статті21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оренду землі", якою врегульовано порядок та умови зміни орендної плати, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Таким чином, вказана спеціальна норма в імперативному порядку не передбачає зміну розміру орендної плати в залежності від зміни нормативної грошової оцінки землі в період дії договору, на чому безпідставно наполягає позивач.

Частиною другою ст.632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Абзацом 8 пункту 2.3. Договору оренди землі від 30.07.2003р., передбачено, що розмір орендної плати щорічно може передивлятися за згодою сторін у випадку та з моменту:

Для орендаря:

а) погіршення стану орендованої земельної ділянки не внаслідок дій чи бездіяльності Орендаря, в тому числі за незалежними від нього причинами;

б) виявлення недоліків переданої в оренду земельної ділянки, які не були обумовлені цим договором, проте суттєво перешкоджають передбаченому договором використанню земельної ділянки;

Для орендодавця:

а) збільшення відповідно із законодавством України розміру земельного податку;

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірним договором оренди не передбачена така підстава для перегляду орендної плати за землю, як зміна грошової оцінки землі.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про плату за землю" грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Тобто грошова оцінка землі передує укладенню цивільно-правових угод, в тому числі договорів оренди землі, а тому встановлення Маломаякською сільською радою нової грошової оцінки земель, розташованих на території Маломаякської сільської ради, після укладення договору оренди земельної ділянки від 30.07.2003р., породжує правові наслідки стосовно договорів оренди землі, укладених після її складання, та не є обов'язковою підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 30.07.2003р., в частині розміру орендної плати. Для сторін за даним договором залишається незмінною та чинною нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки, яка зазначена в п. 2.3 договору.

Окрім того, згідно з частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Отже, нормативна чи експертна грошова оцінка землі не входить до переліку істотних умов договору оренди землі, які можуть змінюватися сторонами та потягнути зміну інших істотних умов, зокрема, орендної плати.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, а позивачем не спростовано факт відсутності передбачених законом та договором оренди від 30.07.2003р., підстав для внесення змін до цього договору в частині збільшення грошової оцінки землі.

Щодо вимог позивача відносно збільшення орендної ставки до 10% від грошової оцінки земельної ділянки, суд зазначає наступне:

Положення Закону України від 03.06.2008 № 309-УІ щодо внесення змін до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України «Про оренду землі», на які посилається позивач, можуть і повинні бути застосовані до орендних відносин, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним законом.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Як вказувалося вище, у спірних правовідносинах, укладений між позивачем і відповідачем договір оренди земельної ділянки від 30.07.2003р. містить пункт 2.3., відповідно до якого передбачено підстави щорічного перегляду орендної плати за згодою сторін, зокрема і збільшення розміру земельного податку.

Отже, умовою щорічного перегляду розміру орендної плати сторони визначили саме збільшення розміру земельного податку, але аж ніяк не зміну граничного розміру мінімальної ставки орендної плати, як було запроваджено Законом України від 03.06.2008 №309-УІ.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про плату за землю" (в редакції Закону України № 309-УІ від 03.06.2008) ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій-десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як вбачається з умов спірного договору, орендована відповідачем земельна ділянка надана для будівництва курортно-рекреаційного комплексу з береговкріплюючими спорудами, не відноситься до категорій земель, передбачених частиною 2 статті 6 та частинами 5-10 статті 7 Закону України "Про плату за землю", щодо яких встановлюються ставки земельного податку, вищі за середню (більш як 1% від їх грошової оцінки).

Таким чином, після набрання чинності Законом України від 03.06.2008 №309-УІ середня ставка земельного податку (у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки) залишилася незмінною, що виключає наявність підстав для збільшення розміру орендної плати згідно з умовами пункту 2.3 договору оренди.

Не містять приписів щодо обов’язковості зміни або перегляду узгодженої у відповідних договорах орендної плати і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі".

За таких обставин, враховуючи відсутність у Законі України від 03.06.2008 №309-УІ вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим Законом, суд вважає, що в силу вимог статті 58 Конституції України норма частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 03.06.2008 № 309-УІ) не має зворотної дії до спірних орендних правовідносин, оскільки стосується договорів оренди землі, укладених після набрання ним чинності.

Також, неспроможне посилання позивача на рішення Маломаякської сільської ради від 24.11.2006 N 5-161 «Про орендну плату за землю на території Маломаякської сільської ради», яким були затверджені річні ставки орендної плати за землю, у в зв’язку із тим, що не має відношення до змін в законодавстві, які відбулися у 2008 році, та на які посилається позивач, як на підставу вимоги про збільшення орендної плати та зміни грошової оцінки, та не має жодного відношення до збільшення земельного податку, яке сторонами визначено у якості можливої зміни орендної плати (пункт 2.3. Договору).

Таким чином, суд вважає, що позивач не довів наявності обставин, які у відповідності до законодавства України є підставами для збільшення орендної плати за укладеним між Радою та відповідачем договором оренди землі від 30.07.2003р., та для внесення відповідних змін до нього.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 2-4 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором . Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 30.07.2003р., (в частині збільшення розміру орендної плати) був направлений листом в адресу відповідача 26.08.2010р. (а.с.86), а відповідач у свою чергу отримав проект додаткової угоди лише після порушення провадження у справі, тобто 02.09.2010р., про що свідчить відтиск печатки відділу зв’язку на поштовому конверті (а.с.41).

Таким чином, позивачем не дотримано вимог ст.188 ГК України щодо своєчасного надіслання контрагенту пропозиції (проекту додаткової угоди) про зміну умов договору оренди земельної ділянки, в частині розміру орендної плати.

Окрім того, як вбачається із позовних вимог, позивач просить вважати договір оренди землі, укладений 30.07.2003р. зміненим з 01.11.2008р., в той час як проект додаткової угоди, направлений відповідачу разом із позовом містить інші положення, зокрема й часу набрання ним сили (а.с.16).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється у письмовий формі за взаємною згодою сторін.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень Закону України "Про оренду землі" та умов договору, він підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом, а також набирає чинності після його підписання сторонами і державної реєстрації.

Таким чином, позиція позивача про те, що угода набирає законної сили з 01.11.2008 року не відповідає чинному законодавству України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи вищевикладене, дослідивши всі представлені суду докази, суд вважає що оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову в частині зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду до договору про внесення змін до договору, у суду відсутні й підстави для задоволення позову в частині стягнення недоотриманого доходу з орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 488642, 06 грн.

Відповідно до пункту 6.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з того, що якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується.

Беручи до уваги вищенаведене, керуючись статтями 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

За згодою представника у судовому засіданні 07.10.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 07.10.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.