Рішення № 11547510, 30.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2010Справа №2-7/4398-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Куйбишева, 62, ідентифікаційний код 32749500)

Про стягнення 20182, 44 грн.

          Суддя Дворний І. І.

За участю представників:

Від позивача – Антипенко М. О., предст., дов. №437-Д від 09.08.2010 р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Крименерго” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», в якій просить стягнути з відповідача 20182, 44 грн., в тому числі 9975, 99 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 64, 38 грн. – 3% річних за активну електричну енергію, 392, 33 грн. – пені за активну електричну енергію, 390, 98 грн. – заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 1, 96 грн. – 3% річних за спожиту реактивну електричну енергію, 13, 19 грн. – пені за спожиту реактивну електричну енергію, 9345, 02 грн. – за перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором поставки електричної енергії № 3336 від 12.03.2007р., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував частково, поточну заборгованість визнає, проти стягнення суми за перевищення договірної величини заперечував з тих підстав, що позивачем не було направлено постанови про накладання штрафу, яка складається на підставі акта та позивачем в односторонньому порядку визначено перевищення на 14840 кВт/год. Крім того, у відзиві на позов позивач просив суд надати розстрочку погашення заборгованості в сумі 10432, 27 грн. строком на три місяці.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

12.03.2007 р. між ВАТ «Крименерго» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс» (Споживач) укладено договір №3336 про постачання електричної енергії (а. с. 59-63).

Відповідно до розділу 1 вказаного договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживачу з приєднаною потужністю 9,8 кВт, а Споживач сплачує Постачальнику вартість придбаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов цього Договору та додатків до нього, які є його невід’ємними частинами.

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно Преамбулі пункту 2 Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до пункту 7.2 Договору перевірка стану розрахунків за електроенергію здійснюється за розрахунковий період щомісячно, та оформлюється двостороннім Актом звірки, який Споживач зобов’язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду.

Пунктом 1 Додатку до договору № 4.1 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата (день, коли Споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а Постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 16 числа кожного місяця (а. с. 66).

Згідно з пунктом 2 Споживач до 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі 100% заявленого обсягу споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 5 зазначеного додатку до Договору, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підведення підсумку розрахункового періоду на підставі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акту приймання-передачі електричної енергії.

Споживач оплачує Постачальникові електричної енергії двократну вартість розміру перевищення, у відповідності до статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Пунктом 6 вказаного додатку встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати платежів, Постачальник проводить Споживачеві нарахування за весь час прострочення: пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, 3% річних від простроченої суми.

Пунктом 18 додатку № 5 до Договору передбачено, що за результатами розрахункового періоду 16 числа Постачальник виписує Споживачеві документи на оплату за перетоки реактивної електроенергії. Кошти за перетоки перераховуються протягом 5 днів з дня отримання розрахункових документів (а. с. 67-68).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

У виконання вимог пункту 6. 39 ПКЕЕ, в якому зазначено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду, постачальником був здійснений розрахунок спожитої активної електричної енергії по середньодобовому об’єму споживання електроенергії.

На підставі розрахунків Постачальником були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електричної енергії, а зокрема рахунок № 3336/1 до сплати за спожиту активну електричну енергію на суму 9975, 99 грн. станом на 16.04.2010р. (а. с. 26), рахунок № 3336/4-П від 16.04.2010р. – на суму 390, 98 грн. – за реактивну електричну енергію (а. с. 32).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 9975, 99 грн. за активну електроенергію та 390, 98 грн. за реактивну електроенергію.

Крім того, вказана заборгованість визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 9975, 99 грн. за активну електроенергію та 390, 98 грн. за реактивну електроенергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 64,38 грн. за прострочення оплати активної електричної енергії та 1,96 грн. 3% річних за реактивну електричну енергію.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що суми 3% річних за активну та реактивну електричну енергію обчислені правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 392,33 грн. за активну електричну енергію та 13,19 грн. – за реактивну електричну енергію, всього 405,52 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 6 додатку № 4.1 до Договору, у разі несвоєчасної оплати Постачальник нараховує Споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічна позиція міститься в пункті 25 ПКЕЕ, яка зазначає, що за несвоєчасну оплату електричної енергії понад термін, обумовлений договором, споживач сплачує неустойку (пеню) згідно з законодавством та договором.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені в загальному розмірі 405,52 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлена до сплати сума в розмірі 9345, 02 грн. за перевищення договірної величини.

Як вбачається з додатку 312 до договору №3336 від 12.03.2007 р., в період з 16.02.2010 р. по 16.03.2010 р. договірна величина електроспоживання була встановлена відповідачеві на рівні 2940 кВт/год.

Відповідно до пункту 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідачем, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не представлено доказів звернення до ВАТ «Крименерго» з відповідною заявою.

В свою чергу, за вказаний період – з 16.02.2010 р. по 16.03.2010 р. ліміт електроспоживання був перевищений на 14840 кВт/год.

Згідно з пунктом 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії споживач оплачує постачальникові двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини, що також було погоджено сторонами й у пункті 5 додатку № 4.1 до Договору.

Аналогічна позиція міститься й у приписах Закону України «Про електроенергетику».

Матеріали справи свідчать, що за перевищення ліміту відповідачеві нараховано до сплати 9539,15 грн., та, враховуючи наявність переплати в сумі 194,13 грн., був виставлений рахунок №3336/2 від 16.03.2010 р. на суму 9345,02 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем був порушений порядок застосування санкцій, а саме не направлена постанова про накладання штрафу, яка складається на підставі належним чином оформленого акта, не можуть бути прийняті судом в обґрунтування підстав для відмови у позові в частині стягнення 9345,03 грн. за перевищення ліміту.

Так, пунктом 2 Положення про порядок накладення на суб’єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику передбачено, що штрафи за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання накладаються на суб'єктів господарювання за:

- неподання інформації або подання завідомо недостовірної інформації, передбаченої в ліцензіях на виробництво, передачу або постачання електричної енергії та в нормативно-правових актах, що регулюють питання функціонування об'єднаної енергетичної системи, технічного стану та організації експлуатації електричних, теплових, тепловикористовувальних установок і мереж і споживання енергії;

- ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень, приписів, розпоряджень, інших розпорядчих документів Національної комісії регулювання електроенергетики, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій.

Проте, нарахування плати за перевищення договірної величини електроспоживання не може трактуватися як штрафна санкція за порушення законодавства в сфері електроенергетики, оскільки за своєю суттю це є підвищеною платою за недотримані договірні умови щодо обсягу споживання.

Наведене також вбачається з того, що статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» перевищення договірної величини потужності не визначено в якості правопорушення в електроенергетиці.

При цьому, частиною 6 статті 26цього Закону передбачено, що у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

В будь-якому разі, викладені відповідачем обставини не звільняють його від обов’язку оплатити двократну вартість електроенергії, спожитої понад договірні обсяги.

За таких обставин, суд вважає що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в розмірі 9345, 02 грн. за перевищення договірної величини, а отже ця сума також підлягає стягненню з відповідача.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про розстрочення виплати заборгованості в розмірі 10432, 27 грн. строком на три місяці.

Суд з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.

Так, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проте, суд звертає увагу на те, що згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання. Проте зі змісту коментованої статті вбачається, що заява повинна містити, зокрема, викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення.

Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального окдексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів утруднення або неможливості виконання рішення.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Куйбишева, 62, ідентифікаційний код 32749500) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 9975,99 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію; 390,98 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію; 3 % річних у розмірі 66, 34 грн.; 405,52 грн. пені; 9345,02 грн. за перевищення граничної величини споживання електроенергії; 201,82 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс» про надання розстрочки строком на три місяця відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) Дворний І. І.

Рішення підписано 04.10.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.