Рішення № 11547509, 07.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2010Справа №2-32/4087-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Видавництва «Сонат» (95038, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Хабаровська, 48, кв. 4, ідентифікаційний код 01472505).До відповідача – Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, буд. 2, ідентифікаційний код 07659890).

Про стягнення 8099, 13 грн.

За участю представників:

Від позивача – Мельгунов В.П., довіреність б/н від 03.09.2010р. у справі.

Від відповідача – Поставничий Ю.М., довіреність № 37 від 14.01.2010р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Видавництво «Сонат» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» про стягнення 8099, 13 грн. заборгованості, у тому числі 6540, 00 грн. – суми основного боргу, 59, 13 грн. – відсотків річних, 1500, 00 грн. – адвокатських послуг.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.08.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 26.08.2010р., від 23.09.2010р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором № 5/162 від 10.02.2010р. в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник відповідача у судових засіданнях та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, з тих підстав, що послуги відповідачем отримані не були, а отже і відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2010 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» (Замовник) (відповідач) та Приватним підприємством видавництво «Сонат» (Виконавець) (позивач) був укладений договір № 5/162 на створення літературного твору (а. с. 8-10).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник замовляє, а виконавець виконує роботи по створенню твору (науково-популярний твір по історії Сакського військового санаторія ім. М.І. Пирогова) під робочою назвою «Озеро здоров’я». Прийом та оцінка твору здійснюється відповідно акту прийому-передачі (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору, виконавець зобов’язується виконати науково-популярний твір, забезпечити виконання Закону України «Про авторські та суміжні права»; не розміщувати матеріалів, які можуть спричинити прямий чи опосередкований збиток іміджу та ділової репутації замовника; забезпечити своєчасне виконання зобов’язань.

Замовник взяв на себе зобов’язання надати виконавцю наявні матеріали по історії санаторія; забезпечити своєчасну оплату за даним договором; не передавати авторські права третім особам у відповідності з вимогами Закону України «Про авторські та суміжні права» (пункт 2.2 договору).

Відповідно до розділу 3 договору, загальна сума договору складає 32700,00 грн. без податку на додану вартість. Аванс у розмірі 80% проводиться протягом 3 банківських днів після підписання договору, 20% оплати проводиться протягом 3 банківських днів після підписання обома сторонами акту виконаних робіт.

На виконання умов договору замовник здійснив авансовий платіж відповідачу в розмірі 80% від суми договору – 26160,00 грн., що підтверджується випискою банку (а. с. 11).

Відповідно до пункту 7.1 договору, дійсний договір набирає чинності з моменту підписання, строк виконання зобов’язань – строк виготовлення продукції – до 20 квітня 2010р.

Відповідно до пункту 8.5 договору, у разі порушення зобов’язань виконавцем, замовник має право в повному обсязі відмовитися від зобов’язань відповідно з вимогами ст. 615 Цивільного кодексу України.

09.06.2010р. Замовник звернувся до відповідача з претензією (а. с. 15), в якій повідомив про розірвання в односторонньому порядку договору з 16.06.2010р., у зв’язку з порушенням Виконавцем зобов’язань. Також відповідач повідомив про необхідність в строк до розірвання договору повернути сплачену суму авансу.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у виконання умов договору сторонами був підписаний акт приймання передачі рукопису. ( а.с. 12).

Як вбачається з наведеного акту, з боку Замовника акт був підписаний Завідуючою музеєм ДП МО України «Сакського центрального військового санаторію ім.. М.І. Пирогова» Юдіною Л.Д.

Як вбачається з доданого до матеріалів справи статуту ДП МО України «Сакського центрального військового клінічного санаторію ім.. М.І. Пирогова» представництво підприємства в усіх установах та організаціях, розпорядження майном та коштами підприємства, тощо, без довіреності делеговане лише керівнику підприємства. ( а.с. 49).У відповідності до Наказу Міністра оборони України № 46 від 31.01.2006р. генеральним директором ДП МО України «Сакського центрального військового санаторію ім.. М.І. Пирогова» призначений Устюжанін В.П. ( а.с. 52).

Крім того, в посадовій інструкції завідуючого музеєм клубу ДП МО України «Сакського центрального військового санаторію ім.. М.І. Пирогова» не міститься повноважень на підписання будь-яких документів від імені ДП МО України «Сакського центрального військового санаторію ім.. М.І. Пирогова».

Відповідно до статті 139 Кодексу Законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі рукопису був підписаний завідуючою музеєм ДП МО України «Сакського центрального військового санаторію ім.. М.І. Пирогова» із перевищенням посадових повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов’язання з оплати отриманих послуг в розмірі 20% є підписання акту виконаних робіт, у відповідності до пункту 3.2 Договору.

Проте, зробивши аналіз документів, доданих до матеріалів справи, суд не може прийняти акт виконаних робіт у якості доказу виконання умов договору позивачем, оскільки він підписаний не уповноваженої особою.

Відповідно до пункту 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Пунктом 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доданий до позовної заяви макет, який був підписаний директором ДП МО України «Сакського центрального військового санаторію ім.. М.І. Пирогова» не може бути прийнятий судом у якості доказу виконання позивачем обов’язків за договором, з огляду на таке:

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що закріплено в статті 627 Цивільного кодексу України.

Сторонами в договорі добровільно узгоджена у якості підстави для оплати 20% вартості послуг підписання акту виконаних робіт.

Тоді як, підпис на макеті є лише доказом погодження макету, та не може слугувати доказом прийняття відповідачем послуг, наданих позивачем.

З огляду на викладене, враховуючи досліджені судом матеріали справи, вбачається відсутність у відповідача обов’язку оплатити заявлену позивачем суму, а отже й відсутність законних та обґрунтованих підстав для задоволення позову.

У зв’язку із відмовою у стягненні основної суми боргу, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог й в частині стягнення 59, 13 грн. відсотків річних.

Стосовно заявленої позивачем у сумі позову суми в розмірі 1500, 00 грн. – витрат на послуги адвоката, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що у відповідності до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат, проте не до предмету позову.

Пунктом 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката покладаються при відмові в позові - на позивача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

За згодою представників у судовому засіданні 07.10.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 07.10.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.