Рішення № 11547503, 07.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2010Справа №2-32/4257-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Виконавчого комітету Алуштинської міської ради ( 98516, АР Крим, м. Алушта, пл.. Советська, 1, ідентифікаційний код 04055736)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Універмаг «Алушта» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул.. Піонерська, 1 ідентифікаційний код 22259796)

Про стягнення 200000, 00 грн.

За участю представників:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Виконавчий комітет Алуштинської міської ради звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універмаг «Алушта» про стягнення 200000, 00 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.09.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 13.09.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

У судовому засіданні 27.09.2010р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста від 13.12.2007р. в частині перерахування коштів у виконання умов договору, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 200000, 00 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з тих підстав, що відповідачем на виконання умов договору були виконані роботи на суму, яка навіть перевищує суму зазначену в договорі.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.12.2007 року між Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універмаг «Алушта» (відповідач) був укладений Договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста № 30/12 (а.с. 8).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, встановлено, що предметом Договору є пайова участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста у зв’язку із використанням інженерно-транспортної інфраструктури та права реалізації свого проекту будівництва секції «Товари для будинку» Універмагу Алушта, що розташований за адресою: м. Алушта, вул.. Піонерська, 1.

Пунктом 1.3.1 Договору передбачено, що Забудовник (відповідач) на суму, що вказана в пункті 1.3 Договору, може виконати роботи , що направлені на розвиток інфраструктури м. Алушта: на 200000, 00 грн. – виконати роботи на власній території, що прилягає до будівлі «Універмагу «Алушта» та на 100000, 00 грн. – роботи на території, що прилягають до будівлі «Універмагу «Алушта» , що повинен передати в комунальну власність міста 31.12.2009р.

Відповідно до пункту 7 статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчого комітету Алуштинської міської ради відноситься залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міста.

Згідно статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 1 статті 4 -3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так в обґрунтування своїх заперечень відповідачем наданий договір підряду № 2336 від 0.11.2009р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універмаг «Алушта» та СПП «Строітель-Плюс», відповідно до пункту .1.1 якого Підрядник зобов’язується на свій страх та ризик виконати роботи по завданню Замовника ( відповідача) у відповідності до проектно-кошторисної документації : благоустрій міської території, що прилягає до ТОВ «Універмаг «Алушта» та благоустрій власної території. ( а.с. 32 -33).

На виконання вищевказаного договору були виконані роботи на суму 112271, 44 грн., відповідно до акту приймання виконаних робіт за листопад 2009р. ( а.с. 37-40) та на суму 102898, 46 грн. відповідно до акту приймання виконаних робіт за грудень 2009р. ( а.с. 44- 49), а всього на суму 215169, 90 грн., що навіть перевішує суму передбачену договором № 30/12 від 13.12.2007р.

Згідно з пунктом 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Сторонами в договорі добровільно визначена можливість Забудовника ( відповідача) або перерахувати кошти, або виконати роботи.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що сума пайової участі перераховується за вирахуванням суми виконаних робіт.

Так, оскільки сума виконаних робіт перевищує суму пайової участі, зобов’язання за договором № 30/12 від 13.12.2007р. виконано відповідачем в повному обсязі.

Крім того, з Листу Виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 269/021-19-3740 від 23.02.2010р. вбачається, що роботи на суму 100000,00 грн. на прилеглій території к ТОВ «Універмаг «Алушта», що повинні бути передані в комунальну висніть міста Алушта до 31.12.2009р., також були виконані відповідачем. ( а.с. 51).

Обов’язку з передачі у комунальну власність робіт на суму 200000, 00грн. у відповідача за умовами договору не вбачається.

Таким чином, з огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що обов’язки за договором відповідачем вже виконані.

Пунктом 6.6 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що якщо позивач звільнений від сплати державного мита, а позов залишено без задоволення, державне мито не стягується.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.