Рішення № 11547495, 05.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

05.10.2010Справа №2-9/4492-2010 За позовом Прокурора Малинського району в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне господарство « Поліської дослідної станції ім. О.М.Засухіна інституту картоплярства УААН»(11600 Малинський район, с. Федорівна)

До відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Про стягнення 99842, 29 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача Якименко А.П.., юр., дов. пост. №143 від 11.04.2008р., Козунь І.І. - директор

Від відповідача ОСОБА_1 спд

За участю прокурору - не зявився

Суть спору: Прокурор Малинського району в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне господарство « Поліської дослідної станції ім. О.М.Засухіна інституту картоплярства УААН» звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 99842,29 грн. заборгованості, у тому числі 70110 грн. основного боргу, 12999,33 грн. пені, 12890,97 грн. індексу інфляції, 3841,99 грн. 3 % річних.

Позивач у судовому засіданні підтримав позивні вимоги у частині стягнення 62110 грн. основного боргу, 12999,33 грн. пені, 12890,97 грн. індексу інфляції, 3841,99 грн. 3 % річних, у частині стягнення з відповідача боргу у розміру 8000 грн. позивач просить провадження по справі припинити відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у звязку зі сплатою.

Відповідач у заяві від 05.10.2010р. згоджений з сумою боргу 62110грн., у частині стягнення пені просить застосувати строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

12.11.2008 року між Державним підприємством «Дослідне господарство «Поліської дослідної станції ім. О.М.Засухіна інституту картоплярства УААН» та Фізичною особою - підприємцям ОСОБА_1 був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції.

Проведеною прокуратурою Малинського району перевіркою виявлено наявність заборгованості по оплаті за поставлений товар у приватного підприємця ОСОБА_1.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки від 12.11.2008 р. відповідач повинен був провести розрахунки протягом 5 банківських днів з дня отримання продукції.

Як вбачається із накладної №71 від 12.11.2008 р. відповідачу здійснено поставку продукції картоплі насіннєвої в кількості 21610 кг на суму 74610,00 грн.

Відповідачем частково проведено оплату за отриману продукцію в сумі 4500,00 грн. 13.08.2009 р.

Позивач свої договірні зобовязання виконав належним чином, однак, за відповідачем утворилась заборгованість на день звернення позивачем з позовом до суду у сумі станом на 01.09.2010 р. становить 70110,00 грн.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

На день розгляду справи, відповідач погасив основний борг у розміру 8000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 21.09.10р.

При таких обставинах, у частині стягнення з відповідача боргу у розміру 8000 грн. провадження по справі підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розміру 62110 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним сторонами, за станом на 27.09.2010р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних за період з 20.11.2009 р. по 31.08.2010 р. у сумі 3841,99 грн. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції за період з 20.11.2009 р. по 31.08.2010 р. у сумі 12890,97 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12999,33 грн. пені за період з 12.08.2009 р. по 31.08.2010 р.

Однак, вимоги позивача в частині стягнення 12999,33 грн. пені не підлягають задоволенню по наступних підставах.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позивна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняються через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.

Згідно умов договору, Відповідач вимушений був сплатити борг до 19.11.2008р.

Відповідач зі стягненням 12999,33 грн. пені не згоден, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності.

Згідно 267 ч.4 Цивільного кодексу України закінчення позовної давності про застосування якої заявлене стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Таким чином, позовні вимоги прокурора та позивача у частині стягнення 12999,33 грн. пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 05.10.2010р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 07.10.2010 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, п.1-1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Код НОМЕР_1 Р/р №НОМЕР_2 в Кримській республіканській дирекції ВАТ «Райфанзен банк «Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Поліської дослідної станції ім. О.М.Засухіна інституту картоплярства УААН»(11600 Малинський район, с. Федорівна, р/р № 2600811699, МФО 311528 в ЖОД «Райфанзен банк «Аваль») 62110 грн. основного боргу, 12890,97 грн. індексу інфляції, 3841,99 грн. 3 % річних.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Код НОМЕР_1 Р/р №НОМЕР_2 в Кримській республіканській дирекції ВАТ «Райфанзен банк «Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021) в дохід Державного бюджету України (р/р 31115095700002, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34740405) 868,43 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

4.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Код НОМЕР_1 Р/р №НОМЕР_2 в Кримській республіканській дирекції ВАТ «Райфанзен банк «Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31214264700002, в банку одержувача: Управління держказначейства в Автономної Республіки Крим, МФО 824026, одержувач: 22050003 Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) 205,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

5.В частині стягнення з відповідача боргу у розміру 8000 грн. провадження по справі припинити відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

6.В частині стягнення пені відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПетухова Н.С.