Постанова № 11546912, 30.09.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30.09.2010 р.                                                                                 Справа № 2а-5498/10/1470

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Янєві Ю.К. розглянувши адміністративну справу

за позовомТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", (вул. Заводська, 2, м. Первомайське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57232) доДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області, (вул. Торгова, 63 А, м. Миколаїв, 54050) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2010 №0000402301/0, згідно з яким контролюючим органом визначена сума податкових зобов’язань за платежем з податку на додану вартість. Вважаючи підстави (заниження податку на додану вартість в зв’язку з включенням до податкового кредиту суми податку на додану вартість по транспортно-експедиційним послугам, які фактично не могли бути надані позивачеві його контрагентом - ТОВ Компанія «Ресурс-Нік») прийняття оспорюваного рішення бездоказовими, позивач просив про задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в запереченях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на законність постановленого податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем вчинялись правочини по отриманню транспортно-експедиційних послуг, які не були спрямовані на реальне настання наслідків, що призвело до заниження податку на додану вартість в зв’язку з включенням до податкового кредиту суми податку на додану вартість по транспортно-експедиційним послугам, які фактично не могли бути надані позивачеві його контрагентом - ТОВ Компанія «Ресурс-Нік».

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що позивач зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності з 17.08.2006 року.

          Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області.

В період з 15.06.2010 по 27.07.2010 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010.

За наслідками перевірки складено акт про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 №869/23-34539925 (надалі по тексту акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.4.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 50018грн. (в тому числі в лютому 2010 року –11884грн., в березені 2010 року - 38134грн.).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2010 №0000402301/0, згідно з яким контролюючим органом визначена сума податкових зобов’язань за платежем з податку на додану вартість на суму 75027,00грн., із яких основний платіж –50018,00грн., штрафні санкції –25009,00грн..

Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість є вчинення позивачем правочинів по отриманню транспортно-експедиційних послуг, вчинених на підставі договору про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування №1110, укладеного 11.01.2010 між позивачем і ТОВ Компанія «Ресурс-Нік», які, на думку відповідача, не були спрямовані на реальне настання наслідків, що привело до заниження податку на додану вартість в зв’язку з влюченням до податкового кредиту суми податку на додану вартість по транспортно-експедиційним послугам, які фактично не могли бути надані позивачеві ТОВ Компанія «Ресурс-Нік», оскільки в останнього відсутні основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання.

Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані ЗУ«Про державну податкову службу в Україні», ЗУ «Про систему оподаткування», ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до ст. 11 Законом України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.1ч.1 ст.11 Закону);

при проведені перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерськи документів, які свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.1 ст.11 Закону);

застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України(п.11 ч.1 ст.11 Закону).

Згідно зі ст.2 (пп.2.3.1) Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю, впорядкування та оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно вимог п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг (в випадку, що є предметом судового дослідження транспортно-експедиційні послуги), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Статтею 7 п.7.1. ЗУ «Про податок на додану вартість»встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Із пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»слідує, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезені підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення; перевезення вантажів супроводжується товаро-транспортними документами. Частиною 11 ст.9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено які документи є товарно–транспортними: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб’єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим. При розгляді справи встановлено, що позивачем належним чином оформлялися товарно-транспортні накладні по кожному випадку вчинення господарської операції.

Згідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 247.05.95р. №88 (зареєстрованих в Мін’юсті 05.06.95р. №168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Пунктом 2.4 Положення встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

          Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363 (зареєстрований в Мін’юсті 20 лютого 1998 р. за N128/2568), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

          Пунктом п.11.5 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий –передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п.11.5 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

          Таким чином, заявки на виконання перевезень, податкові накладні, видаткові накладні, акти прийняття виконаних робіт, товарно-транспортні накладні є первинною транспортною документацією, що підтверджує отримання замовником (позивачем) транспортно-експедиційних послуг.

При розгляді справи встановлено, що між позивачем та ТОВ Компанія «Ресурс-Нік»укладено угоду по наданню послуг транспортно-експедиційного обслуговування (договір від 11.01.2010 року за №1110). Даний договір не містить ознаки нікчемності та не визнавався недійсним в судовому порядку, тому не має наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного Кодексу України. Згідно п.1.3. договору №1110 від 11.02.2010 конкретний перелік послуг, що надає експедитор, зазначається в заявці на транспортно-експедиційне обслуговування. На виконання умов договору ТОВ Компанія «Ресурс-Нік»в лютому-березні 2010 року надавало послуги танспортно-еспедиіційного обслуговування замовника послуг (позивача), в тому числі по перевезенню цукру на адресу покупців, з якими позивачем укладені договори купівлі-продажу ( ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росінка»- договір №1307-01 від 13.07.2009, АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»- договір № 281 від 14.07.2009, ТОВ «Малбі Беверідж»- договір № ТОВ ЮШК 12/02/10-6 від 12.02.2010, ПП «Агентство «Малбі»- договір № ЮШК 12/02/10-7 від 12.02.2010, ТОВ «Шоколадна фабрика «Мир»- договір № ЮШК 12/02/10-8 від 12.02.2010. ТОВ Компанія «Ресурс-Нік»також надавало послуги з організації перевезень цукру, що належить позивачеві, зі складу ВАТ «Оржицький цукровий завод», з яким Товариством був укладений договір зберігання № ЮШК 02/092009 від 05.10.2009 до цукрового складу позивача. При дослідженні в судовому засіданні договорів та інших документів, що були оформлені належним чином на виконання правочинів, судом встановлено, що на кожне перевезення було оформлено заявку на перевезення вантажу. Факт реального надання транспортно-експедиційних послуг підтверджуються актами виконаних робіт, податковими накладними, товарно-транспортними та видатковими накладними з відміткою покупця (документи досліджувались в судовому засіданні). Всі наведені документи позивачем надавались до перевірки.

На думку суду, в випадку, що є предметом судового розгляду, дослідженні фактичні дані вказують на наявність в діях позивача економічної доцільності витрат на транспортно-експедиційні послуги та наміру придбання послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Документи, якими позивач підтвердив валові витрати та правомірність податкового кредиту, а саме актами виконаних робіт, податковими накладними, товарно-транспортними та видатковими накладними з відміткою покупця, є такими, що достеменно підтверджують такі витрати та факт отримання послуг, оскільки відповідають вимогам (обов’язкові реквізити) ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Вищенаведене вказує на відповідність реального і заявленого змісту господарських операцій (транспортно-експедиційних послуг), тобто свідчить про їх реальний характер.

Відповідачем, на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності постановлених рішень, не спростував доводи позивача, які в свою чергу підтверджені допустимими та достатніми доказами, про реальний характер вчинених цивільно-правових правочинів та господарських операцій при отриманні від ТОВ Компанія «Ресурс-Нік»транспортно-експедиційцних послуг.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Посилання відповідача на відсутність у надавача послуг достатніх основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортного та торговельного обладнання, як на підставу нікчемності правочинів пов’язаних з отриманням транспортно-експедиційних послуг, в даному конкретному випадку при доведеності фактичного надання транспортно-експедиційних послуг, не має правового значення, оскільки згідно чинного законодавства, що регулює відносини в сфері надання транспортно-експедиційних послуг, виконувач послуг не позбавлений права на підставі цивільно-правових угод залучати до виконання замовлень інших учасників цивільних (господарських) відносин.

З врахуванням того, що позивачем було надано контролюючому органу первинні документи (договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, журнал обліку товарно-матеріальних цінностей, які переміщалися через КПП-КТП, акти виконаних робіт та ін..), що стосуються господарських операцій за участю ТОВ Компанія «Ресурс-Нік», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів (про що зазначено в акті перевірки) і досягнення позивачем законної мети їх здійснення –придбання на підставі цивільно-правових правочинів послуг для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених за участю ТОВ Компанія «Ресурс-Нік»по мотивам неспрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Інкримінування позивачеві вчинення дій без належної обачності і припущення про те, що йому (позивачеві) мало бути відомо про фактичний адміністративно-майновий стан ТОВ Компанія «Ресурс-Нік»не ґрунтується на чинному законодавстві і є здогадом, який не може бути використано як доказ в справі. Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ Компанія «Ресурс-Нік»на момент розгляду справи в суді є діючим суб’єктом господарювання.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачається умова відслідкування та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом.

Чинним законодавством на сторону в господарському зобов’язанні не покладено обов’язок з’ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, суб’єкт господарювання (добросовісний учасника угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб’єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб’єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про фіктивність здійснених між позивачем та ТОВ Компанія «Ресурс-Нік»правочинів є бездоказовими.

Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин в контектсі наведених правових норм вказує на неправомірність прийнятого відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

Керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області від 16.08.2010 року за №0000402301/0.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                           І. В. Желєзний