Постанова № 11546678, 27.09.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2010 р. № 2а-3306/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Фейдаш Х.М.,

за участю представників позивача Яценка С.А., Чипурко М.М., Туркевича Р.Ю., представників відповідача Мазана О.І., Соляра В.І., Надставної У.Я., Бігуна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів"

до Державна податкова інспекція у м.Львові

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

від 27.01.2010 р. №0000012201/0/1562, від 27.01.2010 р. №0000022201/1563, від 07 квітня 2010 р. №0000012201/1/6463, від 07 квітня 2010 р. №0000022201/1/6464, від 07 квітня 2010 р. №0000332201/1/6462,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк ?Львів? (далі-Банк) звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Львові (далі-ДПІ), просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2010р. №0000012201/0/1562, від 27.01.2010р. №0000022201/1563, від 07 квітня 2010р. №0000012201/1/6463, від 07 квітня 2010р. №0000022201/1/6464, від 07 квітня 2010р. №0000332201/1/6462 повністю. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за наслідком проведеної виїзної планової перевірки Банку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009р. податковий орган безпідставно прийшов до висновку, зокрема, про заниження останнім податку на прибуток на загальну суму 1 626284,00 грн. та зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 64802,00 грн.; заниження податку на додану вартість на загальну суму 295 836,00 грн. та завищено податок на додану вартість на загальну суму 28920,00 грн., оскільки він не отримав прибуток від операцій з акціями власної емісії в сумі 230 312,00 грн., а доходи від продажу акцій дорівнюють понесеним внаслідок їх придбання витратам; правомірно створив страховий резерв за рахунок збільшення валових витрат на суму 4 734 070,00 грн. за кредитами, наданими фізичним особам, оскільки вони, відповідно до Положення НБУ №279, класифікуються як "безнадійні" кредитні операції; правомірно збільшив валові витрати та податковий кредит по податку на додану вартість при придбанні заставного майна в рахунок погашення боргових зобовязань по кредитах; правомірно розподілив придбані основні фонди по групам і вірно застосовував норми амортизації; правомірно збільшив групу 1 основних фондів на вартість робіт з демонтажу та наступного монтажу віконних решіток в приміщенні Банку, виконаних ТзОВ "Профліга"; при визначенні прибутку правомірно врахував суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам легкових автомобілів, шляхом нарахування амортизаційних відрахувань. Окрім того вважає, що ДПІ невірно нарахувала штраф за несвоєчасне включення до податкового зобовязання податку на додану вартість в розмірі 28 920,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позов уточнили, просили суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2010 р. №0000012201/0/1562 та від 07 квітня 2010 р. №0000012201/1/6463 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 400374,00 грн., з яких основний платіж 266916,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 133 458,00 грн. та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2010 р. №0000022201/0/1563 та від 07 квітня 2010 р. №0000022201/1/6464, якими визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток, повністю.

Представники ДПІ в судовому засіданні позов та уточнення до позову заперечили з підстав, викладених у запереченнях та додаткових поясненнях та зазначили, що податковим органом за наслідком проведеної перевірки правомірно було встановлено порушення Банком вимог п. 1.23., ст.1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п.5.2.4 п.5.2, п.п. 5.4.7 п. 5.4 ст. 5, п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п. 8.2.1 п.8.2, п.п. 8.4.1 п.8.4 п.п.8.6.1 п.8.6 ст. 8, п.п. 12.2.2., п.12.2, п.п.12.3.4 п.12.3 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334) та п.п. 7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року №168 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168). Вважають, що Банк отримав прибуток від операцій з акціями власної емісії, оскільки за даними бухгалтерського обліку обліковуються емісійні різниці від викупу власних акцій згідно договору №1 від 26.07.2007р. в сумі 230 312,00 грн. і останнім не представлено жодних документів, які б спростовували факт відсутності отриманого доходу в результаті купівлі-продажу акцій; неправомірно створено страхові резерви за рахунок збільшення валових витрат на суму 4 734 070,00 грн. за кредитами, наданими фізичним особам, оскільки не вжито усіх можливих заходів щодо їх повернення, в свою чергу нестандартні кредити не можуть класифікуватися як "безнадійні", оскільки не відповідають визначенню безнадійної заборгованості, встановленого Законом №334; здійснено торгівельну операцію з купівлі-продажу автозаправної станції та обладнання, проведення якої заборонено Законом України "Про банки і банківську діяльність"; віднесено придбані основні фонди до групи 3 та групи 4, які є передавальними пристроями і повинні відноситися до групи 1; податок на додану вартість, сплачений в звязку з придбанням легкових автомобілів, не повинен був відносити до валових витрат або на збільшення вартості груп основних фондів, оскільки нормами Закону №334 це не передбачено; безпідставно збільшено вартість групи 1 основних фондів на вартість робіт з демонтажу та монтажу віконних решіток в приміщенні Банку, оскільки роботи були виконані ТзОВ "Профліга", яке не звітується в податкові органи і співпрацювало з фіктивними фірмами. Вважають прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними. Просили у задоволенні уточненого позову відмовити повністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк ?Львів? зареєстроване Національним банком України 01.10.1993 року в державному реєстрі банків за реєстраційним номером №28. Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) ЗАТ АКБ ?Львів? від 14.10.1991р. №1415120 0000 010242, ВАТ АКБ ?Львів? від 12.08.2008р. № 1415145 0000 020657, ПАТ АКБ ?Львів? від 23.09.2009р. №1415105 0002 020657, взято на податковій облік в Державній податковій інспекції у Галицькому районі м. Львова 23.01.1998р. за № 5316, перереєстровано 01.01.2009р. в Державній податковій інспекції м. Львова за № 02-140. У періоді, що перевірявся, банківська установа була платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у м.Львові на підставі направлення проведено виїзну планову перевірку Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк ?Львів? з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої ДПІ складено Акт від 13.01.2010 р. №2/22-0/09801546 у висновках якого зазначено, що Банк в порушення норм п.1.25 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.4 п.5.2, п.п.5.4.7 п.5.4 ст.5, п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.1 п.8.2, п.п.8.4.1 п.8.4, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.п.12.2.2 п.12.2, п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Закону №334 занижено податок на прибуток на загальну суму 1626284,00 грн. в т.ч. за 1 квартал 2007р. в розмірі 693183,00 грн.; за півріччя 2007р. в розмірі 695206,00 грн.; за 3 квартали 2007р. в розмірі 757 831,00 грн.; за 2007р. в розмірі 763677,00 грн.; за 1 квартал 2008р. в розмірі 7 205,00 грн.; за півріччя 2008р. в розмірі 514 803,00 грн.; за 3 квартали 2008р. в розмірі 673 173,00 грн.; за 2008р. в розмірі 855723,00 грн.; за 1 квартал 2009р. в розмірі 6884,00 грн. та зменшено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 64802,00 грн. в т.ч. за 2 квартал 2009р. в розмірі 26639,00 грн.; за 3 квартал 2009р. в розмірі 38163,00 грн. Окрім того в порушення норм п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 Банком занижено податок на додану вартість на загальну суму 295836,00 грн. в т.ч. за січень 2007р. у розмірі 266 916,00 грн.; за липень 2009р. у розмірі 28920,00 грн. та завищено податок на додану вартість за серпень 2009р. у розмірі 28 920,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2010 р. №0000022201/0/1563, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 3 249 126,00 грн., з яких основний платіж в розмірі 1 626 284,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 622 842,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2010 р. №0000012201/0/1562, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 403 266,00 грн., з яких основний платіж в розмірі 266 916,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 136 350,00 грн.

В порядку процедури адміністративного оскарження до ДПІ у м.Львові податкові повідомлення-рішення залишені без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2010 р. №0000022201/1/6464 та від 07 квітня 2010 р. №0000012201/1/6463.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.3 ст.165 Господарського кодексу України операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. №1576 акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ними акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний (складений) капітал, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року.

За змістом наведених правових норм акціонерні товариства мають право самостійно викуповувати і перепродавати акції власної емісії.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №334 валовий доход включає доходи від продажу цінних паперів, деривативів.

Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону № 334 платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, відємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням відємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Підпунктом 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334 встановлено, що норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

З наведених норм випливає, що для осіб, які не мають статусу торговців цінними паперами, торгівлею цінними паперами вважаються будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів, а визначення фінансового результату від торгівлі цінними паперами для таких осіб можливе лише у випадку, якщо відбулось понесення витрат в звязку з купівлею цінних паперів та отримання доходу в звязку з їх продажем.

Нормами п.п.7.6.3, п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону № 334 встановлено, що під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2006р. Банком прийнято рішення про викуп власних акцій загальної емісії в акціонерів Банку за ціною вище номінальної з коефіцієнтом 2,24 від номінальної вартості. На підставі укладених з акціонерами 37 договорів купівлі-продажу цінних паперів в кількості 1 857 360 шт. Банком 25.09.2006р., 27.09.2006р. та 06.09.2006р. перераховано на рахунки акціонерів 416 048,64 грн. В реєстрі власників іменних цінних паперів зроблені відповідні записи 25.09.2006р., 27.09.2006р. та 06.09.2006р.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №1 від 26.07.2007р. Банк продав ТзОВ "Нью Прогрес Холдінг" прості іменні акції в кількості 1 857 360 шт. за 416 048,64 грн. Платіжним дорученням №16 від 27.07.2007р. кошти в сумі 416 048,64 грн. були перераховані на рахунок Банку. В реєстрі власників іменних цінних паперів зроблений відповідний запис 27 липня 2007р.

В бухгалтерському обліку позивача операція з купівлі - продажу акцій власної емісії відображена у відповідності до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 03.10.2005р. №358.

Таким чином, для Банку продаж раніше викуплених акцій власної емісії є операцією з торгівлі цінними паперами на вторинному ринку, а тому доходи Банку визначаються як сума коштів отримана від продажу акцій власної емісії, а витрати як сума коштів сплачена акціонерам в звязку з викупом акцій власної емісії.

Оскільки отримані позивачем доходи від продажу акцій в сумі 416 048,64 грн. не перевищують понесені внаслідок їх придбання витрати в сумі 416 048,64 грн. суд вважає, що позивач не отримав прибутку від операцій з цінними паперами, а тому і відсутні підстави для збільшення валового доходу на суму 230 312,64 грн. в 3-му кварталі 2007р.

Твердження відповідача про не представлення позивачем до перевірки документів, які б спростовували факт відсутності отриманого доходу в результаті купівлі-продажу акцій, та посилання відповідача на дані бухгалтерського обліку операцій з акціями, суд вважає безпідставними і не приймає до уваги, оскільки відповідач не надав доказів не представлення до перевірки документів, а фінансові результати операцій з цінними паперами, відповідно до норм Закону №334, визначаються за даними податкового обліку.

Підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 визначено, що до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п.12.2 ст.12 Закону № 334 (в редакції, що діяла на момент перевірки) будь-який банк зобовязаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних банків - 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

У разі коли за наслідками звітного податкового періоду відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх переведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу валових витрат платника податку за процедурою, встановленою пунктом 12.3 цієї статті, або при зменшенні сум боргових вимог, що використовується як база для визначення обмежень, встановлених підпунктом 12.2.3 цього пункту, надлишкова сума страхового резерву направляється на збільшення валового доходу фінансової установи за наслідками такого звітного періоду.

Відповідно до ст.59 Закону України від 20.05.1999 р. № 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.п.1.3, п.п.1.8 п.1, п.2, п.п.7.1, 7.3 "Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06 липня 2000 р. № 279 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2000 р. за №474/4695 (далі Положення №279), банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників та вартість застави в межах чинного законодавства.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні". В залежності від величини кредитного ризику нестандартна заборгованість за кредитними операціями поділяється на: "Під контролем"; "Субстандартні" кредитні операції; "Сумнівні" кредитні операції та "Безнадійні" кредитні операції. "Безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобовязань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику окремо за кожною кредитною операцією може зменшуватися на вартість прийнятого забезпечення. Сума забезпечення береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції.

В пункті 1.25 статті 1 Закону №334 визначено поняття безнадійної заборгованості та наведено її ознаки.

За кредитами, класифікованими як "безнадійні", банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави.

З вищенаведених норм випливає, що питання правомірності формування страхового резерву за рахунок валових витрат слід розглядати з огляду на наявність ризику неповернення кредитних коштів, який, як і вартість застави та розмір страхового резерву, визначається банками самостійно у відповідності до Положення №279. При цьому чинне законодавство не повязує створення страхового резерву за рахунок валових витрат в залежність від вжиття банком заходів щодо повернення нестандартної заборгованості, класифікованої як "безнадійна".

Як вбачається з матеріалів справи, Банк уклав з громадянкою ОСОБА_9 кредитні договори від 30.09.2005р. №2005S0089 на суму 86 400,00 євро, від 27.10.2005р. №2005S0095 на суму 80 000,00 євро, від 27 жовтня 2005р. №2005S0096 на суму 60 000,00 дол. США. Термін погашення кредитів 01 березня 2007р.

Вимоги Банку, що випливають з кредитних договорів, забезпечені договором іпотеки від 28.10.2005р., відповідно до якого ОСОБА_9 передає в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно - недобудований готель, що знаходиться в селі Волосянка Сколівського району Львівської області по вул.Опришків, 2.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 09.08.2006р., справа №2-1991/2006, за позовом ОСОБА_10 до СП ТзОВ "Камаз-Сервіс", ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третіх осіб державного нотаріуса Сколівської районної нотаріальної контори Батлюк В.І., ЗАТ АКБ "Львів", ВАТ АСК "Скарбниця" про визнання недійсними договорів іпотеки земельної ділянки від 30.06.2005р. та договорів іпотеки незавершеного будівництва від 28.10.2005р. в с.Волосянка Сколівського району Львівської області, посвідчених державним нотаріусом Сколівської районної нотаріальної контори Батлюк В.І., визнано мирову угоду, укладену сторонами, за якою ОСОБА_9 визнає, що її заборгованість перед ЗАТ АКБ "Львів" складає 166400,00 євро та 60000,00 дол. США, що становить суму кредитів 6 385,44 євро та 2 607,14 дол. США, що становить суму несплачених відсотків. Вказану заборгованість ОСОБА_10 та АСК "Скарбниця" зобовязуються погасити в рівних частинах відразу після відчуження обєкту мирової угоди, а саме - обєкт мирової угоди розташований по вул.Опришків, 2, с.Волосянка Сколівського району Львівської області, без погашення нарахувань за вказаними кредитними договорами, здійсненими Банком, після підписання цієї мирової угоди. Банк погоджується із таким порядком погашення, визнаної ОСОБА_9 заборгованості та надає письмову згоду, шляхом зняття заборони ОСОБА_10 та АСК "Скарбниця" на відчуження готелю та земельної ділянки.

Оскільки станом на 01.03.2007р. ОСОБА_9 зобовязання за кредитними договорами не виконала, імовірність виконання нею зобовязань практично відсутня, тому протоколами засідання кредитного комітету ПАТ АКБ "Львів" від 30.03.2007р. заборгованість по кредитах віднесено до класу "безнадійні" кредитні операції і сформовано страховий резерв на всю суму боргу без урахування застави в розмірі 1 434 070,00 грн., який в 1-му кварталі 2007р. включено до валових витрат.

Окрім того, протягом січня 2007р. квітня 2008р. Стрийським відділенням Банку видано фізичним особам шляхом укладання договорів 428 споживчих кредитів на загальну суму 3300 000,00 грн. Погашення кредитів та сплата відсотків по кредитах фізичними особами не здійснювалося. По факту порушень при видачі споживчих кредитів прокуратурою Львівської області 30.07.2008р. було винесено постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

У звязку із практично відсутньою імовірності повернення кредитів протоколами засідання кредитного комітету Банку від 20.10.2008р. №228, від 25.11.2008р. №б/н, від 17.12.2008р. №б/н, 23.01.2009р. №б/н, від 12.02.2009р. №24/1 заборгованість по кредитах віднесено до класу "безнадійні" кредитні операції і сформований страховий резерв в сумі 3300 000,00 грн., який включено до валових витрат в 2-му - 4-му кварталах 2008р.

Відповідачем не оспорюється перевищення позивачем граничного розміру суми страхових резервів Банку.

Аналізуючи чинне законодавство та матеріали справи, суд приходить до переконання, що Банк вірно класифікував нестандартну заборгованість за кредитами, наданими ОСОБА_9 та іншим фізичним особам, як "безнадійні" кредитні операції та обгрунтовано створив страховий резерв за рахунок збільшення валових витрат в сумі 4 734 070,00 грн., а відтак не порушив вимоги п.п.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону №334.

Відповідно до п.п.7.9.5 п.7.9 ст.7 Закону № 334 при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, валові витрати та валові доходи заставодавця та заставодержателя визначаються у такому порядку:

відчуження обєкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого обєкта у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною продажу такої застави;

якщо згідно з умовами договору або закону обєкт застави відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення боргових зобовязань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого обєкта застави у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною придбання такої застави;

якщо кредитор у подальшому продає обєкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються у загальному порядку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 168 обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 встановлено, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст.48 Закону України від 07.12.2000 р. № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на: приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій; майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави; майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Як вбачається з матеріалів справи, між Банком та ТзОВ "ІВА-Галич" укладені кредитні договори №35 від 23.02.2004р. на суму 400 000,00 грн. на термін до 19.04.2004р., №37 від 26.02.2004р. на суму 400 000,00 грн. на термін до 21.04.2004р., №49 від 05.03.2004 р. на суму 500 000,00 грн. на термін до 23.04.2004р., №77 від 05.04.2004р. на суму 350 000,00 грн. на термін до 14.04.2004р., №78 від 05.04.2004р. на суму 300 000,00 грн. на термін до 16.04.2004р., №53-В від 25.04.2003р. на суму 200 000,00 дол. США на термін до 22.04.2005р., №58-В від 01.10.2003р. на суму 150 000,00 дол. США на термін до 30.09.2004р., №164 від 21.08.2003р. на суму 200 000,00 дол. США. на термін до 22.08.2005р.

З метою забезпечення зобовязань за кредитним договором №58-В від 01.10.2003р. Банк (Заставодержатель), ТзОВ "ІВА-Галич" (Позичальник), ПП "Анюта" (Заставодавець-Поручитель) уклали договір застави від 31.10.2003р., відповідно до якого Заставодавець надав в заставу належне йому на праві власності майно, оцінене сторонами на суму 1 509 164,00 грн., а саме: автозаправну станцію в цілому з магазином супутніх товарів, що розташована по вул.Галицькій, 3б у м.Львів-Винники.

З метою забезпечення зобовязань за іншими вищенаведеними кредитними договорами Банк (Кредитор) уклав з ПП "Анюта" (Поручитель) договір поруки від 05.04.2004р., відповідно до якого Поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати за своєчасне і повне виконання ТзОВ "ІВА-Галич" зобовязань за кредитними договорами №35 від 23.02.2004р., №37 від 26.02.2004р., №49 від 05.03.2004р., №77 від 05.04.2004р., №78 від 05.04.2004р., №164 від 21.08.2003р., та договір поруки від 23.04.2004р., відповідно до якого Поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати за своєчасне і повне виконання ТзОВ "ІВА-Галич" зобовязань за кредитним договором №53-В від 25.04.2003р.

Оскільки, станом на 03.08.2004р. ТзОВ "ІВА-Галич" зобовязання за кредитними договорами не виконало, сторонами було прийнято рішення про передачу в якості погашення заборгованості ТзОВ "ІВА-Галич" перед Банком за кредитними договорами №35 від 23.02.2004р., №37 від 26.02.2004р., №49 від 05.03.2004р., №77 від 05.04.2004р., №78 від 05.04.2004р., №164 від 21.08.2003р. автозаправну станцію в цілому з магазином супутніх товарів вартістю 1509 164,00 грн., що розташована по вул.Галицькій, 3б у м.Львів-Винники, і яка належить ПП "Анюта". Також сторонами було прийнято рішення про передачу в якості погашення заборгованості обладнання автозаправної станції вартістю 93 424,00 грн.

Між Банком та ПП "Анюта" були укладені договори купівлі-продажу від 09.08.2004р. та від 06.08.2004р. відповідно до яких ПП "Анюта" продало Банком автозаправну станцію, що розташована по вул.Галицькій, 3б у м.Львів - Винники вартістю 1 509 164,00 грн., в т.ч. ПДВ 251 527,33 грн. та обладнання вартістю 93 424,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 570,67 грн. Сторонами підписані акт прийому-передачі автозаправної станції від 09.08.2004р. та акт прийому-передачі обладнання від 09.08.2004р. ПП "Анюта" надало Банку податкові накладні від 30.08.2004р. №192 та від 30.08.2004р. №193. Нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.08.2004р. зареєстрований в Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 09.08.2004р.

Відповідно до ст.601 ЦК України між Банком та ПП "Анюта" укладені угоди про залік однорідних зустрічних вимог від 09.08.2004р. на суму 1602 588,00 грн., відповідно до яких частково припиняються зобовязання ПП "Анюта" за договорами поруки від 05.04.2004р. і від 23.04.2004р. та зобовязання Банку за договорами купівлі-продажу від 09.08.2004р. та від 06.08.2004р.

В податковому обліку Банк при визначенні прибутку за 3-й квартал 2004р. не включило до валових витрат витрати на придбання автозаправної станції та обладнання в сумі 1 335 490,00 грн., а при визначенні зобовязань по податку на додану вартість за серпень 2004р. не включило до податкового кредиту сплачений податок на додану вартість в сумі 267 098,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.01.2007р., укладеного між Банком (Продавець) та ТзОВ "Квартет" (Покупець), Продавець відчужив автозаправну станцію вартістю 1 510 000,00 грн., в тому числі ПДВ 251 666,67 грн., а відповідно до договору купівлі-продажу №3/112007/31 від 19 січня 2007р. Продавець відчужив обладнання вартістю 94 000,00 грн., в тому числі ПДВ 15 666,67 грн. Сторонами підписані акти прийому-передачі автозаправної станції та обладнання від 29.01.2007р. Банк надав ТзОВ "Квартет" податкові накладні від 19.01.2007р. №32 та від 19.01.2007р. №31.

Судом встановлено, що в 1-му кварталі 2007р. Банк при визначенні прибутку включив до валового доходу дохід від продажу автозаправної станції та обладнання в сумі 1 336 667,00 грн., а до валових витрат витрати на їх придбання в сумі 1 334 556,00 грн.

При визначенні зобовязань по податку на додану вартість за січень 2007 р. Банк включив до податкового зобовязання податок на додану вартість в сумі 267 333,34 грн., а до податкового кредиту сплачений при придбанні автозаправної станції та обладнання податок на додану вартість в сумі 266 916,00 грн.

При цьому, Банк не порушив строки (1095 днів), передбачені ст.15 Закону України ?Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами? від 21.12.2000р. №2181 з наступними змінами та доповненнями від 21.12.2000р. (далі - Закон №2181) та правомірно визначив податкові зобовязання по податку на додану вартість та по податку на прибуток.

Аналізуючи чинне законодавство що регулює дані спірні правовідносини та матеріали справи суд приходить до переконання, що автозаправна станція та обладнання перейшли Банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави від 31.10.2003р. і договорів поруки від 05.04.2004р. та від 23.04.2004р. з укладанням необхідних для відображення фінансово-господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку первинних документів.

Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334 амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Підпунктом 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону № 334 визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону № 334 основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 334 встановлені розміри норми амортизації у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, Банком віднесено до групи 3 основних фондів придбані в 2005р., 2007р., 2008р., 2009р. блоки безперебійного живлення, системи сигналізації, систему охоронно - пожежної сигналізації, кований дашок та з метою їх амортизації, використовувало норму в розмірі 6 відсотків; до групи 4 основних фондів віднесло придбані в 2007р., 2008р., 2009р. маршрутизатори, комутатори, модулі, контролери домену, комунікаційні сервери, модем-маршрутизатори і, з метою їх амортизації, використовувало норму в розмірі 15 відсотків; до групи 1 основних фондів віднесло вартість робіт з демонтажу та монтажу віконних решіток в приміщенні Банку, виконаних в вересні 2008р. ТзОВ "Профліга".

Виходячи з норм Закону №334 суд вважає, що позивач правомірно збільшив групу 4 на вартість придбаних маршрутизаторів, комутаторів, модулів, контролерів домену, комунікаційних серверів, модем - маршрутизаторів, оскільки вони є структурними складовими компютерних та інформаційних систем, за своїми характеристиками є мобільними, витрати на їх придбання безпосередньо не повязані з будівлями, не є окремими спорудами, а також обгрунтовано відніс до групи 3 блоки безперебійного живлення, які застосовуються для захисту різноманітних типів обладнання, чутливого до якості електропостачання.

Разом з тим суд вважає, що витрати на придбання систем сигналізації, системи охоронно-пожежної сигналізації, кованого дашка слід було відобразити в податковому обліку як поліпшення обєкта основних фондів 1 групи, оскільки вони є невідємною частиною відповідного приміщення.

Окрім того суд вважає, що оскільки позивач не представив в судовому засіданні первинні документи, які містять відомості про виконані роботи ТзОВ "Профліга" та підтверджують необхідність їх здійснення (договір, дефектний акт, акт виконаних робіт та інші первинні документи), то у нього відсутні підстави для збільшення вартості групи 1 основних фондів на 11 000,00 грн. і, відповідно, для нарахування амортизаційних відрахувань в 1-му кварталі 2009 р. в сумі 138,00 грн.

Аналізуючи вищевикладене та вимоги чинного законодавства суд приходить до переконання, що позивач завищив амортизаційні відрахування на загальну суму 2613,47 грн. в т.ч. в 1-му кварталі 2007р. на 78,11 грн., в 2-му кварталі 2007р. на 70,90 грн., в 3-му кварталі 2007р. на 240,18 грн., в 4-му кварталі 2007р. на 219,83 грн., в 1-му кварталі 2008р. на 200,83 грн., в 2-му кварталі 2008р. на 183,07 грн., в 3-му кварталі 2008р. на 166,50 грн., в 4-му кварталі 2008р. на 686,67 грн., в 1-му кварталі 2009 р. на 767,38 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 653,37 грн.

Відповідно до п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168 не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Підпунктом 5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону №334 встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Оскільки Закон №168 та Закон № 334 припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкових автомобілів та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість до валових витрат, то виникає конфлікт інтересів.

Підпунктом 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону № 2181 встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк 21.11.2007р. придбав у ТзОВ "Ю.Р.К." легковий автомобіль Renault Kangoo вартістю 103 229,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 204,84 грн., та 18.03.2008р. придбав у ТзОВ "Джерман Моторз" легковий автомобіль VW Passat вартістю 195 385,00 грн., в т.ч. ПДВ 32 564,17 грн. Придбані легкові автомобілі обліковуються на балансі Банку як основні фонди і використовуються у здійсненні статутної діяльності.

Суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам у звязку з придбанням автомобілів, до податкового кредиту не були включені, а віднесені на збільшення балансової вартості 2-ї групи основних фондів з подальшим нарахуванням амортизаційних відрахувань.

Виходячи з норм чинного законодавства, що регулює спірні взаємовідносини та враховуючи, що обєктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань суд вважає, що Банк правомірно при визначенні прибутку врахував суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам легкових автомобілів, а при віднесені суми податку на додану вартість не до складу валових витрат, а на збільшення вартості групи 1 основних фондів, не занизив прибуток в 1-му кварталі 2008р. на 1 720,48 грн., в 2-му кварталі 2008р. на 1 548,44 грн., в 3-му кварталі 2008р. на 4 650,01 грн., в 4-му кварталі 2008р. на 4 185,01 грн., в 1-му кварталі 2009р. на 3 766,51 грн.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень правомірно прийшов до висновку про донарахування податку на прибуток на суму 653,37 грн., а тому наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 Закону №2181 на суму 307,50 грн.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача частково підтверджені матеріалами справи та доведені в судовому засіданні, а відтак позов підлягає до задоволення частково.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України судовий збір у розмірі 1,70 грн. слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2010 р. №0000012201/0/1562 та від 07 квітня 2010 р. №0000012201/1/6463 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 400374,00 грн., з яких основний платіж 266916,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 133 458,00 грн..

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2010 р. №0000022201/0/1563 та від 07 квітня 2010 р. №0000022201/1/6464 в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 3 248 165,13 грн., з яких основний платіж в розмірі 1 625 630,63 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1 622 534,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Акціонернокомерційний банк "Львів" судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 02.10.2010 року.

Суддя Шинкар Т.І.