Ухвала суду № 11546056, 23.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2045/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.,

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Троян Н.М.;

розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Літинського районного центру зайнятості Вінницької області робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Літинського районного центру зайнятості Вінницької області робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року позивач - Літинський районний центр зайнятості Вінницької області робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю, отриманої обманним шляхом на суму 653,27 гривень, в якому просив: прийняти позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі; стягнути з громадянина ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, кошти в сумі 653,27 грн. (шістсот пятдесят три гривні двадцять сім коп.) на рахунок Літинського районного центру зайнятості № 37171001000829, банк ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, Літинський центр зайнятості, код 20088155 допомоги по безробіттю (а.с. 2-4).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 32-36).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням по справі, позивач Літинський районний центр зайнятості Вінницької області робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття подав заяву про апеляційне оскарження (а.с. 37) та апеляційну скаргу на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2010 р. у справі № 2-а-2045/10/0270, в якій просить повністю скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2010 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Літинського районного центру зайнятості задовольнити повністю, обґрунтовуючи тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню (а.с. 40-43).

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення позивачем перевірки в 2009 році, дія Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття»від 20 березня 2006 року № 357 закінчилася, а тому, на думку суду першої інстанції, посилання на нього в акті розслідування є безпідставним.

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що позивач з вказаним позовом звернувся до суду з пропуском річного строку, передбаченого нормами КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 03 січня 2006 року по 27 вересня 2007 року ОСОБА_2 працював майстром виробничого навчання у Літинській середній загальній школі І-ІII ступенів № 2.

Після звільнення згідно п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, звернувся до Літинського РЦЗ, де 09 листопада 2007 року, відповідно до персональної картки № 021100207110900003 був зареєстрований таким, що шукає роботу (а.с. 5).

Як вбачається з матеріалів справи та із заяви від 16.11.2007 р. відповідач, вказуючи, що як субєкт підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, то до вирішення питання свого працевлаштування висловив Літинському РЦЗ прохання надати йому статус безробітного з виплатою відповідної допомоги (а.с. 6).

Відповідно до наказу від 16 листопада 2007 року погодження центру зайнятості ОСОБА_2 отримано, а допомогу по безробіттю обраховано, зокрема, на підставі поданої ним довідки відділу освіти Літинської районної державної адміністрації про середню заробітну плату (дохід) від 16 листопада 2007 року № 230 (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, з обліку в центрі зайнятості відповідач знятий 07 травня 2008 року у зв'язку працевлаштуванням до Відкритого акціонерного товариства «Літинський молочний завод»водієм (а.с. 5-зворотя сторона).

В подальшому, в результаті проведення Літинським РЦЗ відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення шляхом звірки баз даних з державною податковою інспекцією встановлено, що ОСОБА_2 згідно з угодою про виконання роботи від 26 грудня 2007 року № 350, з 26 грудня 2007 року по 19 січня 2008 року працював в ЦПЗ № 5 Вінницької дирекції УДППЗ «Укрпошта»водієм (а.с. 12).

В результаті розслідування головним спеціалістом - юрисконсультом Літинського РЦЗ Попадюком О.В. складено Акт від 22 грудня 2009 року № 23 із висновком про те, що ОСОБА_2 зобов'язався повернути незаконно отримані кошти в сумі 653 грн. 27 коп. до 18 грудня 2009 року (а.с. 13-14).

Даний акт відповідачем підписаний і 22 грудня 2009 року один примірник ним отриманий (а.с 13-14).

Оскільки відповідачем до визначеної дати кошти не повернуті, директором Літинського РЦЗ Коноваловою Т.М. 24 грудня 2009 року винесено Наказ «Про повернення коштів у зв'язку з несвоєчасним поданням відомостей про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю»№ 62, яким відповідача зобов'язано повернути 653 грн. 27 коп. добровільно протягом 15 календарних днів (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення від 24 грудня 2009 року № 01-17/1516 відповідачем отримане 30 грудня 2009 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2456 (а.с. 15), однак кошти ОСОБА_2 так і не повернуті, що й стало підставою звернення центру зайнятості до суду.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р. № 803-XII, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Для одержання статусу безробітного, громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів та не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання.

У випадку безробіття, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.5 цього ж Порядку, виплата допомоги припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Згідно із п. 6.14 Порядку, надання допомоги, якщо під час її одержання безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій ообі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Тобто, як вбачається із наведених правових положень, районними центрами зайнятості з метою запобігання незаконному отриманню матеріального забезпечення та соціальних послуг може проводитись розслідування обґрунтованості таких виплат.

Як вбачається з матеріалів справи, зареєстрований у Літинському РЦЗ 16 листопада 2007 року як безробітній ОСОБА_2 до 07 травня 2008 року отримував допомогу по безробіттю.

Однак, внаслідок проведення головним спеціалістом - юрисконсультом 22 грудня 2009 року звірки за результатами обміну даними між Літинським відділенням Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції та Літинським районним центром зайнятості, встановлено що відповідач з 26 грудня 2007 року по 19 січня 2008 року відповідно до угоди про виконання роботи, тобто відповідної оплати в тому числі, працював у ЦПЗ № 5 Вінницької дирекції УДППЗ «Укрпошта».

За вказаних обставин, позивачем встановлено порушення відповідачем порядку отримання допомоги по безробіттю, тобто встановлено факт недотримання обовязку своєчасно подати відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення, що потягло за собою виникнення переплати коштів з Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

В результаті чого, на підставі довідки про отриману відповідачем за період з 26 грудня 2007 року по 19 січня 2008 року допомогу в сумі 653 грн. 27 коп., директором Літинського РЦЗ прийнято наказ про повернення коштів.

У відповідності до п. 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.

Однак, як вбачається, позивачем доказів щодо прийняття керівництвом Літинського районного центру зайнятості рішення про проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 22 грудня 2009 року № 23 до суду першої інстанції не надано.

Крім того, згідно цього акта, розслідування проведено в тому числі і відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття»від 20 березня 2006 року № 357.

)яд*|б

Однак, відповідно до п. 1 вказаного Порядку, він визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення у 2006 році. Строк дії Порядку згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 98, було продовжено, проте лише на 2007 рік.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що на час проведення позивачем перевірки в 2009 році, дія вказаного Порядку закінчилася, а тому посилання на нього в акті розслідування є безпідставним.

Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який вважає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував на обліку у Літинському РЦЗ з 16 листопада 2007 року по 07 травня 2008 року, згідно до угоди про виконання роботи від 26 грудня 2007 року № 350, з 26 грудня 2007 року по 19 січня 2008 року працював в ЦПЗ № 5 Вінницької дирекції УДППЗ «Укрпошта»водієм, а акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 23 складено 22 грудня 2009 року.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 41, 128, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Літинського районного центру зайнятості Вінницької області робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного позову від 22 червня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

Н.М. Троян