Постанова № 11545790, 24.09.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2010 р.

11 год. 55 хвил.Справа № 2-а-13658/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд

у складі: головуючої судді: Хом'якової В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Фермерського господарства "Фрегат" до Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та за позовом Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області до фермерського господарства "Фрегат" про стягнення податкового боргу,

встановив:

Фермерське господарство "Фрегат" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Генічеському районі від 10.03.2009 №0000102301 про застосування штрафних санкцій на суму 16010 грн. Рішення було прийнято за висновками акту перевірки від 19.02.2009 № 108/23-1/30176086. Позивач посилається на те, що в порушення пунктів 4.1 - 4.4 наказу Державної податкової адміністрації України № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" проведено виїзну документальну перевірку без належним чином повідомлення фермерського господарства "Фрегат", чим порушено право на надання заперечень. В акті перевірки зазначено, що перевірка проведена в присутності та з відома уповноваженої особи зі сторони платника - ОСОБА_1, але позивач не уповноважував даного громадянина на такі дії, відповідної довіреності не давав, не уповноважував підписувати акт перевірки. Позивач вважає, що податковим органом не виконано норми передбачені 4.5 - 4.11 Наказу ДПАУ № 327, ДПІ у Генічеському районі неповно з'ясовані обставини, що мали значення при прийнятті оскаржуваного рішення. Позивач заперечує будь - які господарські правовідносини з ПП ОСОБА_2, перевіряючим не було надано господарством ніяких первинних документів щодо проведення операцій між ФГ "Фрегат" та ПП ОСОБА_2. В акті перевірки взагалі відсутні ініціали ОСОБА_2, його ідентифікаційний номер, відображення в податковій звітності сумнівної операції, якою діяльністю він займається, на якій системі оподаткування він знаходиться. Представник позивача подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Державна податкова інспекція у Генічеському районі Херсонської області (відповідач) заперечує проти позову, надала письмові заперечення, в яких посилається на те, що господарством при реалізації сільгосппродукції сума ПДВ не включена до податкових ззобов'язань та не відображена в спецдекларації. За не нарахування ПДВ за спецдекларацією та за неперерахування сум на спецрахунок передбачена відповідальність платників податків Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської продукції, затвердж. Постановою КМУ від 26.02.99 № 271 (далі - Порядок № 271), тому штрафна санкція застосована правомірно.

Дана справа була об'єднана зі справою № 2а-3317/10/2170 за позовом Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області до фермерського господарства "Фрегат" про стягнення податкового боргу. Заперечень проти даного позову від фермерського господарства не надходило.

Представники сторін подали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Фермерське господарство "Фрегат" є юридичною особою, платником податків, в тому числі податку на додану вартість, знаходиться на обліку в ДПІ у Генічеському районі Херсонської області, головою господарства є ОСОБА_3.

В лютому 2009 року Державною податковою інспекцією у Генічеському районі Херсонської області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фермерського господарства "Фрегат" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків СГДФО ОСОБА_2 за квітень 2006 року, за наслідками перевірки складено акт від 19 лютого 2009 року № 108/23-1/30176086. Перевірка проведена в присутності уповноваженого представника ФГ ОСОБА_1. В акті зазначено, що в квітні 2006 року фермерське господарство здійснювало реалізацію сільськогосподарської продукції (пшениці) суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2, що підтверджується податковою накладною № 17 від 05.04.06 на загальну суму 96055 грн., в тому числі ПДВ - 16010 грн. Розрахунки проводились в готівковій формі (прибутковий касовий ордер № 36 від 05.04.06). При проведені перевірки використовувались документи, надані ДПІ у м. Сімферополь, у позивача документи, які підтверджують господарську операцію з приватним підприємцем ОСОБА_2 відсутні. За висновком ДПІ, позивачем не включено до складу податкового зобов'язання скороченої декларації за квітень 2006 року суму ПДВ 16010 грн. за операцією реалізації пшениці ПП ОСОБА_2, чим порушено пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7, п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", приписи Порядку № 271. Від підписання акту перевірки уповноважений представник фермерського господарства ОСОБА_1 відмовився, складено акт відмови.

За розглядом акту перевірки до позивача була застосована штрафна санкція в розмірі 100 % не перерахованої суми податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Генічеському районі від 10.03.2009 № 0000102301.

Фермерське господарство є сільськогосподарським підприємством, згідно ст. 8-1 Закону про ПДВ (в редакції станом на квітень 2006 року) обрало спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, та звітує шляхом подання декларації з податку на додану вартість. Спеціальний режим оподаткування передбачав звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати цього податку за ставкою, визначеною у пункті 6.1 статті 6 цього Закону; сума податку, отримана сільськогосподарським підприємством внаслідок застосування ставок, визначених пунктом 8-1.2 ст.8 Закону повністю залишається у власності сільськогосподарського підприємства, не підлягає сплаті (стягненню) до бюджету в межах норм цього Закону та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробничих факторів, а також для інших цілей; не включається до складу валових доходів сільськогосподарського підприємства з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість, щодо операцій продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію крім підакцизних товарів, виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини. Сільськогосподарські товаровиробники, що підпадають під дію п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", повинні на підставі окремого обліку відображати в окремій податковій декларації як суми податкових зобов'язань по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, так і суми податкового кредиту по придбаних товарах (роботах, послугах), використаних на виробництво продукції, що декларується в спеціальній декларації. Відповідно до Порядку, різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок, з цільовим використанням у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Порядком передбачено, що одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Неперераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до держбюджету у безспірному порядку.

Сторони не надали суду доказів подання господарством скороченої декларації, та первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ПП ОСОБА_2

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення чинного законодавства при формуванні податкового повідомлення-рішення. Згідно пункту 6.1 ст. 6 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

В повідомленні рішенні зазначено, що сума податкового зобов'язання складає 0 грн., а штрафні санкції - 16010 грн. Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми. Але з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення випливає, що позивачу взагалі не нараховувалася сума основного платежу, а штрафна санкція складає 100% суми, донарахованої за результатами перевірки, хоча як вбачається з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону 2181, сума штрафних санкцій не може перевищувати 50% суми донарахованих зобов'язань.

Посилання податкової інспекції на те, що штрафні санкції в розмірі 100 % не перерахованих на окремий рахунок грошових коштів застосовані у відповідності до Порядку № 271, суд вважає необґрунтованими, оскільки з прийняттям Закону № 2181-ІІІ штрафні санкції за порушення податкового законодавства застосовуються до платників податків тільки в розмірах, визначених ст. 17 Закону, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства. Законом № 2181-ІІІ не встановлена відповідальність сільгоспвиробників за вищевказані порушення, а з прийняттям даного закону інші підзаконні нормативні акти при накладенні штрафних санкцій не застосовуються.

Також суд вважає підставними доводи позивача про те, що представник господарства ОСОБА_1 не мав належним чином засвідченої довіреності на право прийняття участі в проведенні перевірки, тому така перевірка вважається односторонньою і не може бути належним доказом порушень, скоєних платником податків.

Приймаючи до уваги викладене, позов фермерського господарства підлягає задоволенню, податкове повідомлення-рішення визнається нечинним. Судові витрати відшкодовуються позивачу з Держбюджету. Позов податкової інспекції задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 94, ч. 4 ст. 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Позов Фермерського господарства "Фрегат" задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Генічеському районі від 10.03.2009 № 0000102301 про застосування штрафних санкцій в сумі 16010 грн.

Відшкодувати на користь Фермерського господарства "Фрегат" (с. Привільне, вул. Насакиральська, 14, Херсонська область, 75512, код 30176086) з Державного бюджету витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Відмовити в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Генічеському районі до Фермерського господарства "Фрегат" про стягнення податкової заборгованості в сумі 16010 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 2.11.1