Постанова № 11545646, 13.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 вересня 2010 р. № 2-а- 7811/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі - Боклаг А.С.,

за участі: представника позивача - Рашевського Б.В.,

представника відповідача - Скрипник В.В.,

представника відповідача - Бикова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.06.2006 року № 0000032310/2, № 0000042310/2, № 0000052310/2, № 0000062310/2, № 0000072310/2, № 0000082310/2, № 0000092310/2, № 0000102310/2, № 0000112310/2, № 0000152310/2, № 0000162310/2, № 0000172310/2, № 0000182310/2, № 0000192310/2, № 0000202310/2, № 0000212310/2, № 0000222310/2, податкові повідомлення - рішення від 07.07.2006 року №0001192310/2, № 0001182310/2, № 0001172310/2, № 0001162310/2, № 0001152310/2, № 0001142310/2, № 0001132310/2. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечували, вважали його безпідставним та необґрунтованим, надали заперечення на адміністративний позов, в якому виклали свою позицію проти доводів позивача та просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Фахівцями Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області було проведено планову перевірку Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.12.2005 року № 1513/231/01056356/369-ДСК.

На підставі вказаного акту 04.01.2006 року начальником Ізюмської ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000012310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 374440,0 грн. за основним платежем 199300,0 грн., за штрафними санкціями 175100,0грн.; №0000022310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2287864,5 грн. за основним платежем 1525243,0 грн. за штрафними санкціями 762621,50 грн.; № 0000032310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з частини прибутку на суму 633300,0 грн. за основним платежем 422200,0 грн., за штрафними санкціями 211100 грн.; №0000042310/2 про сплату штрафу у розмірі 50 % за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 111248,83 грн. у сумі 55624,43 грн.; №0000052310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 1113,0 грн. у сумі 111,30 грн.; №0000062310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 1668,10 грн. на суму 333,62 грн.; № 0000072310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 5003,14 грн. у сумі 2501,57 грн.; №0000082310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку сплати граничних строків узгоджених податкових зобов'язань земельного податку в розмірі 3109,84 грн. у сумі 310,98 грн.; №0000092310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 2147,81 грн. у сумі 429,56 грн.; №0000102310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 2756,01грн. у сумі 1378,01 грн.; №0000112310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 2342,05 грн. у сумі 468,41 коп.; №0000152310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань за збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 113,71 грн. у сумі 56,86 грн.; №000162310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 123,22 грн. у сумі 12,32 грн.; №0000172310/2 сплати штрафу за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з податку на додану вартість в розмірі 125676,0 грн. у сумі 62838,0 грн.; №0000182310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку сплати строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 1060,73грн. у сумі 106,07 грн.; №0000192310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 21,03 грн. в розмірі 4,21 грн.; № 0000202310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 833,39 грн. у сумі 416,70 грн.; №0000212310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку узгодженого податкового зобов'язання з комунальному податку в розмірі 4282,41 грн. у сумі 428,25 грн.; №0000222310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку узгодженого податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 13971,52 грн. у сумі 6985,77 грн.; № 0001192310/2 сплати штрафу у розмірі 50 % за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 107436,02 грн. на суму 53718,01 грн.; №0001182310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати граничних строків узгодженого податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 4814,40 грн. на суму 962,88 грн.; №0001172310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 16829,45 грн. на суму 3365,89 грн.; № 0001162310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 16829,45 грн. на суму 1682,95 грн.; №0001152310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати граничних строків узгодженого податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 45,0 грн. на суму 9,00 грн.; № 0001142310/2 сплати штрафу у розмірі 50 % за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 2185,50 грн. на суму 1092,75 грн.; №00011323,10/2- сплати штрафу у розмірі 50% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по комунальному податку в розмірі 5853,60 грн. на суму 2926,80 грн.

Стосовно питання щодо правомірності включення до складу валових витрат балансової вартості ліквідованих гуртожитків у сумі 108,9 тис грн. та нарахування амортизаційних відрахувань на балансову вартість жилого фонду у сумі 13,6 тис. грн., суд зазначає наступне.

Підпунктом 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями передбачено, що витрати на придбання, будівництво, реконструкцію основних фондів не включаються до складу валових витрат, а підлягають амортизації згідно із ст. 8 цього Закону.

Разом з тим, пп. 8.1.4. п. 8.4. ст.8 Закону зазначено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на невиробничі фонди.

Ліквідовані основні фонди та жилий фонд підприємства відповідають визначенню "невиробничі Фонди" - капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності.

Підприємством завищено валові витрати в IV кварталі 2004 на 108,9 тис. грн. та завищено амортизаційні відрахування за 9 місяців 2005 на 13,6 тис. грн.

Стосовно посилань позивача, що підприємством надано докази щодо використання ліквідованих гуртожитків у господарській діяльності, а саме, копії меморіальних ордерів де відображено отримання виручки за проживання у гуртожитках, суд вважає за необхідне зазначити, що на балансі підприємства є інші - діючі гуртожитки і надані копії документів свідчать про отримання виручки від проживання саме в цих діючих, а не в ліквідваних гуртожитках. Крім того, підприємством надано документи за період з жовтня 2004 по вересень 2005, тоді як гуртожитки стосовно яких виникло спірне питання ліквідовано у IV кварталі 2004 року.

Стосовно питання щодо правомірності включення до складу валових витрат вартості послуг по гарантійному ремонту у сумі 407953 грн., суд зазначає наступне.

Згідно пп. 5.4.3. п. 5.4. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, до валових витрат включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" в IV кварталі 2004 віднесено до складу валових витрат вартість гарантійного ремонту дизелю 1А-5Д49 № 485 на тепловозі 2ТЕ116 № 955 у сумі 407953 грн., тоді як сукупна вартість реалізованих послуг по ремонту зазначеного тепловозу згідно акту приймання-передачі робіт від 18.06.2004. становить 1238603 грн., відповідно 10 % "складає 123860 грн.

Згідно акту попередньої перевірки ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" ( № 128 від 08.12.2004) угоду від 16.01.2004 № 080104 на яку посилається підприємство в запереченнях укладено між ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та ДП "Укрдорснаб" на ремонт двох бувших у використанні магістральних тепловозів 2ТЕ116 №№ 569, 741. Тепловоз 2ТЕ116 № 955 відремонтовано на підставі додаткової угоди від 19.03.2004 № 4.

Крім того, гарантійні зобов'язання підприємством надаються на кожен відремонтований тепловоз окремо, а не на всю партію тепловозів в межах угоди.

У зв'язку із зазначеним, вважати сукупною вартістю виконаних робіт загальну вартість робіт виконаних по замовленням ДП «Укрдорснаб» не має підстав.

Таким чином, ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" завищено валові витрати в IV кварталі 2004 на суму 284,1 тис. грн.

Стосовно питання щодо правомірності включення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості послуг по дослідженню ринку тепловозів країн СНГ у сумі 2041098 гри., у тому числі податок на додану вартість 340183 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 зазначеного Закону забороняється включення до складу валових витрат будь-яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" включено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 6 місяців 2005 та до складу податкового кредиту в серпні та вересні 2005 вартість послуг згідно угоди від 27.04.2004 № 3, яку укладено з ТОВ «РКЦ «Арсенал-Еко».

При цьому, на момент перевірки не надано звіту, наявність якого передбачена актом від 28.12.2004 щодо виконання послуг з дослідження ринку тепловозів. Зазначений звіт підприємством не надано суду. Також, не надано будь-яких інших документів, які б свідчили про фактичне надання ТОВ РКЦ "Арсенал-Еко" зазначених послуг та їх вартість (калькуляції, посвідчення про відрядження спеціалістів за кордон, укладені угоди про наміри, запити та відповіді на них, рахунки та інше).

З метою перевірки правомірності відображення ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" в податковому обліку витрат по операціям з ТОВ "РКЦ "Арсенал-Еко", направлено запит за місцем реєстрації зазначеного підприємства - до ДПІ у Нахімовському р-ні м. Севастополя на який отримано відповідь, що ТОВ "РКЦ "Арсенал-Еко" є посередником і зазначені роботи не виконував. Фактичним виконавцем робіт є ТОВ "Феоніт" (м. Харків, ідентифікаційний код 32868305).

Згідно відповідей отриманих від ДПІ у Нахімовському р-ні м. Севастополя (місце реєстрації ТОВ "РКЦ "Арсенал-Еко") та ДПІ у Фрунзенському р-ні м. Харкова (місце реєстрації ТОВ "Феоніт"), операція по дослідженню ринку тепловозів не знайшла відображення в податковому обліку та звітності ТОВ "РКЦ "Арсенал-Еко" та ТОВ "Феоніт" за період з 01.10.2004 по 30.09.2005.

Крім того, на підприємстві відсутні податкові накладні згідно яких збільшено податковий кредит серпня та вересня 2005, а саме: накладна від 28.12.2004 № 9 на суму 1122000, у тому числі податок на додану вартість 187000 грн.; накладна від 28.12.2004 № 9 на суму 919098 грн., у тому числі податок на додану вартість 153183 грн.

Відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" надано копію податкової накладної від 28.12.2004 № 9 на суму податку 340183 грн. на підставі чого вважає, що підприємство мало право на податковий кредит у грудні 2004, але не скористалося ним, а відповідач здійснюючи документальну перевірку повинен був виправити „помилку" та визначити зобов'язання з урахуванням вказаної податкової накладної.

Зазначений висновок безпідставний, оскільки під час документальної перевірки, підприємством не надано документальних доказів того, коли саме підприємством отримано зазначену податкову накладну.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, зарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду. Тобто, зазначений підпункт Закону прив'язує суми податку на додану вартість до того періоду, в якому вони з'явилися. У разі відсутності податкової накладної, платник податку відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону, має право додати до податкової декларації звітного періоду заяву, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Заяв ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" щодо відмови постачальника надати податкову накладну від 28.12.2004 № 9 на суму податку 340183 грн. до податкової інспекції не надходило.

Стосовно правомірності нарахування частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України державними, в тому числі казенними підприємствами та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдінговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), суд зазначає наступне.

Згідно ст. 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдінгові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

На виконання статті 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 № 50 "Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету України частини прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році" зі змінами та доповненнями.

Згідно п.1 та п. 2 зазначеного Порядку господарські організації проводять відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році у розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з положеннями бухгалтерського обліку.

Відповідно п.п.4.1 п. 4 Статуту відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" єдиним засновником і акціонером ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" є держава в особі Міністерства транспорту України, уповноваженого управляти державним майном, тобто частка держави у статутному фонді підприємства становить 100 відсотків, відповідно ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" повинен сплачувати частку прибутку до загального фонду Державного бюджету України.

Згідно даних бухгалтерської звітності (рядок 220 ф.2) ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» в 2004 році отримано прибуток у сумі 2814,3 тис. грн., відповідно частина прибутку належна до перерахування до загального фонду Державного бюджету України становить 422,2 тис. грн.

ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» в порушення ст. 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та п.1, 2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями загального фонду державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово - господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році" зі змінами та доповненнями, який прийнято Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 № 50 не нараховано та не перераховано до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку стриманого за результатами фінансово-господарської діяльності в 2004 році.

Також суд зазначає, що пунктом 2 Порядку і нормативів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 № 50 чітко визначено, що відрахування частини прибутку здійснюються за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства саме за 2004, жодних приписів щодо врахування існуючих балансових збитків станом на початок, а тим більше на кінець року у Порядку немає; частина прибутку, що сплачується до бюджету державними некорпоратизованими, казенними та комунальними підприємствами це платіж прирівняний до податку на прибуток підприємств і входить до системи загальнодержавних податків та зборів, зазначений статус за цим платежем закріплено підпунктом 3 пункту 1 статті 14 Закону України від 25.06.1991 № 1251 „Про систему оподаткування" та п. 1 .9 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 № 283 „Про оподаткування прибутку підприємств".

Стосовно питання щодо правомірності застосування ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" нульової ставки податку на додану вартість при здійсненні операцій з реалізації послуг з ремонту тепловозів 2ТЕ 10М.№ № 0591, 0081.

Згідно з пп. 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються з робіт з нерухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6:2 статті 6 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями передбачено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Документальною перевіркою встановлено, що ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на виконання угоди, яку укладено з ТОВ РКЦ "Арсенал-Еко", виконано роботи по ремонту тепловозів в квітні та липні 2005 року та виписано на адресу ТОВ РКЦ "Арсенал-Еко" податкові накладні: від 25.04.2005 № 70 на суму 2095959 (роботи по ремонту тепловозу № 0081); від 25.04.2005 № 71 на суму 1212000 (додаткові роботи по ремонту тепловозу № 0081); від 28.07.2005 № 153 на суму 2617341 (роботи по ремонту тепловозу № 0591).

Податок на додану вартість по даним операціям ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" нараховано за нульовою ставкою чим порушено вимоги пп. 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, оскільки роботи по ремонту тепловозів виконувались на замовлення резидента України - ТОВ "Арсенал-Еко" .

Внаслідок зазначеного порушення підприємством податкові зобов'язання з податку на додану вартість в квітні та липні 2005 занижено на 661592 грн. та 523468 грн. відповідно.

Відповідно Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за № 443/2247 та Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 червня 1998 року № 380, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 року за № 469/2909, відомості щодо експортера зазначаються в графі 2 вантажної митної декларації. При митному оформленні товарів за посередницькими договорами у графі зазначаються відомості про власника товарів. Якщо при цьому власник товарів не є відправником, то в графі зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис "Див. на звороті", а на зворотному боці вантажної митної декларації наводяться відомості про відправника товарів.

В графі 2 зазначених вантажних митних декларацій № 804000001/5/002347 від 19.04.2005 та № 804000001/5/002763 від 29.07.2005 значаться СПД ФО ОСОБА_1 та СПД ФО ОСОБА_2 відповідно. ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" зазначено на зворотному боці даних вантажних митних декларацій як вантажовідправник.

Стосовно донарахувань штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов 'язань, суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 17 Закону України "Про плату за землю" № 2535-ХІІ встановлено умову, за якою податкове зобов'язання із земельного податку, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з частиною першою ст. 25 Закону № 2535-ХІІ за прострочення встановлених термінів сплати податку справляється пеня в розмірах, визначених законом. Відповідно до статей 26, 27 Закону № 2535-ХІІ за порушення норм цього Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Контроль за правильністю обчислення і справляння податку на землю здійснюється органами державної податкової служби.

В порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого підтвердження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України (стаття 6 Закону України від 11.12.1991р. № 1963 "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів ").

Відповідно до статті 5 Закону України від 11.12.1991р. № 1963 "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Основними документами, що регулюють справляння, визначає ставки (розмір), порядок обчислення, подання розрахунків і сплати, пільги щодо оподаткування, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння податку по збору за спеціальне використання природних (водних) ресурсів є Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від 16 серпня 1999 р. № 1494, по збору за забруднення навколишнього природного середовища є Порядок встановлення нормативів" збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 1 березня 1999 р. № 303, по комунальному податку є Декрет КМУ „Про місцеві податки та збори".

Відповідно пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до преамбули Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, які застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, якщо платник податків, не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних термінів, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

За результатами аналізу зазначених норм чинного законодавства випливає висновок, що оскільки плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища є загальнодержавними податками, а комунальний податок до місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) то вимоги чинного законодавства, передбачені, зокрема, Законом № 2181-III, також поширюються на порядок погашення зобов'язань з вищезазначених податків. Тобто при несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкового зобов'язання застосування положень ст. 17 Закону № 2181-Ш щодо нарахування у відповідному розмірі штрафних санкцій є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

При цьому ВАТ «ІТРЗ» не заперечує факт порушення ним термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання у відповідних звітних періодах, у зв'язку з чим, враховуючи вищевикладений аналіз норм чинного законодавства, податковою інспекцією правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішення суд, відповідно до вимог ст.2 КАС України, зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що факти порушень встановлені в ході проведення перевірки позивача, та штрафні санкції застосовані правомірно, тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 17.09.2010 року.

Суддя Кухар М.Д.