Постанова № 11545363, 30.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3920/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Лисенко М.С.,

за участю:

представника позивача - Васильєва О.Г.

представника відповідача - Ринденко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним акту та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним акту Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 26 липня 2010 року № 198 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язання вчинити дії, а саме: поновити ТОВ "Бенефіціар" в реєстрі платників податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 26 липня 2010 № 198 прийнятий відповідачем в порушення вимог підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки складений з підстав які не визначені законом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечення на позов зазначив, що спірне рішення прийнято Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській областіна підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України “Про податок на додану вартість”, "Про державну податкову службу в Україні". Вважає, що у підпункті "в" пункті 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” закріплено невичерпний перелікпідстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, з посиланням на те, що існує така підстава, як анулювання реєстрації з будьяких інших причин, що і мало місце в даному випадку. За наведених обставин, відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар" (ідентифікаційний код 37015709) має статус юридичної особи та перебуває на податковому облік у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області.

В період з 11 березня 2010 року по 26 липня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар" було платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100273794 серії НБ №201417.

26 липня 2010 року комісією Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіприйнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар", яке оформлено актом № 198.

Позивач не погодився з даним рішенням та оскаржив його до суду.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до зазначеного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар" в якості платника податку на додану вартість став висновок відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб №185 від 26 липня 2010 року. З вказаного висновку та спірного акту встановлено, що податковим органом анульовано свідоцтво платника ПДВ позивача з підстав: 1) підприємство не подає декларацію з ПДВ з червня 2010 року; 2) підприємство ухиляється від сплати податків, має вид діяльності віднесений до ризикового, не має основних фондів та чисельності, формує податковий кредит від підприємств з ознаками фіктивності.

Правовою підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став припис пункту 1.1 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18 квітня 2008 року (надалі Порядок № 266) визначає, що даний Порядок запроваджується в органах державної податкової служби з метою удосконалення руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Правомірність застосування Порядку № 266 відповідач обґрунтовував посиланням на норму підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", якою, на думку податкового органу, передбачена можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких інших причин, що не встановлені цією нормою.

Так, відповідно до підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Як свідчить аналіз наведеної норми, реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість з підстав, визначених цією нормою, анулюється в двох випадках: 1) у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку; 2) у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування.

Таке обумовлено тим, що діюча в Україні спрощена система оподаткування, при переході на яку реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість анулюється, залежно від її виду передбачає або особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом України "Про податок на додану вартість", або взагалі звільнення особи від сплати податку на додану вартість на підставі рішення суду чи з будь-якої іншої причини.

Таким чином, суд зазначає, що згадані у даній нормі Закону інші причини стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.

Водночас наведена законодавча норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання в підпункті "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" на "будь-яку іншу причину" стосується виключно причин звільнення особи від сплати податку на додану вартість при перебуванні її на спрощеній системі оподаткування.

Пункт 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, який в силу пункту 11.4 статті 11 зазначеного Закону не може бути розширений інакше, ніж шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування податком на додану вартість.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що податковий орган анулюючи свідоцтво платника ПДВ з підстав, зазначених в акті, діяв неправомірно поза межами повноважень наданих йому Законом України "Про податок на додану вартість".

Крім того, пункт 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.

Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами "а"- "г" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар" від 26 липня 2010 № 198, у зв'язку з чим вимога про скасування цього акту підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар" від 26 липня 2010 року №198 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати акт Кременчуцької ОДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар" від 26 липня 2010 року № 198.

Крім того, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар" було анульовано протиправно, суд приходить до висновку, що позовна вимог про зобов'язання податкового органу поновити ТОВ "Бенефіціар" в реєстрі платників податку на додану вартість є правомірною та підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним акту та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 26 липня 2010 року № 198 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар".

Зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію в Полтавській області вчинити певні дії - поновити Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар" в реєстрі платників податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіціар" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2010 року.

СуддяА.О. Чеснокова