Постанова № 11545282, 03.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2010 року Справа № 2а-4118/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Пляшкової К.О.,

при секретарі:Бородіній І.Ю.,

за участю представників

позивача:Слєпцової І.В. (рішення власника від 12.02.2010),

Слєпцова М.В. (довіреність № 16 від 30.08.2010),

Соболевської О.О. (довіреність № 3 від 08.07.2010),

відповідача:Юрченко М.Ю. (довіреність № 31/10 від 09.04.2010),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ІСТ-ОІЛ Луганськ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2010 року позивач - приватне підприємство «ІСТ-ОІЛ Луганськ» - звернувся до суду із позовом в якому просив визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року та грудень 2009 року, а також зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність приватного підприємства «ІСТ-ОІЛ-Луганськ», а саме: уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість за вересень грудень 2009 року та занести вказані у цих деклараціях (уточнюючих розрахунках) показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватне підприємство «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» зареєстровано як суб'єкт господарювання - юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.06.2007 за №13821020000013451 та перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 16.06.2007 за № 1022, також є платником податку на додану вартість.

02.02.2010 ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» у зв'язку з самостійно виявленими помилками, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовим й фондами» від 21.12.2000 № 2181, із змінами та доповненнями, засобами поштового зв'язку (цінним листом) були надіслані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року з додатком № 5 до них. Однак, уточнюючі розрахунки не визнані відповідачем як «прийняті», дані уточнюючих розрахунків не занесені до картки особового рахунку ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» та не занесені до електронних баз податкової звітності.

Позивач вважає, що посадовими особами Ленінської МДПІ у м. Луганську грубо порушені вимоги п.п.4.1.2 ст.4 Закону № 2181, а також п.п.4.2., п.п.4.3, п.п.4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених Наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008.

Відповідно до п.4.4. Положення ДПА України № 166, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181 уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Відповідно до п.п.4.4.1. п.4.4 Положення ДПА України № 166, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Підпункт 4.4.3 вказаного Положення встановлено, що у разі виправлення помилки, допущеної у податковій декларації, поданій за формою, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.97 N 166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.97 за N 250/2054 (у редакції наказів ДПА України від 15.06.05 N 213 та від 17.03.08 N 159), зі змінами, уточнюючий розрахунок подається за формою, визначеною у додатку 5.

Однак, в електронних базах податкової звітності, а також в картці особового рахунку позивача відсутні показники (дані) податних уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року. При цьому податковий орган не повідомив платника податків ні про невизнання (неприйняття) податкової звітності, ні про її прийняття.

Також, ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» 28 квітня 2010 року, у зв'язку з самостійно виявленими помилками, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, відповідно до п.17.2 ст. 17 Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовим й фондами» від 21.12.2000 № 2181, із змінами та доповненнями була здійснена спроба подати до Ленінської МДПІ у м. Луганську уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, з додатком № 5 до них.

Посадові особи Ленінської МДПІ у м. Луганську відмовились приймати у ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» розрахунки без пояснення будь-якої причини, незважаючи, що така відмова прямо заборонена Законом. При цьому, посадові особи податкової інспекції в усній формі, відмовляючи в прийнятті податкової звітності, посилались на Розпорядження КМУ від 01 липня 2009 року № 757-Р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», яке суперечить діючому законодавству.

Незважаючи на відмову Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо прийняття уточнюючих розрахунків, 28.04.2010 позивачем засобами поштового звязку (цінним листом) надіслані відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, з додатком № 5 до них. Також, позивач у своєму листі № 7 від 28.04.2010 просив податковий орган, у разі відмови у прийнятті уточнюючих розрахунків, надіслати мотивовану відповідь, з урахуванням вимог чинного законодавства.

На час звернення до суду позивач від відповідача ніякої відповіді не отримав, уточнюючі розрахунки відповідачем не прийняті, дані уточнюючих розрахунків до електронних баз податкової звітності та картки особового рахунку позивача не занесені.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Також, повідомили суду, що уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість за вересень-грудень 2009 року неодноразово надсилалися відповідачу і жодного разу від відповідача не надходило будь-яких повідомлень щодо неприйняття вказаних розрахунків.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю. Надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях на адміністративний позов (а.с.73-74). Також, повідомив суду, що уточнюючи розрахунки позивача МДПІ не приймало у звязку з тим, що зазначені розрахунки заповнені всупереч Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997 № 166, оскільки у спеціальному полі для відміток про тип декларації (рядки 011-013) містять дві позначки, а саме: «Звітний» та «уточнюючий», що прямо суперечить порядку заповнення декларацій.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно зі ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п.1.3 даного Закону платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Статтею 2 Закону визначено, що платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку, імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Судом встановлено, що позивач приватне підприємство «ІСТ-ОІЛ Луганськ» має статус юридичної особи та зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.06.2007 за № 1382102 0000 013451, що підтверджується свідоцтвом та довідкою з ЄДРПОУ (а.с.8, 9).

27.06.2007 ПП«ІСТ-ОІЛ Луганськ» взято на податковий облік у Ленінській МДПІ та зареєстровано платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №100049399 (а.с.10).

02.02.2010 ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» у зв'язку з самостійно виявленими помилками, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовим й фондами» від 21.12.2000 № 2181, із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2181) засобами поштового зв'язку (цінним листом) надіслані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, з додатком № 5 до них (а.с.26-27, 48-55).

Уточнюючі розрахунки отримані відповідачем 04 лютого 2010 року, про що свідчить підпис посадової особи відповідача на почтовому повідомлені (а.с.25).

Відомості, зазначені в уточнюючих розрахунках не були занесені до картки особового рахунку ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» та до електронних баз податкової звітності.

Не отримавши жодних повідомлень щодо невизнання вказаних декларацій податковим органом як податкових декларацій, позивач 28.04.2010 засобами поштового зв'язку (цінним листом) надіслав повторно уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, з додатком № 5 до них (а.с.28-30, 40-47).

Уточнюючі розрахунки отримані відповідачем 18 травня 2010 року, про що свідчить підпис посадової особи відповідача на почтовому повідомлені (а.с.28).

Знову ж таки відомості, зазначені в уточнюючих розрахунках не були занесені до картки особового рахунку ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» та до електронних баз податкової звітності.

Причини невизнання уточнюючих розрахунків за період вересня-грудня 2009 року як податкових декларацій не повідомлені контролюючим органом платнику податків.

Суд не може погодитися з такими діями Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську з огляду на таке.

Відповідно до п.п.4.1.2 ст.4 Закону № 2181, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Аналогічні вимоги до обов'язкового прийняття податкової звітності встановлені п.4.2 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених Наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008.

Також, п.4.3 Методичних рекомендацій встановлено, що податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та відмітка про подані додатки, значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.

Всі вказані вимоги у зазначеному вище пункті Методичних рекомендацій були додержані ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК».

Також, відповідно до п.17.2 ст.17 Закону № 2181, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а)або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б)або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п.4.4. Порядку ДПА України № 166, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N2181 уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 Порядку ДПА України № 166, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Підпункт 4.4.3 вказаного Порядку встановлює, що у разі виправлення помилки, допущеної у податковій декларації, поданій за формою, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.97 N 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за N 250/2054 (у редакції наказів ДПА України від 15.06.05 N 213 та від 17.03.08 N 159), зі змінами, уточнюючий розрахунок подається за формою, визначеною у додатку 5.

ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» скористалось встановленим правом на подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, при цьому позивачем були додержані всі вимоги як до форми уточнюючого розрахунку так і до порядку його заповнення.

Статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Посилання представника відповідача на порушення позивачем при надісланні уточнюючих розрахунків п.п.5.1 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість як на підставу невизнання контролюючим органом цих уточнюючих розрахунків як податкову декларації, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п.4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених Наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону N 2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181) .

У судовому засіданні встановлено, що уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року відповідачем не визнані як податкова декларація у звязку з тим, що ці розрахунки містять позначки «Звітний» та «Уточнюючий» одночасно.

Разом з тим, суд зазначає, що оглядом оригіналу примірника уточнюючих розрахунків, що знаходяться у позивача та копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.40-55) встановлено, що уточнюючі розрахунки складено та заповнено на компютері, не компютерним набором зроблено тільки підписи керівника та головного бухгалтера, а також печатку платника податку. Суд зауважує, що у цих розрахунках наявна тільки позначка «Уточнюючий», яку також виконано на компютері.

Оглядом оригіналів примірників уточнюючих розрахунків, що знаходяться у відповідача і копію яких також долучено до матеріалів справи (а.с.77-84) встановлено, що вони дійсно містять позначки «Звітний» та «Уточнюючий» одночасно. Проте ці позначки виконано рукописно, а не на компютері.

З огляду на викладене, суд критично оцінює примірники уточнюючих розрахунків, наданих представником відповідача.

Факт надсилання повідомлення про невизнання уточнюючих розрахунків податковою декларацією представник відповідача підтверджує копіями цих листів та копіями реєстрів відправної кореспонденції, які містять відбитки поштового штампу про прийняття (а.с.75-76, 86-87).

Разом з цим, суд критично оцінює ці документи, як докази направлення позивачу повідомлення, оскільки, на думку суду, належним доказом факту здійснення відправки поштової кореспонденції є фіскальний чек. Представником відповідача на вимогу суду у судове засідання для огляду не надано фіскальних чеків, які б підтверджували факт надіслання повідомлень позивачу 05.02.2010 та 07.05.2010.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні не доведено суду правомірності своїх дій. Натомість позивачем суду доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, оскільки судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 08 вересня 2010 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного підприємства «ІСТ-ОІЛ Луганськ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у приватного підприємства «ІСТ-ОІЛ Луганськ» (ідентифікаційний код 35156326) уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року.

Зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність приватного підприємства «ІСТ-ОІЛ Луганськ» (ідентифікаційний код 35156326), а саме: уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року; та занести вказані в цих деклараціях (уточнюючих розрахунках) показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку приватного підприємства «ІСТ-ОІЛ Луганськ».

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ІСТ-ОІЛ Луганськ» судовий збір у сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

< Текст >

Головуючий суддяК.О. Пляшкова

суддя

суддя<Судді (учасники колегії) >

<Судді (учасники колегії) >