Постанова № 11545271, 29.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2010 року Справа № 2а-5471/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді:Ірметової О.В.

при секретарі: Вівдюк М.М.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Ткачьової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська до товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-ОПТ» про стягнення суми фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська до товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-ОПТ» про стягнення суми фінансових санкцій у розмірі 3828,00 грн.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську було проведено перевірку ринку, розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Ленінського Комсомолу, буд. 4-г, який належить ТОВ «АРТ-ОПТ» за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Перевіркою встановлені порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 р., за результатами якої складено акт від 17.04.2010 року.

Рішенням від 21 квітня 2010р. № 0000932310 відповідно до п.1 ст.17 та Закону України Про РРО до ТОВ «АРТ-ОПТ» застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 3828 грн. 00коп.

Станом на сьогоднішній день сума застосованих до ТОВ «АРТ-ОПТ» штрафних (фінансових) санкцій залишилася не сплаченою.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив суд їх задовольнити, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, зазначив, що штрафна санкція за рішенням 21 квітня 2010р. № 0000932310 була сплачена 31.05.2010 року у повному обсязі відповідно до платіжного доручення №449 від 31.05.2010 року.

В своїх запереченнях представник позивача посилається на те, що відповідач не визнав позовні вимоги ДПІ в повному обсязі з огляду на те, що штрафна санкція була сплачена 31.05.2010р. згідно платіжного доручення №449 від 31.05.2010 р., але у відповідності до п.7.7 ст.7 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Таким чином сплачена сума ТОВ «АРТ-ОПТ» пішла на погашення попередньої заборгованості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ-ОПТ» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради у червні 1997 року (а.с.5), та знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Артемівському районі м.Луганська.

17.04.2010 року Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську було проведено перевірку за дотриманням ТОВ «АРТ-ОПТ» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме ринку, розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Ленінського Комсомолу, буд. 4-г, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АРТ-ОПТ» (а.с.6-7).

Перевіркою встановлені порушення ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. (далі Закон № 265), а саме:

- п.1 - розрахункова операція проведена із застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій, із роздрукуванням розрахункових документів не встановленої форми;

- п.2 - особам, які отримали послугу, розрахункові документи надавались не встановленої форми.

За результатами перевірки складено акт № 0090/12/33/23/24052562 від 17.04.2010р.

На підставі ата перевірки № 0090/12/33/23/24052562 від 17.04.2010 р. позивачем винесено рішення від 21 квітня 2010 р. за № 0000932310 відповідно до п.1 ст.17 Закону № 265 до ТОВ «АРТ-ОПТ» застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 3828 грн. 00 коп.

З наданих суду доказів, а саме платіжного доручення за №449 від 31.05.2010 року (а.с.29) вбачається, що штрафна санкція за рішенням від 21 квітня 2010 р. № 0000932310 була сплачена 31.05.2010 року у повному обсязі, призначення платежу зазначено, як штрафна санкція за рішенням від 21.04.2010 року № 0000932310.

Судом відхиляються за необґрунтованістю доводи ДПІ в Артемівському районі м.Луганська щодо правомірності дій ДПІ щодо самостійного розподілу такої сплаченої суми відповідно до п. 7.7. ст. 7, п.п. 16.3.3. п. 16.3 ст. 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-Ш «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123, Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 року за № 522/7843, на підставі наступного.

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається позивач як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми штрафних санкцій у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .

Беручи до уваги вищевикладене, відповідач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.

За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки судом під час розгляду справи було встановлено, що позивач ДПІ в Артемівському районі м. Луганська діяв в порушення чинного законодавства, перевищуючи надані законом повноваження, порушуючи законні права та інтереси відповідача ТОВ «Арт-Опт», суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та ткаими, що не підлягають задоволенн..

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська до товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-ОПТ» про стягнення суми фінансових санкцій відмовити за необґрунтованістю у розмірі 3828,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 04 жовтня 2010 року.

Суддя О.В. Ірметова