Постанова № 11545163, 13.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.08.10Справа №2а-7132/10/8/0170 (14:57 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой"

до Державної інспекції з контролю за цінами в АРК

про визнання протиправними дій та припису і його скасування

за участю представників сторін:

від позивача - Шейкіна Дар'я Олексіївна, довіреність № 73-л від 15.01.10,

від відповідача - Савицька Тетяна Володимирівна, довіреність № 2891 від 13.11.08,

Суть спору: Комунальне підприємство Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача в частині висновків про необхідність отримання Комунальним підприємством Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой" у Державній інспекції з контролю за цінами в АРК висновків про економічну обґрунтованість планових витрат, які пов'язані з наданням послуг і затвердження тарифів на послуги (зокрема по водопостачанню і водовідведенню, послуг з прибирання і вивозу сміття з території бази відпочинку і пляжу), що надаються, в органах місцевого самоврядування; визнання протиправним та скасування припису відповідача № 46 від 26.05.20010р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.10 р. було відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Під час розгляду справи позивачем подана письмова заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач в п.3 прохальної частини адміністративного позову уточнив дату припису Державної інспекції з контролю за цінами в АРК, що є предметом оскарження у справі, та просив визнати протиправним та скасувати припис № 46 від 26.05.2010р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.08.10 р. було прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивач не є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг, а, отже, в розумінні ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не є суб'єктом дії вищевказаного Закону, у звязку із чим позивач вважає необгрунтованим висновок відповідача про порушення приписів постанови КМУ від 27.02.2007 року № 297 та наказу Мінекономіки України від 07.03.2007 року № 67 щодо порядку погодження наданих підприємством послуг.

Позивач зазначає, що він не надає комунальні послуги, в тому числі з централізованого водопостачання та водовідведення, вивезення ТПВ, саме на надання яких й необхідне узгодження цін/тарифів. Наявність у позивача певних ліцензій не свідчить про надання позивачем житлово-комунальних послуг.

Позивач зазначає, що ціни і тарифи на послуги, що надаються позивачем, не є державно фіксованими і врегульованими у розумінні Закону України «Про ціни і ціноутворення», а отже, тарифи на послуги, що надаються позивачем є вільними та можуть встановлюватися безпосередньо позивачем і не підлягають затвердженню.

Позивач вважає висновок відповідача про необхідність узгодження позивачем тарифів в органах місцевого самоврядування безпідставним, адже ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» чітко встановлено необхідність узгодження тарифів на комунальні послуги виключно для підприємств, які не перебувають у комунальній власності.

Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки № 0195 від 25.05.10р. необґрунтованими та припис № 46 від 26.05.10 р., винесений на усунення вказаних в акті перевірки порушень таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У судовому засіданні 13.08.10 р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.08.10 р. заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у запереченнях до позову, а саме зазначив, що при проведенні перевірки дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги КП Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку «Прибой» встановлено, що з 01.05.2009 р. по 01.05.2010 р. позивач надавав послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ без отримання в Державній інспекції з контролю за цінами в АРК висновку щодо економічної обґрунтованості формування планових витрат на послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ та без затвердження тарифів рішенням органу місцевого самоврядування, що є порушенням постанови КМУ від 27.02.2007 р. № 297 та наказу Міністерства економіки України від 07.03.2007 р. № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.03.2007р за № 222/13489, ст.14, п.п.2,3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.04 р., про що було зазначено в акті перевірки № 0195 від 25.05.10р. Також відповідач зазначив, що припис № 46 від 26.05.10 р. було винесено саме для усунення позивачем вищенаведених порушень державної дисципліни цін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой" 21.10.1999 р. зареєстровано у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 038318 (а.с.39) та довідкою Відділу статистики у Сакському районі Головного управління статистики в АРК серії АБ № 049116 від 20.03.08 р. (а.с.40).

Відповідно до довідки Відділу статистики у Сакському районі Головного управління статистики в АРК серії АБ № 049116 від 20.03.08 р., основними видами діяльності за КВЕД, що здійснює позивач, є:

- збирання і оброблення стічних вод,

- збирання, очищення та розподілення води,

- медична практика,

- роздрібна торгівля фармацевтичними товарами,

- роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами,

- здавання в оренду власного нерухомого майна.

Організаційна-правова форма за КОПФГ позивача - комунальне підприємство.

Відповідно до положень ст.1 Статуту Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой", позивач заснований Сакською районною радою (надалі - Орган управління), підпорядкований та підзвітний останній. Підприємство створене за рішенням 6 сесії Сакської районної ради Автономної Республіки Крим 23 скликання від 30.09.1999 року «Про районну міжгосподарську базу відпочинку по вул. Морська, 4 в м. Саки» шляхом перетворення колективного підприємства «Міжгосподарська база відпочинку» та є його правонаступником. Підприємство засноване на комунальній власності Сакської районної ради (а.с. 42).

Відповідно положень п.2.1 ст.2 Статуту Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой", підприємство створене з метою забезпечення населення курортно-оздоровчими послугами в інтересах мешканців територіальних громад Сакського району, а також, іншої господарської діяльності та реалізації на основі одержаного прибутку соціальних та економічних програм власника.

У період з 13.05.10 п. по 25.05.10 р. на підставі посвідчення від 07 травня 2010 року №0195, виданого Державною інспекцією з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим посадовою особою Держінспекції з контролю за цінами в АРК відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», пунктів 4,5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами», на виконання наказу від 07 травня 2010р. №171, у звязку зі зверненням громадянки ОСОБА_3 (вх.№962 від 09.04.10 р.), дозволу Мінекономіки України від 23.04.10 р. № 200-6-24/2467, проведена позапланова перевірка Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой" з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги (а.с.137,138).

Перевіркою встановлено порушення постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.07р. № 297 та наказу Міністерства економіки України від № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.03.2007р за № 222/13489, ст.14, п.п.2,3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.04 р., в частині застосування тарифів на вивезення побутових відходів, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення без отримання в Державній інспекції по контролю за цінами в АРК висновку про економічну обґрунтованість планових витрат, які повязані з наданням житлово-комунальних послуг, та без затвердження рішенням органу місцевого самоврядування.

Вищенаведені порушення були відображені в акті перевірки № 0195 від 25.05.10 р., який було складено за результатами проведеної перевірки позивача (а.с.14-18).

На підставі вищезазначеного акту Державною інспекцією з контролю за цінами в АРК 26.05.10 року винесено припис №46 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін з вимогою:

- в місячний термін усунути порушення порядку встановлення і застосування тарифів на послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ шляхом їх приведення у відповідність до вимог п.2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2007р № 297 та наказу Міністерства економіки України від 07.03.2007р № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.03.2007р за №222/13489.

Також вищезазначеним приписом №46 позивача попереджено, що невиконання зазначених вимог Державної інспекції з контролю за цінами в АРК тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадових осіб згідно ст. 188-3 КУпАП (а.с.19).

Судом в ході судового розгляду встановлено наявність у позивача наступних дозвільних документів:

- ліцензії Державної геологічної служби серії АВ № 470919, виданої 27.07.09 р. на право видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин: видобування вод, видобування підземних вод, видобування питних вод (для централізованого або нецентралізованого водопостачання), строком дії з 23.07.09 р. по 23.07.14 р. (а.с.11);

- спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний № 4530 від 06.12.07 р., виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, вид користування видобування, обєкт надрокористування ділянка Альминська-2 Альминського родовища (вс.№4349), корисні копалини - питні підземні води (а.с.12).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно до пункту 1 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим відповідач є територіальним органом Державної інспекції з контролю за цінами у складі Міністерства економіки України і підпорядковується йому (а.с. 88-91).

Таким чином, Державна інспекція з контролю за цінами в АРК у відносинах з фізичними чи юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до положень ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положення ч. 2 ст. 69 КАС України також визначають, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із ст. 189 Господарського кодексу України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), які реалізовують субєкти господарювання. Субєкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни.

Ст. 192 ГК України встановлює, що політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються Законом України «Про ціни і ціноутворення» та іншими законодавчими актами.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України “Про ціни та ціноутворення” від 03.12.90р. №507-XІІ (із змінами та доповненнями) державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення” Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч.1 ст.14 даного Закону, вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Враховуючи викладене, до компетенції відповідача відноситься державний контроль за цінами при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» N1875-IV від 24.06.2004 р., із змінами та доповненнями в редакції, що існувала за період проведення перевірки (далі Закон № 1875).

Статтею 1 Закону № 1875 визначені поняття наступних термінів :

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

- власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

- внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;

- кількісний показник житлово-комунальних послуг - одиниця виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством;

- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст.3 Закону №1875 предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1875 до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг зокрема належить:

- затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;

- встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;

- затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;

- визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

- управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;

- забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості;

- укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;

- вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

Статтею 13 Закону № 1875 встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтею 14 Закону № 1875 встановлено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до частин 1-3 ст. 31 Закону № 1875 встановлено, що порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.07 р. № 297 передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами організовує роботу з надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого опалення і постачання гарячої води, вивезення побутових відходів та технічного обслуговування ліфтів.

Наказом Міністерства економіки України від № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.03.2007р за № 222/13489 передбачено, що цей Порядок установлює процедуру надання Державною інспекцією з контролю за цінами або територіальними органами Державної інспекції з контролю за цінами висновків, що подаються до розгляду відповідному вповноваженому органу із затвердження тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, технічного обслуговування ліфтів (далі - житлово-комунальні послуги) в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог цього Порядку висновки надаються територіальними органами Державної інспекції з контролю за цінами. Висновки можуть надаватися Державною інспекцією з контролю за цінами за дорученням Мінекономіки України або Кабінету Міністрів України.

Для отримання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, які виконують/виробляють житлово-комунальні послуги (далі - виконавці/виробники), проводять економічний аналіз фактичних витрат на виробництво житлово-комунальних послуг щодо їх відповідності економічно обґрунтованому рівню витрат та розміру тарифів, що діють.

Під час проведення економічного аналізу досліджується відповідність фактичних якісних та кількісних показників, що характеризують виробництво житлово-комунальних послуг, нормативним показникам, а також вартісних показників (за визначеними в установленому порядку статтями витрат) - економічно обґрунтованим витратам.

Для надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг виконавці/виробники подають до Державної інспекції з контролю за цінами або територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами письмове звернення та документи за таким переліком:

-лист щодо обґрунтування необхідності зміни тарифів разом з економічним аналізом фактичних витрат на житлово-комунальні послуги;

-річний план виробництва житлово-комунальних послуг на підставі фактичного та прогнозованого обсягу надання послуг з урахуванням техніко-економічних факторів;

-стандарти, нормативи, норми, технологічні регламенти щодо виробництва житлово-комунальних послуг;

-розрахунок планових витрат з операційної діяльності виробництва житлово-комунальних послуг з техніко-економічним обґрунтуванням статей витрат;

-розрахунок планових адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат з техніко-економічним обґрунтуванням статей витрат;

-розрахунок планових фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю;

копії договорів із організаціями, підприємствами, іншими суб'єктами господарювання, укладених для забезпечення основної діяльності;

-розрахунок витрат, пов'язаних із сплатою податку на прибуток.

Державна інспекція з контролю за цінами або територіальні органи Державної інспекції з контролю за цінами розглядають прийняті документи та надають письмові висновки щодо розрахунків економічного обґрунтування планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг протягом 10 робочих днів.

Отже з вищенаведеного вбачається, що виконавець/виробник житлово-комунальних послуг зобовязаний перед початком здійснення своєї господарської діяльності з надання житлово-комунальних послуг здійснити розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг та звернутися до Державної інспекції по контролю за цінами в АРК за висновком щодо економічної обґрунтованості формування планових витрат на послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ та затвердити тарифи рішенням органу місцевого самоврядування і тільки після цього здійснювати надання житлово-комунальних послуг споживачам за обґрунтованими та затвердженими цінами та тарифами.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача на предмет дотримання дисципліни цін при формуванні, встановлені та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги, було встановлено порушення позивачем норм законодавства, а саме ст.14, п.п.2,3 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.04 р., постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.07 р. № 297 та наказу Міністерства економіки України від № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.03.2007р за № 222/13489, в частині застосування тарифів на вивезення побутових відходів, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення без отримання в Державній інспекції по контролю за цінами в АРК висновку про економічну обґрунтованість планових витрат, які повязані з наданням житлово-комунальних послуг, та без затвердження рішенням органу місцевого самоврядування.

Щодо обґрунтованості висновків відповідача, викладених у акті перевірки № 0195 від 25.05.10 р., суд зазначає наступне.

Суд з метою встановлення обґрунтованості викладених у акті перевірки № 0195 висновків щодо порушення позивачем норм чинного законодавства щодо встановлення цін та тарифів за надання житлово-комунальних послуг, повинний встановити чи є позивач виконавцем чи виробником житлово-комунальних послуг в розумінні приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.04 р., оскільки висновки відповідача про порушення позивачем вищезазначених нормативно-правових актів засновані лише виходячи з того, що позивач є виконавцем або виробником житлово-комунальних послуг.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він не є і не може бути виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг, а отже і не зобовязаний вчиняти дії, передбачені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.04 р., постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.07 р. № 297 та наказом Міністерства економіки України від № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.03.2007р за №222/13489, зокрема дії з отримання висновку, який видає відповідач, щодо економічної обґрунтованості формування планових витрат на послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ та затвердження цих тарифів рішенням органу місцевого самоврядування.

Законом № 1875 визначено, що виконавцем житлово-комунальних послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Отже обовязковою ознакою виконавця житлово-комунальних послуг є те, що предметом діяльності його є надання житлово-комунальної послуги споживачу.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Відділу статистики у Сакському районі Головного управління статистики в АРК серії АБ № 049116 від 20.03.08 р., основними видами діяльності за КВЕД, що здійснює позивач є: збирання і оброблення стічних вод; збирання, очищення та розподілення води; медична практика; роздрібна торгівля фармацевтичними товарами; роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами; здавання в оренду власного нерухомого майна. Отже з вищенаведеного вбачається, що до предмету діяльності позивача не входить надання житлово-комунальних послуг.

Крім того зі змісту Статуту позивача вбачається, що предметом діяльності позивача є забезпечення населення курортно-оздоровчими послугами в інтересах жителів територіальних громад Сакського району та інша господарська діяльність. Статутом позивача також не передбачено видів діяльності позивача, повязаних із наданням житлово-комунальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач укладав договори:

- про благоустрій та утримання пляжу від 28.01.08 р. з Сакською міською радою, за яким позивач зобовязується благоустроїти та утримувати пляж, прилеглий до бази відпочинку «Прибой» для забезпечення життя, здоровя людей у період курортного сезону (а.с.62),

- про надання послуг з прийому твердих побутових відходів для сортування №02/01-10-03 від 02.01.09 р., з ТОВ «Укрморекосервіс» (а.с.63-64), який зобовязується виконати роботи з тимчасового розміщення відходів з метою сортування та відбору вторинної сировини, сортування ТПВ, вивезення залишків ТПВ після сортування;

- про прийом та захоронення твердих побутових відходів №8-П від 11.03.10р., з комунальним підприємством «Коммунальник» (а.с.65), який зобовязується регулярно приймати та захоронювати ТПВ на міському звалищі в обємі 7000 м.куб.;

- від 05.01.10 р. із приватним підприємцем ОСОБА_4, за яким останній приймає на себе зобовязання з надання послуг автотранспорту для вивезення з території бази відпочинку «Прибой» сміття (а.с.103);

- про відпуск води із комунального водопроводу та прийом стоків до комунальної каналізації від 17.02.10 р. № 250 та додаткове узгодження з КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки», який прийняв на себе зобовязання з водопостачання позивача питною водою, при наявності води в джерелах та виконувати водовідведення, а позивач прийняв обовязки щодо споживання вказаних послуг (а.с.131-133);

- про постійне та обовязкове обслуговування державним аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення території база відпочинку «Прибой» від 08.04.10р., з «Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ МНС України в АРК, за яким останній зобовязаний своєчасно реагувати та виконувати аварійно-рятувальні роботи при виникненні у позивача надзвичайних ситуацій, а також із здійснення профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на території пляжу та підвищення рівня підготовленості КП Сакська РМБО «Прибой» до курортного сезону(а.с.119-120);

- про професійно-технічне навчання матросів-рятівників рятувальних станцій, відомчих рятувальних постів від 26.04.10р. №Е-209 з Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління МНС України в АРК, який зобовязується здійснити професійне-технічне навчання кадрів позивача за фахом матрос-рятівник рятувальних станцій, відомчих рятувальних постів (а.с.122-123).

Отже з вищенаведеного вбачається, що позивач не виконує самостійно робіт з водопостачання та водовідведення, не здійснює сортування, вивезення і захоронювання твердих побутових відходів, адже ці послуги виконують відповідно КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Саки», ТОВ «Укрморекосервіс», КП «Коммунальник» на підставі укладених з позивачем договорів.

Аналізуючи вищенаведені договори та відсутність інших доказів, які б свідчили про здійснення безпосередньо позивачем діяльності з надання послуг водопостачання-водовідведення та вивезення сміття суд приходить до висновку про те, що позивач є споживачем вищенаведених житлово-комунальних послуг, які є результатом господарської діяльності інших субєктів господарювання, що надають позивачу послуги, спрямовані на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд позивача відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Суд зазначає, що виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг є ті особи, з якими позивач уклав договори про надання послуг з водопостачання, водовідведення та сортування, вивезення і захоронювання ТПВ, а отже КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Саки», ТОВ «Укрморекосервіс», КП «Коммунальник» є виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, тобто субєктами господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору або які виробляють або створюють житлово-комунальні послуги.

Таким чином, позивач не є суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору та він не виробляє і не створює житлово-комунальні послуги, а саме є споживачем цих послуг, що й підтверджується вищенаведеними договорами.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідності до вимог Статуту забезпечує будиночки, що знаходяться на території КП Сакська РМБВ «Прибой» курортно-оздоровчими послугами, а саме щодо благоустрою та утримання пляжу, прилеглого до бази відпочинку «Прибой» для забезпечення життя, здоровя людей у період курортного сезону. Позивач укладає договори з відповідними службами, які виконують аварійно-рятувальні роботи при виникненні у позивача надзвичайних ситуацій, а також здійснюють профілактичні роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на території пляжу та підвищення рівня підготовленості КП Сакська РМБО «Прибой» до курортного сезону, здійснюють професійне-технічне навчання кадрів позивача за фахом матрос-рятівник рятувальних станцій, відомчих рятувальних постів.

Із вищенаведеного вбачається, що позивач надає виключно курортно-оздоровчі послуги, та не є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, а є споживачем цих послуг, що підтверджується вищенаведеними договорами про надання послуг та доказами, наданими позивачем на підтвердження здійснення позивачем розрахунків із виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг (видаткова накладна (а.с.104), рахунок-фактура № СФ-0000061 від 31.07.09 р. (а.с.108), витратна накладна № РН-0000130 (а.с.110).

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в обґрунтування своїх висновків, викладених в акті №0195, на отримання позивачем ліцензії Державної геологічної служби серії АВ № 470919 від 27.07.09 р. на право видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин: видобування вод, видобування підземних вод, видобування питних вод (для централізованого або нецентралізованого водопостачання) (а.с.11) та спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний № 4530 від 06.12.07 р. (а.с.12), на підтвердження того, що позивач самостійно є виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг, адже суду не надано доказів здійснення саме позивачем послуг з водопостачання та водовідведення. Суду також не надано доказів укладання позивачем договорів із споживачами послуг, де позивач зобовязується надавати в якості постачальника послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ.

Суд вважає також необґрунтованим посилання відповідача в обґрунтування своїх висновків, на договори, укладені між позивачем та ОСОБА_5, який відповідно до договорів купівлі-продажу від 07.10.02 р. та 24.05.01 р., придбав літні будиночки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 секторНОМЕР_3 по вул. Морська, 4 у м. Саки (а.с.71-72), тобто на території бази відпочинку «Прибой», та відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки є власником земельних ділянок площею 0,0209 га по вул. Морська, 4, під літній будиночок для відпочинку НОМЕР_2 у секторі НОМЕР_3, м.Саки та площею 0,0249 га по вул.Морська, 4, секторі НОМЕР_3, під літній будиночок НОМЕР_1, м.Саки, серії НОМЕР_4 від 13.09.06 р. та серії НОМЕР_5 від 01.08.07 р. (а.с.73-74), а саме на договори:

- про надання послуг №95 від 05.05.10 р., за яким позивач зобовязується надати комплекс послуг із забезпечення відпочинку, таких як утримання прибудинкової території і пляжу бази відпочинку «Прибой», надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, спільне використання технологічних мереж (а.с.66),

- додатковий договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення №1 від 05.05.10 р.(а.с.67-68),

- додатковий договір про спільне використання технологічних мереж № 2 від 05.05.10 р. (а.с.69-70), за якими позивач виступає у якості виконавця.

Суд не вважає, що позивач за вищенаведеними договорами є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, адже до предмету діяльності позивача не входить надання житлово-комунальних послуг споживачу та позивач не виробляє і не створює житлово-комунальні послуги.

Позивач у даному випадку надає можливість обєктам комерційного призначення, що знаходяться на базі відпочинку «Прибой» платно користуватися комплексом послуг із забезпечення відпочинку за вищенаведеними договорами та не виступає виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг.

Суд вважає, що у взаємовідносинах із ОСОБА_5, який є власником обєктів нерухомого майна на території Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой", позивач виступає посередником при наданні житлово-комунальних послуг, а не їх виконавцем чи виробником.

Суд вважає, що позивач, як комунальне підприємство, що обслуговує на своїй території обєкти виключно комерційного призначення, надає послуги з належного утримання обєктів та прилеглої території, у тому числі, при наявності ліцензії на видобування питних вод для централізованого та нецентралізованого водопостачання, з поставки води для задоволення побутових потреб, що не є житлово-комунальними послугами.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» N 280/97-ВР від 21.05.1997 (із змінами та доповненнями на час складання акту перевірки та прийняття оскаржуваного припису) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Отже суд зазначає, що позивач, який є комунальним підприємством, при наданні ним житлово-комунальних послуг взагалі не зобовязаний погоджувати з Сакською районною радою тарифи щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, адже такий обовязок покладено лише на підприємства, установи та організації, які не належать до комунальної власності.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач при проведенні перевірки позивача прийшов до необґрунтованих висновків щодо порушення позивачем норм законодавства, а саме ст.14, п.п.2,3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.04 р., постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.07 р. № 297 та наказу Міністерства економіки України від № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.03.2007р за № 222/13489, в частині застосування тарифів на вивезення побутових відходів, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення без отримання в Державній інспекції по контролю за цінами в АРК висновку про економічну обґрунтованість планових витрат, які повязані з наданням житлово-комунальних послуг, та без затвердження рішенням органу місцевого самоврядування, а отже дії відповідача щодо зазначення такого висновку у акті перевірки № 0195 від 25.05.10 р. підлягають визнанню протиправними.

Суд також зазначає, що на підставі вищенаведених висновків, викладених у акті перевірки № 0195 від 25.05.10 р., відповідач 26.05.10 р. виніс припис №46 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін з вимогою до позивача :

- в місячний термін усунути порушення порядку встановлення і застосування тарифів на послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ шляхом їх приведення у відповідність до вимог п.2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2007р № 297 та наказу Міністерства економіки України від 07.03.2007р № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.03.2007р за №222/13489.

Враховуючи, те що судом визнано протиправними дії відповідача щодо складання висновків в акті перевірки № 0195 від 25.05.10 р., щодо порушення позивачем норм законодавства, а саме ст.14, п.п.2,3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.04 р., постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.07 р. № 297 та наказу Міністерства економіки України від № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.03.2007р за №222/13489, в частині застосування тарифів на вивезення побутових відходів, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення без отримання в Державній інспекції по контролю за цінами в АРК висновку про економічну обґрунтованість планових витрат, які повязані з наданням житлово-комунальних послуг, та без затвердження рішенням органу місцевого самоврядування, та те, що суд прийшов до висновку, що позивачем не було порушено вищенаведених норм законодавства, та беручи до уваги те, що оскаржуваний припис № 46 було винесено відповідачем саме на підставі цих висновків, суд вважає необхідним визнати припис № 46 від 26.05.10 р. протиправним та його скасувати.

Згідно з частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАС України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Таким чином, відповідач не надав належних доказів правомірності своїх дій, не надав доказів встановлення факту порушення позивачем норм ст.14, п.п.2,3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.04 р., постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.07 р. № 297 та наказу Міністерства економіки України від № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.03.2007р за № 222/13489, оскільки припис було винесено за результатами акту перевірки № 0195 від 25.05.10 р., висновки якого визнані судом протиправними, відтак суд вважає, що відповідач не довів суду обґрунтованості винесення ним припису № 46 від 26.05.10 р. з вимогами щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

Суд зауважує на недотриманні відповідачем принципу прийняття рішення з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, тобто принцип використання повноваження з належною метою. Належною є та мета, що визначена в законі або випливає з його цілей. Загальною метою, яка визначена у ст.3 Конституції України є утвердження і забезпечення прав людини, втім відповідачем надані повноваження використані з порушенням закону. На думку суду відповідач в ході перевірки прийшов до помилкових висновків, заснованих на формальному підході, без дослідження господарської діяльності позивача, адже лише наявність у позивача дозвільних документів на видобування вод, видобування підземних вод, видобування питних вод (для централізованого або нецентралізованого водопостачання) та спеціального дозволу на користування надрами не може свідчити про те, що позивач є виконавцем чи виробником житлово-комунальних послуг. Хибним вважає суд і висновок відповідача про наявність прямих договорів на водопостачання-водовідведення між позивачем та ОСОБА_5, що є власником обєктів нерухомості на території бази відпочинку позивача, оскільки при наданні цих послуг позивачем виступає в якості посередника при спільному використанні технологічних мереж, тоді як самі житлово-комунальні послуги надають інші субєкти господарювання, зокрема, КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Саки», ТОВ «Укрморекосервіс», КП «Коммунальник».

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

За таких обставин суд вважає неправомірним винесення відповідачем до позивача припису щодо усунення порушень державної дисципліни цін № 46 від 26.05.10 р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, відповідно до п.1 ч.3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.

Підпункт 2 п. 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що розмір судового збору визначається відповідно до п.п. «б» п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених п.п. 3 цього пункту. Ставка державного мита із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян дорівнює 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян(3,40грн.).

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 10,20 грн., а отже у більшому розмірі, ніж передбачено при зверненні до адміністративного суду, однак враховуючи ненадання позивачем заяви про повернення надміру сплачених коштів судового збору та враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд вважає можливим стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 13.08.10 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 18.08.10 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами в АРК в частині встановлення та визначення в акті Державної інспекції з контролю за цінами в АРК № 0195 від 25.05.10р. висновків про необхідність отримання Комунальним підприємством Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой" у Державній інспекції з контролю за цінами в АРК висновків про економічну обґрунтованість планових витрат, які пов'язані з наданням житлово-комунальних послуг і затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги по водопостачанню, водовідведенню, прибиранню і вивозу сміття з території бази відпочинку і пляжу, що надаються органами місцевого самоврядування.

3. Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим № 46 від 26.05.2010р. про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

4. Стягнути на користь Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой" (м. Саки, вул. Морська, 4, р\р 26002054905234 в КРУ «Приватбанк», ЄДРПОУ 23435108, інші відомості не відомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.