Рішення № 115448460, 05.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року Справа № 320/12031/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, виконавча служба), третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі третя особа, Приватбанк), у якому просить суд:

- визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати припинити арешти майна та коштів боржника, розшук майна боржника, виключити відомості із реєстру боржників та припинити вжиті заходи відносно ОСОБА_1 , застосованого в рамках виконавчого провадження ВП № 54855852 із примусового виконання виконавчого напису нотаріусом Швець Р.О. про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ Приватбанк" суми коштів.

В обґрунтування поданого до суду позову позивач вказує про те, що в рамках виконавчого провадження ВП № 54855852 постановою державного виконавця від 23.09.2022 повернуто виконавчий документ стягувачу у зв`язку із забороною в період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріуса. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.11.2022 у справі №361/2737/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису № 8516 від 14 липня 2017 року таким, що не підлягає виконанню задоволено у повному обсязі. Позивач звертався до відповідача із запитами адвоката, надав рішення суду, просив припинити арешт майна та коштів боржника, розшук майна та виключити його із реєстру боржників, припинити вживати інші заходи в межах виконавчого провадження, та відповіді не отримував. Надіславши черговий запит адвоката, 04.04.2023 позивачем отримано листа за № 23297 від 08.03.2023, в якому відповідач вказав, що підстави повернення виконавчого листа не передбачають зняття арешту та вчинення інших дій чи утриматись від їх вчинення, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача. Позивач вказує на положення ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та наполягає на тому, що відповідач має зняти арешт з майна, виключити відомості з Єдиного реєстру боржників та вчинити інші необхідні дії, визначені даної нормою Закону.

Позивач просить суд задовольнити позов, стягнути понесені витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору 1073,60 грн. за подання позову до суду та понесені витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн., долучив копію Договір про надання правової допомоги № 27/06-22 від 27.06.2022, копію Акту виконаних робіт № 2 від 13.04.2023, Ордер про надання правової допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

26 квітня 2023 року, ухвалою суду провадження у справі відкрито, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України; витребувано докази по справі від відповідача: - завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №54855852; запропоновано відповідачу подати до суду відзив.

Ухвала суду надіслана сторонам по справі належним чином, засобами електронного зв`язку, отримана 27.04.2023.

Відповідач до суду не надіслав відзиву на позовну заяву та вимоги ухвали суду від 26.04.2023 не виконав, причина невиконання суду не відома.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третьою особою пояснень по суті спору до суду не надійшло.

Таким чином, адміністративна справа вирішується судом у порядку письмового провадження за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм наступну правову оцінку.

14 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 8516 про стягнення заборгованості на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 не сплачену в строк за кредитним договором № К3ХRRX050501111 від 22 лютого 2007 року. Строк, за який провадиться стягнення становить 3766 днів, а саме з 22 лютого 2007 року по 15 червня 2017 року, сума, що підлягає стягненню складає 116718 грн. 28 коп. з урахуванням заборгованості за тілом кредиту 5248 грн. 80 коп., заборгованості за відсотками 74473 грн. 83 коп., заборгованості з комісії 855 грн. 12 коп., заборгованості з пені 30106 грн. 33 коп., заборгованості по штрафам (фіксована частина) 500 грн. 00 коп., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) 5534 грн. 20 коп.

Постановою державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бендиком Д.М. від 10 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54855852 з виконання з виконання виконавчого напису № 8516, виданого 14 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 118518 грн. 28 коп.

Постановою заступника начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 09 липня 2019 року накладено арешт на майно транспортний засіб HYUNDAI MATRIX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова. рами): НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

Постановою заступника начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 24 вересня 2019 року оголошено розшук на майно боржника ОСОБА_1 транспортний засіб HYUNDAI MATRIX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова. рами): НОМЕР_2 .

Постановою заступника начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 21 жовтня 2019 року накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .

Постановою заступника начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 12 січня 2021 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1

23 вересня 2022 року державним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження № 54855852 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із забороною у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.

ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), із вимогами визнати виконавчий напис № 8516 від 14 липня 2017 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. щодо стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ «КБ «ПриватБанк») суми заборгованості у розмірі 116718 грн. 28 коп., таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.11.2022 у справі №361/2737/22 вирішено:

«Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича від 14 липня 2017 року за реєстраційним номером 8516 таким, що не підлягає виконанню.».

Рішення суду набрало законної сили 31.12.2022.

Відповідно, рішенням суду у справі №361/2737/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено у повному обсязі.

28.02.2023 на адресу Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було подано адвокатський запит про скасування заходів примусового виконання, із проханням припинити арешти майна та коштів боржника, розшук майна боржника, виключити відповідні відомості із реєстру боржників та припинити інші вжиті заходи відносно ОСОБА_1 , застосованого в рамках виконавчого провадження ВП № 54855852 із примусового виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого нотаріусом Швець Р.О. про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ Приватбанк» суми коштів.

До запиту було додано належним чином завірену копію рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.11.2022 № 361/2737/22. Відповіді на запиту позивач та його адвокат не отримали, відомості із Єдиного реєстру боржників, та арешти із майна на коштів ОСОБА_1 знято не було.

02.03.2023 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було подано повторний Адвокатський запит із проханням повідомити про причини через які не припиненні обтяження та не виключена інформація із реєстру боржників відносно ОСОБА_1 .

На адвокатський запит позивачем 04.04.2023 отримано листа за № 23297 від 08.03.2023, в якому відповідач повідомив, що 10.10.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54855852 із примусового виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого нотаріусом Швець Р.О. про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ Приватбанк» суми коштів.

В ході проведення виконавчих дій державними виконавцями відділу вчинено заходи щодо примусового виконання рішення, а саме: накладено арешт на майно боржника та кошти, що містяться на рахунках, відкритих боржником в установах банків. У зв`язку із тим, що заборонено у період дії воєнного часу примусове виконання виконавчих написів нотаріусів 23.09.2022 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не надано можливість державному виконавцю припиняти чинність арешту при поверненні виконавчого документа стягувачу - арешти з майна не знято.

До відділу надійшла заява про скасування заходів примусового виконання від 15.02.2023 р. № 15/02 у зв`язку із визнанням виконавчого напису № 8516 від 14.07.2017 р., вчиненого приватним нотаріусом КМНО Швець Р.О. таким що не підлягає виконанню. Однак на момент надходження заяви виконавче провадження перебувало в стані завершено.

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.09.2022 не оскаржувалась, не скасована, чинна.

Підстави для відновлення виконавчого провадження - відсутні.

Таким чином, припинити чинність арешту у завершеному виконавчому провадженні відсутні підстави.

Отримавши такого листа із повідомленням, із такими діями та бездіяльністю відповідача позивач не погоджується та звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно, предметом спору є бездіяльність державного виконавця в межах виконавчого провадження № 54855852 із примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 14 липня 2017 року за реєстраційним номером 8516, що полягає у не знятті арешту майна та коштів боржника, розшуку майна боржника, не виключення відомостей із реєстру боржників та не припинення вжиття заходів відносно позивача із примусового виконання виконавчого напису, у зв`язку з чим судом підлягає перевірці та встановленню протиправність чи законність такої бездіяльності на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначеного ч. 3 вказаної статті цього кодексу.

Суд зазначає, що 25 серпня 2022 року набрав чинності Закон від 27 липня 2022 року № 2455-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану».

Зокрема, у пункті 102 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., N 30, ст. 542; із змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2022 року N 2129-IX): " 1) після абзацу десятого доповнити чотирма новими абзацами такого змісту: Забороняється у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів".

Відповідно до Закону в період дії воєнного стану забороняється примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.

Суд враховує у справі постанову державного виконавця від 23.09.2022 винесену в межах виконавчого провадження № 54855852 про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із наявністю заборони на період воєнного стану щодо виконання виконавчих написів нотаріуса та наявність рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.11.2022 у справі №361/2737/22 яким виконавчий напис нотаріуса № 8516 від 14 липня 2017 року визнано таким, що не підлягає виконанню, рішення набрало законної сили 31.12.2022 та надіслано до виконавця.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

За ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:

1) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи;

2) найменування органу або прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ;

3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти виконавця;

4) номер виконавчого провадження;

5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

За ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч.5 ст. 18 № 1404-VIII).

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону 1404-VIII боржник, серед іншого, зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 6 вказаної статті визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частинами 2 та 3 ст. 36 Закону № 1404-VIII визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (ч. 4 ст. 37 Закону № 1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII).

За обставинами по справі наявне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.11.2022 у справі №361/2737/22 яким виконавчий напис нотаріуса № 8516 від 14 липня 2017 року визнано таким, що не підлягає виконанню, що набрало законної сили 31.12.2022.

Суд зазначає, що судовим рішенням у справі № 361/2737/22 встановлено та зафіксовано, що виконавчий напис приватного нотаріуса вчинений у порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, щодо строків визначеного законодавством, встановлення сплину дев`яти років з моменту виникнення права вимоги. При розгляді даної справи по суті судом не здобуто доказів, що договір від 22 лютого 2007 року був пролонгований, нотаріус не перевірив додержання строків на звернення стягувача із заявою про вчинення виконавчого напису, не з`ясував, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, не надав цим обставинам відповідної оцінки, не дотримався строків, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, та не встановив, чи підтверджують надані банком документи безспірність боргу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд, відповідно застосовує положення ч. 4 ст. 78 КАС України, яка передбачає обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згадане рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.11.2022 у справі №361/2737/22 було надіслано представником позивача до виконавця, що підтверджується відповідними доказами наявними у справі.

Із загальнодоступної автоматизованої системи виконавчого провадження № 54855852 вбачається, що виконавче провадження має стан «Заврешено».

У досліджених запитах адвоката до відповідача, останній не заявляв щодо скасування постанови, закінчення виконавчого провадження, клопотав про зняття арешту, розшуку майна, викючення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 .

Враховуючи згаданий вище лист відповідача надісланий на адвокатський запит (від 08.03.2023 №23927) вбачається, що виконавець не заперечує наявність рішення суду, яким виконавчий напис нотаріуса № 8516 від 14.07.2017 визнано таким, що не підлягає виконанню та додав, що на момент надходження заяви виконавче провадження перебувало в стані завершено, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.09.2022 не оскаржувалась, не скасована, чинна, підстав для відновлення виконавчого провадження відсутні та припинити арешт у завершеному виконавчому провадженні відсутні підстави.

Тобто, виконавець вказує на те, що постанова від 23.09.2022 мала бути скасована в судовому порядку, зобов`язано виконавця відновити виконавче провадження із відповідними наслідками.

Нормою ст. 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

За п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII).

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. 3 ст. 39 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 2 ст. 40 Закону № 1404-VIII).

Тобто, такі дії виконавця мають бути вчинені відповідно за насідками, зокрема, отриманого рішення суду про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, та підстави для скасування постанови державного виконавця мають бути обґрунтовані та такими, що випливають із встановлення судом порушеного права та інтересу особи під час винесення останньої.

Враховуючи вищезазначене суд вважає необґрунтованою позицію відповідача щодо необхідності скасування постанови від 23.09.2022, оскільки така зважаючи на вищезгадані норми діючого законодавства є такою, що винесена виконавцем правомірно, на момент її винесення існували реальні обставини заборони на час воєнного стану виконувати виконавцем виконавчі написи нотаріуса. Те, що потім рішенням суду визнано виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не є законною та обґрунтованою підставою для скасування постанови від 23.09.2022.

Суд погоджується із позивачем щодо застосування в даній справі норми ч. 4 ст. 40 Закону № 1404-VIII, яка передбачає, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

За наслідками вирішення справи, судом встановлено обставини наявності права у позивача щодо зняття арешту з майна, припинення розшуку майна боржника, виключення інформації щодо боржника з Єдиного реєстру боржників та вчинення інших заходів та таке порушене право має бути захищене судом в порядку, у відповідності до норм діючого законодавства та відновлене у вірний законом спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом та у спосіб визначений вказаною нормою (ст. 5 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд зазначає про те, що позивачем доведено порушене право та інтереси з боку відповідача, судом встановлено наявність обставин бездіяльності виконавця щодо не вчинення останнім дій передбачених ч. 4 ст. 40 № 1404-VII.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп, що підтверджується квитанцією від 13.04.2023 №9330, яка наявна в матеріалах справи.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі у сумі 1073,60 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 27.06.2022 між позивачем та адвокатом Березка Романом Миколайовичем укладено Договір про надання правової допомоги №27/06-22, підписаний Сторонами.

13.04.2023 між Сторонами підписано акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги №27/06-22, відповідно до якого загальна вартість послуг адвоката з надання правничої допомоги становить 3000,00 грн., та яка включає: підготовка та подача до державної виконавчої служби Заяви про скасування заходів виконавчого провадження ВП № 54855852-2 год.; підготовка та подача адвокатського запиту до державної виконавчої служби стосовно скасування заходів виконавчого провадження ВП № 54855852-2 год.; Підготовка, складання та подача до суду позовної заяви до Броварського ВДВС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - 4 год. Вартість послуг Виконавця за цим Актом складає 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.). Замовник немає жодних претензій до якості наданих Виконавцем послуг. Після завершення розрахунків в повному обсязі Виконавець не матиме жодних претензій до Замовника.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, підлягає сплаті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу на користь позивача у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34837745) та зобов`язати припинити арешти майна та коштів боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), розшук майна боржника, виключити відомості із Єдиного реєстру боржників та припинити вжиті заходи відносно ОСОБА_1 , застосовані в рамках виконавчого провадження ВП № 54855852.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34837745) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Войтович І.І.