Ухвала суду № 1154402, 04.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2007 року                                                                 № К-20697/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Сергейчука О.А.

при секретарі судового засідання:    Ярцевій С.В.

за участю представників:

позивача:                Борисенко Р.Ю., дов. № 67 від 30.08.2007 р.;

відповідача:           Захаров І.Ф., дов. № 3495/9/10-017 від 26.06.2007 р.;         

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р.

та постановугосподарського суду м. Києва від 24.02.2006 р.  

у справі№ 25/525-А господарського суду м. Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Самміт-М» 

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою  господарського суду м. Києва від 24.02.2006 р. у справі                      №  25/525-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р., задоволено позовні вимоги ТОВ «Самміт-М» та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000332626/0 від 09.02.2005 р. та № 0000332626/1 від 01.03.2005 р.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають чинному законодавству, оскільки перенесення споруд з одного місця на інше у зв’язку з необхідністю звільнення земельної ділянки, якою користувався позивач, не є створенням (будівництвом), реконструкцією, модернізацією, ремонтом чи іншим поліпшенням основних фондів, а тому ТОВ «Самміт-М» правомірно віднесено суму витрат, пов’язаних з перенесенням та облаштуванням ангару № 1 до складу валових витрат.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м. Києваоскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 24.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити постановлені у справі рішення без змін, а скаргу без задоволення, оскільки вважає їх законними та обґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги, просив задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини  справи.

ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Самміт-М» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Нонстар ЛТД» за 3 квартал 2003 р.

За результатами перевірки податковою інспекцією складено акт № 17/26-20/23169061 від 09.02.2005 р.

В акті перевірки викладений висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 125 000 грн.

На підставі вказаного акту відповідач податковими повідомленнями-рішеннями № 000032626/0 від 09.02.2005 р., № 0000332626/1 від 01.03.2005 р. визначив позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 187 500 грн., в тому числі, основний платіж - 125 000 грн., штрафні (фінансові) санкції - 62 500 грн. Зазначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток нарахована позивачу у зв’язку з виключенням зі складу валових витрат 416 666,67 грн. - суми коштів сплачених ТОВ «Нонстар ЛТД» за надані послуги за договором від 16.07.2003 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний господарський суд, вважав, що доводи податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат суми коштів, сплачених ТОВ «Нонстар ЛТД» згідно договору від 16.07.2003 р., не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, судами встановлено, що відповідно до ч. 2 рішення Київської міської ради «Про передачу земельних ділянок спільному українсько-угорському підприємству з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства «Либідь-Плаза»» від 14.03.2002 р. № 315/1749 вирішено вилучити з користування ТОВ «Самміт-М» частину земельної ділянки площею 0, 13 га.

Згідно п. 5 зазначеного рішення дозволено ТОВ «Самміт-М» оформлення в установленому порядку права короткострокової оренди земельної ділянки орієнтовною площею 0,11 га для влаштування тимчасового торговельного майданчика вздовж огорожі будівельного майданчика, взамін земельної ділянки, що вилучається.

За розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 23.06.2003 р. витрати по переносу споруд з однієї земельної ділянки на іншу ТОВ «Самміт-М» компенсує СП «Либідь-Плаза».

Відповідно до договору від 16.07.2003 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Нонстар ЛТД», останнє зобов’язувалось виконати проектні роботи по розміщенню готельно-офісного центру з торговим комплексом та паркінгом по вул. Горького 174-А.

Доповненням № 1 до вказаного договору п. 1 договору було викладено у іншій редакції та відповідно ТОВ «Нонстар ЛТД» зобов’язувалось виконати роботи по будівництву ангару та виконанню робіт по влаштуванню малих архітектурних форм на прилеглій до ринку території.

Відповідно до актів виконаних робіт від 16.02.2004 р. роботи були виконані в повному обсязі. Кошти за надані послуги перераховані позивачем на рахунок                  ТОВ «Нонстар ЛТД».

Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено, що фактично ТОВ «Нонстар ЛТД» виконало роботи з переносу та облаштування ангара № 1 (за актом виконаних робіт на загальну суму 453 000 грн.) та роботи з переносу та облаштуванню кіосків, що знаходились на прилеглій до ангару території.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що перенесення споруд з одного місця на інше у зв’язку з необхідністю звільнення земельної ділянки  не  є створенням (будівництвом), реконструкцією, модернізацією, ремонтом  чи  іншим  поліпшенням  основних  фондів.

В зв’язку з цим, доводи податкової інспекції про порушення позивачем пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визнаються колегією суддів необґрунтованими.  

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою,  організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність віднесення позивачем суми витрат, пов’язаних з перенесенням та облаштуванням ангару № 1, до складу валових витрат відповідає правильному застосуванню пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що сума витрат позивача у зв’язку з наданням послуг ТОВ «Нонстар ЛТД» не підтверджена документально, оскільки рішенням Солом’янського районного суду від 30.09.2004 р. визнано недійсними установчі документи ТОВ «Нонстар ЛТД» з моменту їх реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість, первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами ТОВ «Нонстар ЛТД».

По-перше, як встановлено судами попередніх інстанцій, вказане рішення суду ухвалою від 09.08.2005 р. скасовано у зв’язку з нововиявленими обставинами. За наслідком перегляду справи ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва позовна заява залишена без розгляду.

В зв’язку з цим, відсутні підстави стверджувати про недійсність установчих документів та інших первинних бухгалтерських документів ТОВ «Нонстар ЛТД» з посиланням на дане судове рішення.

По-друге, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями фінансово-господарських та податкових документів. 

Таким чином, вказаним спростовується твердження відповідача про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 25/525-Асуди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва слід залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.  

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі                 м. Києва залишити без задоволення.

УхвалуКиївського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від 24.02.2006 р. залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

                                                           (підпис)                     Карась О.В.

                                                           (підпис)                     Сергейчук О.А.