Ухвала суду № 1154399, 25.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2007 року                                                                 № К-20525/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.                                         

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача:                не з’явився;

відповідача:           не з’явився;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р.

та постановугосподарського суду Харківської області від 02.02.2006 р.

у справі№ АС-42/494-05 господарського суду Харківської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний велетень»

доБалаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:   

В грудні 2005 р. ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Балаклійської МДПІ у Харківській області № 0000262600/0 від 13.06.2005 р., № 0000262600/1 від 18.07.2005 р., № 0000262600/2 від 28.09.2005 р.,          № 0000262600/3 від 29.11.2005 р.

Постановою господарського суду Харківської області від 02.02.2006 р. у справі № АС-42/494-05, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р., позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що податковим органом застосовані до позивача штрафні санкції за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001 р., яке на час проведення перевірки було скасовано, а дія Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в застосованій відповідачем частині анульована Законом України № 2103.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Балаклійська МДПІ у Харківській області оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 02.02.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, не зважаючи на те, що були належно повідомлені про день, місце і час розгляду справи.

В зв’язку з цим, касаційний розгляд справи здійснено судом касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі направлення від 03.06.2005 року № 136, виданого Балаклійською МДПІ у Харківській області та згідно постанови слідчого прокуратури Зміївського району             № 39050007 від 01.04.2005 р., відповідачем проведена комплексна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2004 р. по 01.04.2005 р., за результатами якої складено акт від 08.06.2005 р.          № 379/26-223/00486770.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п. 2.12 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72, а саме, виплата протягом травня-червні 2004 р. заробітної плати, матеріального заохочення, допомоги усіх видів та компенсації з виручки підприємства при наявності податкової заборгованості на загальну суму 10094,49 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262600/0 від 13.06.2005 р., яким підприємству було нараховано штрафні санкції в сумі 10094,49 грн. на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

За наслідками оскарження позивачем даного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку скарги позивача рішеннями контролюючого органу залишені без змін, у зв’язку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000262600/1 від 18.07.2005 р., № 0000262600/2 від 28.09.2005 р., № 0000262600/3 від 29.11.2005 р.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Згідно Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції.

Відповідно до п. 2.12 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72, підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов’язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Постанова Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72, втратила чинність на підставі постанови Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 дозволяється вільне розпорядження юридичною особою готівковими коштами.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» від 21.10.2004 р.                        № 2103-ІVвнесено зміни до законодавчих актів, що регулюють питання оплати праці.

 Згідно ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст. 97 цього ж Кодексу передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оплату праці», колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 50 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 24 цього ж Закону визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством (ст. 36 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ст. 175 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність у разі невиплати громадянам заробітної плати більш ніж за один місяць.

Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 р. № 2864-ІІІ забороняв примусову реалізацію майна підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, але Законом України № 2103 також внесено зміни в абз. 2 ст. 2 даного Закону, яким дозволяється реалізація майна для виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв’язку із трудовими відносинами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що виплата заробітної плати працівникам є першочерговим завданням керівництва підприємств та обов’язком держави взагалі.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 2103, закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що на час виплати позивачем заробітної плати своїм працівникам при наявності податкової заборгованості, такі дії були правопорушенням, але вищеназваним Законом, з часу набрання ним чинності, такі дії перестали носити характер правопорушення.

Закон України № 2103 від 21.10.2004 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» прийнятий пізніше, ніж Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Таким чином, є вірним висновок судів щодо усунення Законом № 2103 всіх обмежень щодо виплати заробітної плати працівникам.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає нормативного обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що відповідачем застосовані штрафні санкції за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001 р., яке на час проведення перевірки було скасовано, а дія Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в застосованій відповідачем частині анульована Законом України № 2103.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що штраф за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», застосований податковим органом до позивача, Законом України «Про систему оподаткування» не визначений як податок або збір (обов’язковий платіж), а тому відповідач неправомірно застосував штраф, визначивши його податковим зобов’язанням.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, а тому не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:  

            Касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.          

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. та постанову господарського суду Харківської області від 02.02.2006 р. залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Карась О.В.

                                                           (підпис)                     Федоров М.О.