Рішення № 115432946, 23.11.2023, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5942/23

2/405/974/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Мишевець Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання майна особистою власністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернуласьв судза позовом,в якомупросила визнати занею правоособистої приватноївласності на будинок з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1 , що має реєстраційний № 16755039, глинобитний, обкладений цеглою, житловою площею 35,04 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 610,2 кв.м, має надвірні будівлі, що до нього прилягають: літню кухню літ. «Б», погріб літ. «В», вбиральню літ. «Г», літній душ літ. «Г1», гараж літ. «Ж», сарай літ. «Ж1», сарай літ. «З», в.колонку, огорожу, вимощення, ганок літ. «к» придбаний 05.12.2006 року за договором купівлі-продажу від 05.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Балик Т.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 4658 на ім`я ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовано тим, що між нею та ОСОБА_3 04.11.2006 року було укладено шлюб. Після укладення шлюбу її прізвище було змінено на ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона змінила прізвище на ОСОБА_5 .

В період шлюбу, а саме 05.12.2006 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 05.12.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Балик Т.М. та зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 4650, було придбано вищевказаний будинок з господарсько-побутовими будівлями. Кредит отриманий нею має цільове призначення, а саме пунктом 1.2 статті 1 Договору передбачено, що цільове призначення кредиту придбання житла за договором № 432,168-ФОІ від 05.12.2006 року, що укладений між майновим поручителем ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , тобто спірний будинок ОСОБА_3 було передано в заставу, як гарантія, забезпечення зобов`язань.

ОСОБА_3 18.01.2007 року трагічно загинув і весь тягар утримання будинку та сплати грошових коштів отриманих нею на придбання будинку ліг на неї.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 помер, придбаний за грошові кошти банку будинок автоматично перейшов в розряд спадкового майна, однак спадкоємцем ОСОБА_3 жодних дій щодо участі в утриманні будинку чи погашенні боргових зобов`язань перед банком не вживались, грошові кошти отримані на придбання будинку сплачуються виключно нею, що стверджується інформацією з банку, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 25.08.2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, відповідачу надано термін для подання відзиву на позов, витребувано докази.

05.10.2023 року відповідачем подано відзив на позов, в якому він визнав вимоги позивача повністю.

Ухвалою суду від 05.10.2023 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, представник позивача позов підтримала, відповідач позов визнав, представник третьої особи просив розглянути справу відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, щокожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 04.11.2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу і про що в книзі реєстрації актів цивільного стану зроблено актовий запис за № 1081 та видано свідоцтво Серія НОМЕР_1 . Після укладення шлюбу прізвище позивача було змінено на ОСОБА_4 , а після смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач змінила прізвище на ОСОБА_5 про що Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції в Книзі реєстрації зміни імені зроблено відповідний актовий запис за № 35 та видане свідоцтво про зміну імені серія НОМЕР_2 .

В період шлюбу, а саме 05.12.2006 року за нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу від 05.12.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Балик Т.М. та зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 4650 придбано будинок з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1 . Вказаний будинок придбано на ім`я ОСОБА_3 . Оплата вартості будинку була здійснена за рахунок грошових коштів отриманих позивачем в кредит, що підтверджується договором кредиту від № 432/68-ФО1.

Кредит отриманий позивачем має цільове призначення, а саме пунктом 1.2 статті 1 Договору передбачено, що цільове призначення кредиту - придбання житла за договором, що укладений між майновим поручителем ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , тобто спірний будинок ОСОБА_3 було передано в заставу, як гарантія, забезпечення зобов`язань.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 трагічно загинув. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 помер, а придбаний за грошові кошти банку будинок автоматично перейшов в розряд спадкового майна.

Спадкоємцем ОСОБА_3 відповідачем по справі ОСОБА_2 жодних дій щодо участі в утриманні будинку чи погашенні боргових зобов`язань перед банком не приймалось, що ним визнається.

На даний час, як зазначено позивачем, грошові кошти отримані на придбання будинку сплачуються виключно нею, що також підтверджується інформацією з банку, з дати придбання будинку, 15.12.2006 року до дати смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшло місяць та три дні грошові кошти спільного бюджету на погашення кредиту не спрямовувалися.

Згідно ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок про те, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, забуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності на мано подружжя, набуте ним в період шлюбу і ця презумпція можу бути спростована одним із подружжя і тягар доказування покладається на цю особу.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що грошові кошти за спірний будинок взяті в кредит позивачем по справі та спрямовані на його придбання, кредит погашається виключно позивачем по справі, вона також несе всі витрати по утриманню будинку та оплаті комунальних послуг, що не оспорюється відповідачем по справі та підтверджується довідкою банку та квитанціями про оплату комунальних послуг і укладеними на ім`я позивча договорами з комунальними службами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок позивача, так як нею не ставились вимоги про компенсацію вказаних витрат з відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання майна особистою власністю задовольнити.

Визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на будинок з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1 , що має реєстраційний № 16755039, глинобитний, обкладений цеглою, житловою площею 35,04 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 610,2 кв.м, має надвірні будівлі, що до нього прилягають: літню кухню літ. «Б», погріб літ. «В», вбиральню літ. «Г», літній душ літ. «Г1», гараж літ. «Ж», сарай літ. «Ж1», сарай літ. «З», в.колонку, огорожу, вимощення, ганок літ. «к» придбаний 05.12.2006 року за договором купівлі-продажу від 05.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Балик Т.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 4658 на ім`я ОСОБА_3 .

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,ІПН НОМЕР_3 ,прож. АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , прож. АДРЕСА_3 .

Третя особа: АТ «Сенс Банк», 03150 м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко