Рішення № 115428053, 04.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 рокуСправа №160/28022/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобо`язання вчинити певіні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.10.2023 № 047250012245 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

визнати у ОСОБА_1 право на пенсію за вислугою років за нормами пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 25.09.2023 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду № 2-р/2016 від 04.06.2019 року

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення її пенсії за вислугу років, відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Проте рішенням від 02.10.2023 року № 047250012245 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю стажу роботи 26 років 6 місяців. Позивач не погоджується з даним рішенням, вважає його протиправним та таким, що порушує її права на пенсійне забезпечення, оскільки з 04.06.2019 (дата прийняття Рішення Конституційним Судом №2-р/2019) право на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначається з урахуванням вимог цієї статті, які передбачені законодавством, що діє на момент звернення із заявою про призначення пенсії.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 жовтня2023 року відкрив провадження у справі за цим позовом та ухвалив судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

07 листопада 2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.09.2022 та 25.09.2023 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 21 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Приймаючи рішення №047250012245 від 02.10.2023 про відмову позивачу у призначені пенсії за вислугу років Головне управління діяло згідно вимог чинного законодавства. Зазначаємо, що відповідно до п. 21 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами внесеними Законом №2148) збережено право на пенсію за вислугу років особам, які на день набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (11 жовтня» 2017) мають вислугу років та стаж, потрібний для визначення права за вислугу років, передбачений статтями 52, 54, 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається КМУ - після досягнення 55 років та які станом на 11.10.2017 мають (для чоловіків) стажу роботи за спеціальністю не менше 12 років 06 місяців та 26 років 06 місяців страхового стажу. З матеріалів пенсійної справи встановлено, що страховий стаж позивача становить 28 років 02 місяці 18 днів, а пільговий - 14 років 03 місяці 13 днів (однак станом на 11.10.2017 страховий стаж позивача - лише 25 років 08 місяців 21 день), вказане також зазначено у рішенні № 047250012245 від 02.10.2023. Враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закон) М 1058-ІУ пенсія за вислугу років згідно положень пункту «а» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27 липня 2022 у справі № 440/1286/20. Крім того, позивач зловживаючи своїми правами повторно звернувся до суду з тими ж вимогами, які були предметом спору по справі № 160/3962/23. За результатами розгляду якої відмовлено позивачу в задоволенні його вимоги про призначення пенсії за вислугу років та звернуто увагу, що аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що пенсія за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення, станом на 11 жовтня 2017 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позов суду не направило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 вересня 2023 року звернулася до Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047250012245 від 02.10.2023 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017.

У вказаному рішенні зазначено: вік заявника 57 років 06 місяців; страховий стаж особи 28 років 02 місяці 18 днів станом на дату звернення; спеціальний стаж особи становить 14 років 3 місяці 13 днів (станом на 11.10.2017); страховий стаж особи на 11.10.2017 складає 25 років 08 місяців 21 день.

Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1058-ІV).

Згідно пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII (далі Закон України №2148-VIII) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту 21 зазначеного розділу особам, які на день набрання чинності Законом України № 2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України № 1788-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України № 1788-ХІІ. Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України № 2148-VIII набрав чинності 11 жовтня 2017 року.

Отже пенсії за вислугу років згідно приписів Закону України №1788-ХІІ призначаються за умови наявності у особи станом на 11 жовтня 2017 року визначеного цим Законом страхового і спеціального стажу.

У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 цього Закону за ним призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно статті 7 Закону України №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, особливістю пенсій за вислугу років є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до статті 51 Закону України №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно статті 52 цього Закону право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII), який набув чинності з 01.04.2015, п. "а" ст.55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: зокрема для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Приписи пункту «а» статті 55 Закону України №1788-ХІІ (у редакції, що діяла до внесення змін законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі Закон України №213-VIII) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі Закон України №911-VIII) передбачали, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Таким чином, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності у чоловіків загального стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Судом встановлено, що приймаючи оскаржуване Рішення та відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугою років, Головну управління ПФУ в Одеській області зазначило, що у позивача не достатньо стажу роботи, який дає право на призначення пенсії, на вказаній підставі, а саме страховий стаж позивача станом на 11.10.2017 року складає лише 25 років 08 місяців 18 днів, а спеціальний 14 років 03 місяці 13 днів.

Суд зазначає, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - № 1058-ІV).

03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Зазначена правова норма передбачає, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що враховуючи положення пункту 2-1 та пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсія за вислугу років згідно з положенням пункту «а» статті 55 Закону України №1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.

Із змісту оскаржуваного Рішення вбачається, що пенсійним органом позивачу до його стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ, зараховано станом на 11.10.2017 спеціальний стаж позивача - 14 років 3 місяці 13 днів, а страховий стаж на 11.10.2017 - 25 років 08 місяців 21 день, тобто перевищує 25 років, необхідні для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ. Відтак рішення від 02.10.2023 № 047250012245 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у призначенні такої пенсії є протиправним .

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У своїх позовних вимогах позивач, зокрема, просить визнати у ОСОБА_1 право на пенсію за вислугою років за нормами пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»».

Однак, суд уважає, що належним захистом порушеного права та його поновлення судом, буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.10.2023 № 047250012245 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду № 2-р/2016 від 04.06.2019 року. Оскільки, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугою років, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.

Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку № 22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно розгляду заяви позивача про призначення пенсії за вислугою років, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі 160/3962/23, не свідчить про відсутність у позивача необхідного стажу для призначення пенсії за вислугою років, відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду № 2-р/2016 від 04.06.2019 року.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору.

З огляду на те, що виникнення спірних правовідносини обумовлено прийняттям саме ГУ ПФУ в Одеській області рішення, яке за результатами розгляду справи, визнане протиправним, суд приходить до висновку, що вся сума судового збору підлягає стягненню з останнього.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.10.2023 № 047250012245 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 вересня 2023 року про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду № 2-р/2016 від 04.06.2019 року.

В іншій частині позовних вимог.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ-20987385) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев