Рішення № 115386908, 17.11.2023, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8065/23

№ провадження 2-а/208/59/23

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2023 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд місто Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого, судді - Івченко Т.П.

за участю: секретаря судового засідання - Паталахи І.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янському адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції «про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення», -

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог.

01 вересня 2023 року через канцелярію Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою через систему «Електронний суд» до Департаменту патрульної поліції «про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення», якою заявлено наступні вимоги:

- визнати протиправною та скасувати постанову, складену інспектором 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Козій Ельвірою Вікторівною, серія ЕАТ №7589039 від 24.08.2023 року, якою, його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Позивач разом з адміністративним позовом подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому просив звільнити від сплати судового збору за подання позову про скасування постанови серії ЕАТ №7589039 від 24.08.2023 року та закрити справу про адміністративне правопорушення, в обґрунтування пославшись на вимоги ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», додав довідки про доходи, розмір яких є менше прожиткового мінімуму, про наявність в нього на утриманні двох малолітніх дітей та особи що має інвалідність 1-ої групи.

2. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 24.08.2023 р. він зі своїми дітьми та їх мамою їхав трасою М-30 в напрямку Дніпро-Кривий Ріг. Перед дорожньою станцією патрульної поліції, що розташована на 916 км 817 м цієї траси його автомобіль рухався в потоці з трьох машин, де його машина була останньою. Перед дорожньою станцією патрульної поліції він разом з іншими автомобілями виконав всі вимоги знаків щодо обмеження руху перед дорожньою патрульною станцією та інспектор Козій Е.В. зупинила саме його автомобіль один з потоку, інші авто пропустила, хоча він їхав позаду двох попередніх автомобілів, всі авто тримались на короткій дистанції майже впритул один до одного. Підійшовши до авто позивача, інспектор представилась та запитала куди їдемо. Причину зупинки, та те що він не зупинився на знак Стоп «Контроль» вона повідомила тільки після того, як позивач задав питання про причину зупинки. Після того, як він попросив надати докази скоєного правопорушення інспектор пішла за планшетом, щоб продемонструвати з ньому відео. Про початок розгляду справи інспектор не повідомляла, чим порушила вимоги пункту 9 Розділу III Інструкції № 1395, права та обов`язки позивачу не роз`яснила. Повернувшись до автомобіль інспектор продемонструвала на пристрої схожому на планшет відео невідомо з якої камери, поганої якості. Щодо якості відео сама інспектор наголосила, що відео поганої якості і вона не впевнена, що позивач на ньому щось побачить. Відео дійсно було нечітким та розмитим, на ньому зафіксовано рух автомобіля схожого на його, але на якому не було видно номерних знаків, про що він зауважив інспектору та на тому відео зовсім не видно які дорожні знаки позивач порушив. На питання позивача, чому не було зупинено попередні авто з потоку, оскільки всі рухались однаково, то й попередні авто порушили правило, на що інспектор відповіла, що спостерігала виключно за машиною позивача, хоча він й був останній в потоці. На зауваження позивача, що дане відео не дозволяє ідентифікувати вказане нею порушення ПДР інспектор не відреагувала. Ще одним порушенням в розгляді постанови було ігнорування двох усних клопотань позивача, а саме вимога розгляду справи за місцем реєстрації водія/авто та отримання правової допомоги. Інспектор наполягала, щоб позивач шукав адвоката та викликав його на місце зупинки автомобіля, тобто інспектор свідомо порушуючи його права. Потім інспектор пішла складати постанову до приміщення, позивач пішов за нею, просив надати можливість написати пояснення, але інший інспектор надав бланк пояснення, де треба було вказати дані інспектора, що склав постанову. Позивач просив інспектора Козій Е.В. надати для ознайомлення посвідчення, але вона відмовилася, потім він ще декілька разів звертався до неї з цим же проханням, але вона відмовляла свідомо перешкоджаючи праву позивача надати пояснення. Потім її колега, який не представився взагалі, вирвав бланк пояснення з рук позивача і пішов. Після цього інспектор перейшла в інше приміщення, яке знаходиться між двох доріг навпроти пішохідного переходу, позивач пішов за нею вимагаючи дати змогу надати пояснення і отримати копію постанови, але її колега Комаров С.С. перегородив дорогу серед пішохідного переходу на проїжджій частині, чим підставив його життя небезпеці. Після декількох прохань дати змогу пройти з проїжджої частини він все таки пропустив позивача. Позивач підійшов до приміщення в яке зайшла пані інспектор Козій Е.В. , коли він туди зайшов то вимагав надати право на пояснення та копію постанови, в це приміщення також зайшов пан інспектор Комаров С.С. та почав позивача силою виштовхувати відпихнувши до дверей, після чого жбурнув зі сходів, позивач впав на асфальт та забився.

Після того, як позивач піднявся та заявив, що знімав на телефон скоєне інспектором правопорушення, а саме його побиття, інспектор Козій та інспектор Комаров підійшли до нього та оголосили, що вони відсторонюють позивача від керування транспортним засобом та мають намір направити його на медичний огляд в м. Дніпро на предмет наркотичного сп`яніння. Потім через декілька хвилин спілкування між собою, позивачу вручили копію постанови про порушення п 8.4в ПДР України та дозволили подальший рух. В цей же день повернувшись на тому ж автомобілі через той же пост в м. Кам`янське, позивач здавав кров на донорство, оскільки це робить регулярно, згідно норм щодо здачі донорської крові. Його кров була прийнята, хоча перед здачею він пройшов огляд в двох лікарів, та попередній аналіз крові. Заборонених речовин в крові не було виявлено ні того дня ні в попередні. Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинним, постанову серія EAT № 7589039 від 24.08.2023р необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушення норм матеріально та процесуального права.

До позову позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору через скрутне матеріальне становище так, як розмір судового збору перевищує 5% доходу за попередній календарний рік, а розмір судового збору відповідно до ч.1 ст.4 3акону України «Про судовий збір» за вимогу немайнового характеру.

Тому просить визнати протиправною та касувати постанову складену інспектором 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Козій Ельвірою Вікторівною серія EAT №7589039 від 24.08.2023р, якою його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст.122 КУпАП

Ознайомившись з Відзивом на позовну заяву та доданими до неї доказами, позивач вважає за необхідне надати Відповідь на Відзив, в якій зазначив, що до свого відзиву відповідач надає два відео файли. Перший має назву - «відео» (тривалість 35хв 36 секунд) ймовірно є записом з бодікамери, другий - «правопорушення» (тривалість 10 секунд) можливо знято на камеру смартфону. Обидва файлу не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення з наступних підстав:

По-перше, оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення і, як наслідок, в силу положень ч.ч.3,4 ст.70 КАС України відеозаписи нагрудних відеокамер поліцейських є недопустимими доказами, оскільки одержані з порушенням порядку, встановленого нормами процесуального права.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а зазначив «У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення»

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

По-друге, відеозапис з назвою «відео» (тривалість 35хв. 36секунд) який ймовірно є записом з бодікамери, не містить відеофіксації вчинення правопорушення, а лише містить запис винесення оскаржуваної постанови, отже не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а та від 08.02.2018 у справі № 760/3696/16-а.

По-третє, відеозапис з назвою «відео» (тривалість 35хв 36 секунд) який ймовірно є записом з бодікамери, містить факт втручання в цілісність файлу, а саме вирізано момент, який описано в позовній заяві, де поліцейський застосовує фізичну силу до позивача жбурляючи його додолу (на відео фіксується час з 09:14:36 до 09:47:47 далі вирізано і відновлено з 09:51:26 до 09:57:13)

Згідно п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 р. № 100, встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно. Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним а переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

По-четверте, відеозапис з назвою «правопорушення» (тривалість 10 секунд), який можливо знято на камеру смартфону, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки невідомо ким, на який пристрій, якою датою та в який час була проведена відеозйомка, хто сидів за кермом авто.

Отже, відповідач не надав до відзиву жодного належного та допустимого доказу по справі.

Навпаки, всі доводи позивача щодо незаконності постанови серії EAT №7589039 від 24.08.2023р є обґрунтованими та доведеними належними доказами

Наведені обставини у відзиві Відповідача є безпідставними і не доведеними та такими, що підлягають відхиленню.

Тому просить суд його позовну заяву в адміністративній справ № 208/8065/23 про визнання протиправною та скасування постанови сері EAT № 7589039 від 24.08.2023 р про адміністративне правопорушення задовольнити і повному обсязі, наведені у відзиві пояснення Відповідача - відхилити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наголосив, що він не допустив порушень правил дорожнього руху, жодного доказу його вини не мається, та відповідачем не надано. А тому просить задовольнити його позов у повному обсязі.

3. Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник Відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву в якій просив суд розглянути справу без участі представника Відповідача та винести рішення з урахуванням наданого Відзиву, в якому вказав, що позовні вимоги необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню з наступних підстав, 24.08.2023 інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 3 управління патрульної, поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (надалі Управління) Козій Ельвірою Вікторівною (надалі інспектор), винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАГІ про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., в якій зазначено про те, що останній, керуючи транспортним засобом марки «FORD SCORPIO», д.н.з. НОМЕР_1 , в Дніпропетровській обл., Дніпровському р-н, на а/д М-30, 916 км. 817 м., не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль», а саме здійснив проїзд без зупинки, чим порушила и. 8,4. «в» Правил дорожнього руху України.

При цьому акцентуємо увагу суду, що вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п.5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї інструкції) або за наявності технічної можливості в електроновій формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.4. «в» Правил дорожнього руху України, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Дорожній знак 3.41 «Контроль». Забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду не платних дорогах тощо).

Застосовується лише за умови обов`язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та/або 3.31 згідно з вимогами пункту 12.10 цих Правил,

Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив ПДР.

Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Пунктом 2.3 Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 р. «у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» встановлено, що законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Таким чином, законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці йоги вчинення.

Також, враховуючи відповідні посилання позивача в його позовній заяві, звертаємо увагу суду, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року по справі № 203/2730/16-а були роз`яснені аспекти щодо законності розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу.

Отже, виявивши транспортний засіб, в діях водія якого містяться ознаки порушення вимог чинного законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме порушення дорожнього знаку 3.41 Правил дорожнього руху України, за вчинення якого ч.1 ст.122 КУпАГІ передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, враховуючи той факт, що така дія була скоєна водієм в присутності поліцейського і останній бачив її вчинення на власні очі, останнім було прийнято рішення про зупинку такого транспортного засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», та в подальшому розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАГІ, щодо водія такого транспортного засобу, яким виявився позивач.

Згідно п.9 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа піддягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАГІ), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді, справи. Досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладання стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Акцентуємо увагу суду на тому, що після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським, було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз`яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим.

Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, підтверджується, показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення.

Крім того, слід врахувати, що в основу прийнятого інспектором рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані у вигляді відеозапису із фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України. Як вже зазначалось, такі фактичні дані прямо визначені статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як докази у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, відповідно до положень етапі 252 цього Кодексу, за своїм внутрішнім переконанням докази оцінює орган (посадова особа) уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення. У даному випадку такою особою є саме інспектор.

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова не може бути визнана протиправною, оскільки була прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.

Звертаємо увагу, що разом з цими поясненнями до суду надається оптичний DVD-R диск, який містить у собі той самий відеозапис, що був покладений в основу прийнятого інспектором рішення: щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення оскаржуваної постанови.

Також надаємо відео з відео з камери, на якій зафіксовано інкриміноване позивачу правопорушення.

На відео з нагрудної боді-камери, зафіксовано розгляд справи інспектора, також, що позивача було ознайомлено з його правопорушенням, а також наданням інспектора свого службового посвідчення. Отже поясненні позивача в позовній заяві, не відповідають дійсності.

Щодо посилань позивача про нібито порушення його права на захист, то звертаємо увагу суду на той факт, що Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коди інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція ч. 1 ст. 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді під час розгляду справи.

Вважаємо за необхідне зауважити, що пунктами 3, 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено поняття «правова допомога» та «правові послуги». Так, згідно вказаної правової норми, правова допомога надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Тобто, правова допомога, право на отримання якої гарантоване Конституцією України, не зводиться лише до особистої участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права в розгляді певної справи, а може бути отримана особою, зокрема, й у вигляді юридичної консультації, в тому числі отриманої за допомогою засобів телефонного зв`язку. Якщо ж особа не скористалась таким своїм правом і не отримала правову допомогу під час розгляду справи на місці вчинення правопорушення, вона не втрачає такого права і в подальшому при оскарженні ухваленої поліцейським постанови.

При цьому, наголошуємо, законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку і позивач не зазначає в своєму позові, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.

Таким чином, інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді справи.

Також звертаємо Вату увагу, що позивач просить надати йому захисника, інспектори в свою чергу пояснюють, що вони не зобов`язані надавати захисника, так як позивач не затриманий, але він мас право скористатися правовою допомогою, але останній не скористався цим правом.

Разом з тим, варто зауважити, що можливість перенесення поліцейським розгляду справи про адміністративне правопорушення з будь-яких підстав чинним законодавством не передбачена, а розгляд справи відбувається, як вже було зазначено, безпосередньо на місці вчинення правопорушення, що, в свого чергу, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, зумовлює неможливість перенесення поліцейським такого розгляду справи.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою».

КАС України містить норму, якою врегульовані особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, ч. 3 ст. 286 КАС України порівняно з ч. І ст. 5 КАС України є спеціальною нормою, оскільки єдиний предмет її регулювання полягає у встановленні можливих способів судового захисту в окремо визначеній категорії справ - справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Крім того, така ж спеціальна норма міститься у ст. 293 КУпАП, якою встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд:

скасовує постанову і закриває справу;

змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом-про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При цьому наведений у вказаних вище нормах перелік можливих способів судового захисту є вичерпним. Зауважуємо, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів (змістовний принцип застосування правових норм).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що під час вирішення судами справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності визнання постанови (інших рішень) про притягання до адміністративної відповідальності протиправною чинним законодавством не передбачено.

Отже, спеціальними нормами чинного законодавства встановлені певні обмеження щодо способу судового захисту, який може бути застосовано судом саме по цій категорії справ. Відтак, позовні вимоги щодо визнання оскаржуваної постанови протиправною не можуть бути задоволені під час розгляду даної справи.

Варто звернути увагу, що, зазначаючи про обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій або бездіяльності, позивач не врахував, що судова практика містить правову позицію про те, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

КАС України встановлює, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази. Проте, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог та спростовували б правомірність оскаржуваної постанови.

Обставини, викладені позивачем в позовній заяві, мають суто гіпотетичний характер та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Прохали висунуті позовні вимоги безпідставними, не підтвердженими жодними допустимими доказами та такими, що не підлягають задоволенню у повній мірі.

4. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

01 вересня 2023 року через канцелярію Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою через систему «Електронний суд» до Департаменту патрульної поліції «про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення».

01 вересня 2023 року через канцелярію Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позивач ОСОБА_1 разом з адміністративним позовом подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому просив звільнити від сплати судового збору за подання позову про скасування постанови серії ЕАТ №7589039 від 24.08.2023 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.

01 вересня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу передано до провадження судді Івченко Т.П.

04 вересня 2023 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Івченко Т.П. відкрито провадження в адміністративній справі, відстрочено сплату судового збору та справу призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.

07 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся з клопотанням через систему «Електронний суд» про долучені доказів, які були долучені до справи.

27 вересня 2023 року через канцелярію Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про розгляд справи без його участі на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі.

28 вересня 2023 року представник відповідача звернувся з клопотанням через систему «Електронний суд» про залишення позову без розгляду та надав Відзив на позовну заяву, які долучені до матеріалів справи.

05 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою через систему «Електронний суд» про продовження строку для подачі Відповіді на Відзив на позовну заяву.

09 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 надав Відповідь на Відзив через систему «Електронний суд».

17 жовтня 2023 року представник відповідача через канцелярію Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся з клопотанням про залишення позову без розгляду та надав Відзив на позовну заяву, разом з відеозаписом на диску, в якому просив суд розглянути справу без участі їх представника, позовні вимоги не визнають та просять відмовити в їх задоволенні, які долучені до матеріалів справи.

16 листопада 2023 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, відповідачу було встановлено строк в шість днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву, представник відповідача Відзив на позовну заяву подав.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 163 КАС України, протягом 1 дня з дня отримання відзиву відповідача на позов, позивач надав до суду Відповідь на Відзив.

Представник відповідача на адресу суду направив заяву про розгляд справи без участі відповідача.

5. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що 24.08.2023 року було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАТ № 7589039, якою на ОСОБА_1 , за адміністративне порушення, передбачене ч. І ст.122 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Підставою для винесення оскаржуваної Постанови серії ЕАТ № 7589039, стало те, що 24.08.2023 року, о 09:38:17 годині, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «FORD SCORPIO», д.н.з. НОМЕР_1 , в Дніпропетровській обл., Дніпровському р-н, на а/д М-30, 916 км. 817 м., не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль», а саме здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п. 8.4«в» Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП ПДР України, в зв`язку з чим ОСОБА_1 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до оглянутого диску DVD, наданого відповідачем до Відзиву, на диску знаходиться два відео файли, перший має назву - «відео» (тривалість 35хв 36 секунд), другий - «правопорушення» (тривалість 10 секунд).

Оглянувши відеозапис з назвою «відео» (тривалість 35хв. 36секунд) вбачається, що він не містить відеофіксації вчинення ОСОБА_1 моменту правопорушення, а містить запис винесення оскаржуваної постанови серії ЕАТ № 7589039 від 24.08.2023 року, на якому також зафіксовано що водій не згодний з фактом порушення правил дорожнього руху, просить надати йому для огляду фіксацію його порушення, або інші будь-які докази.

Оглянувши відеозапис з назвою «правопорушення» (тривалість 10 секунд), встановлено, що на відео відображено рух транспортних засобів, проте відео не містить відомостей (будь-яких даних) з яких можливо встановити відношення відео до певної ділянки по відношенню до місцевості відображеної у оскаржуваній постанові, як і розташування на зазначеній ділянці дорожнього знаку 3.41 «Контроль».

Крім того, зазначене відео не містить фіксації самого правопорушення, у скоєнні якого визнаний винним ОСОБА_1 як водій транспортного засобу за оскаржуваною ним Постановою, а саме факту порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.41 «Контроль», на якому згідно до оскаржуваної постанови він не здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п. 8.4«в» Правил дорожнього руху України.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАТ № 7589039 від 24.08.2023 року протиправною, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії ЕАТ № 7589039 від 24.08.2023 року, посилаючись на не порушення ним правил дорожнього руху та відсутність складу адміністративного правопорушення, скористувався своїм правом і звернувся до суду з захистом свого порушеного права.

Так, згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Проте, з досліджених доказів наданих сторонами в межах справи, жодний доказ не містить даних про те, що позивач ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу FORD SCORPIO НОМЕР_1 , 24.08.2023 року о 09.38 годині на М-30 817 м, не виконав вимог дорожнього знаку 3.41, а саме здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п. 8.4.в ПДР- порушення вимог заборонних знаків, що відображено за змістом Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7589039 (а.с. 14).

6. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні спору та застосовані норми права.

Наведене свідчить про публічно-правовий спір з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями) (далі - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Постановою серії ЕАТ № 7589039 від 24.08.2023, позивача ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що 24 серпня 2023 року, о о 09:38:17 годині, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «FORD SCORPIO», д.н.з. НОМЕР_1 , в Дніпропетровській обл., Дніпровському р-н, на а/д М-30, 916 км. 817 м., не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль», а саме здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п. 8.4«в» Правил дорожнього руху України.

Слід зазначити, що п.7 бланку постанови (до постанови додається: ) не містить відомостей щодо наявності жодних додатків до неї, окрім цифр 470237.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками

Відповідно до пп. «в» пп. 8.4 Правил дорожнього руху України, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Згідно із пп.3.41 п.3 Розділу33 Правил дорожнього руху України, до заборонних дорожніх знаків відноситься дорожній знак - «Контроль», яким забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Застосовується лише за умови обов`язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та (або) 3.31 згідно з вимогами пункту 12.10 цих Правил.

Відтак, виходячи із зазначених норм відповідальність за порушення вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль» настає лише за умови попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та (або) 3.31.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коло воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № 536/583/17).

Відповідно до роз`яснень, викладених Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, вищезазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 не роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі і право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права. Фактично поліцейським не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, оскільки в постанові серії ЕАТ № 7589039 від 24.08.2023, відсутні підписи позивача ОСОБА_1 у відповідних графах постанови, а також інспектором ніде не зазначено, що він відмовився від підпису чи від отримання другого примірника оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що такими діями поліцейський порушив конституційні права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що також є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Даний висновок суду повністю узгоджується із правовими висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року по справі № 524/9827/16-а та від 15 квітня 2020 року № 524/3644/17.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду, а саме в рішенні ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10.02.1995 року, зазначено, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Як вбачається з переглянутого відеозапису, який ведеться з нагрудної бодікамери, з назвою «відео» (тривалість 35хв. 36секунд) вбачається, що він не містить відеофіксації вчинення позивачем ОСОБА_1 моменту правопорушення, а починається з того, як водій відкриває вікно, працівник поліції підійшла до автомобіля, запитала куди водій їде, на що водій попросив повідомити йому причину зупинки, інспектор повідомила водію, що він не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 ПДР стоп контроль проїзд без зупинки заборонено, на що водій попросив надати йому докази, інспектор пішла за планшетом, щоб продемонструвати з ньому відео, повернувшись до автомобіль інспектор продемонструвала на пристрої планшет відео невідомо з якої камери, поганої якості, інспектор наголосила, що відео поганої якості і вона не впевнена, що позивач на ньому щось побачить, а далі запис містить лише розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови серії ЕАТ № 7589039 від 24.08.2023 року.

З дослідженого відеозапису з назвою «правопорушення» (тривалість 10 секунд), на якому зафіксовано рух двох автомобілів, другий схожий на авто позивача, але на ньому не зафіксовано номерних знаків такого автомобіля, а також не відображено і розташування будь-яких дорожніх знаків на зазначеній ділянці. Також, не можливо встановити ким, на який пристрій, якою датою та в який час була проведена ця відео зйомка. Відео не відображає фіксацію особи яка здійснює керування автомобілем, а також не надає можливості встановити яка ділянка шляху відображена на відео.

Крім того, на зазначеному відео не міститься фіксації самого моменту адміністративного правопорушення у вчинення якого позивач визнаний винним за оскаржуваною постановою, а саме що позивачем допущено порушення дорожнього знаку 3.41 «Контроль», що він здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п. 8.4«в» Правил дорожнього руху України, оскільки на відео розташування та місцезнаходження зазначеного дорожнього знаку взагалі не відображено.

Крім того відеозапис з назвою «відео» (тривалість 35хв 36 секунд) який здійснено нагрудною бодікамерою, містить факт втручання в цілісність файлу, а саме на відео фіксується час з 09:14:36 до 09:47:47 далі запис зупиняється і відновлюється з 09:51:26 до 09:57:13).

Згідно п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 р. № 100, встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно. Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним а переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

Також оскаржувана постанова серії ЕАТ № 7589039 від 24.08.2023 року не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення а також п.7 оскаржуваної постанови не містить даних про те що такий запис додаються до постанови і, як наслідок, відповідно до ч.3, ч.4 ст.70 КАС України - відеозаписи нагрудних відеокамер поліцейських є недопустимими доказами, якщо одержані з порушенням порядку, встановленого нормами процесуального права.

Згідно з ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як роз`яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При вирішенні спору, суд враховує, що згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем у позовній заяві обставин.

Відповідно до п. 3.41 ПДР України - забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Застосовується лише за умови обов`язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків та/або згідно з вимогами пункту 12.10 цих Правил.

З матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем на підтвердження правомірності винесеної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. не надано

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, що виключає підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, ст. 280 КУпАП закріплено обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Крім того правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. у справі за №724/716/16-а, Верховний Суд виклав правовий висновок, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Суд вкотре звертає увагу, що згідно до ст.. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно ч.3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб`єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову протиправною.

При таких обставинах та відсутності у справі жодного доказу, котрий би відповідав критеріям його належності й допустимості, як і ненадання відповідачем матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача для його безпосереднього дослідження у судовому засіданні, слід дійти висновку, що у діях позивача відсутній склад зазначених адміністративних правопорушень, і, як наслідок, про необхідність скасування оскаржуваних постанов із подальшим закриттям провадження у справах на виконання вимог пункту 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, що є обов`язком суду.

З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі є обґрунтованими та доведеними, і підлягають в цій частині задоволенню.

7. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд, урахувавши положення ст. 139 КАС України щодо правил розподілу судових витрат, вирішивши питання, регламентовані п.п. 1-4 ч.9 цієї ж статті, як то, чи пов`язані судові витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмет спору, поведінку сторін під час розгляду справи, зокрема, наявність безпідставних тверджень з їх боку, при розподілі судових витрат, які у цьому випадку складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із залученням експерта, виходив із наступного.

Суд дійшов до висновку, що у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред`явлення адміністративної позовної заяви до суду відповідно до ч.1 ст.4 3акону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн. та підлягає стягненню на користь держави з відповідача, оскільки позивачу було відстрочено сплату судового збору при подачі позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 122ч.1, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції «про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення» -задовольнити частково.

Постанову серії ЕАТ №7589039 від 24.08.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, складену інспектором 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Козій Ельвірою Вікторівною, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646 на користь держави судові витрати: у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПТІ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_3 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, адреса для листування: 49000, м. Дніпро, площа Троїцька, 2-а, тел. НОМЕР_4, ел. пошта: dnipro@patro1.police.gov.ua

Представник відповідача: Марченко Артем Олександрович, старший юрисконсульт відділу правового забезпечення управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, площа Троїцька 2-а, тел: НОМЕР_4.

Суддя Івченко Т. П.