Вирок № 115367614, 29.11.2023, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4084/23

Провадження № 1-кп/452/371/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

із участю: прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальне провадження №42023142330000106 від 7 вересня 2023 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця тажителя АДРЕСА_1 ,тимчасово проживаєу АДРЕСА_2 ; українця,громадянинаУкраїни; із середньо-спеціальною освітою; не працюючого; відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 22 липня 2023 року об 11.00год знаходячись на площі Ринок у м. Самборі Львівської області поблизу аптеки «3і», зустрівши знайому ОСОБА_4 та побачивши в неї електросамокат, маючи умисел на незаконне його заволодіння з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, шляхом зловживання довірою ОСОБА_4 та під приводом здійснення поїздки до товариша, заволодів електросамокатом, який належав потерпілій і котра добровільно його передала, поїхав у бік вулиці Коперніка у м. Самборі та далі розпорядився вказаним електросамокатом на власний розсуд, чим спричинив шкоду потерпілій ОСОБА_4 на загальну суму 10000грн.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав частково та пояснив, що дійсно того дня 22 липня 2023 року об 11.00год у центрі м. Самбір він зустрів свою знайому ОСОБА_4 , у котрої був електросамокат; він попросив у неї цей електросамокат, щоб з`їздити до знайомого у справах, а фактично він його узяв у чоловіка потерпілої; по дорозі акумулятор самоката розрядився і він змушений був залишити його у свого знайомого, котрий невдовзі поїхав до Польщі. Тому обвинувачений не мав змоги повернути цей самокат потерпілій; зазначив, що жодного умислу на привласнення цього майна у нього не було, він хотів повернути електросамокат, після того як його товариш повернеться з-за кордону; на сьогодні він ще його не повернув і коштів відшкодувати у нього немає.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим за інкримінованою йому статтею Кримінального Закону, його вина у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України повністю підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів - показаннями потерпілої та свідка.

Відтак потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що приїхала електросамокатом із своїм фактичним чоловіком ОСОБА_6 до центру м. Самбора, присіли на лавочку; до них підійшов їх знайомий ОСОБА_5 і попросив дати йому електросамокат, щоб поїхати до товариша, котрий проживає по АДРЕСА_3 ; сказав, що скоро поверне, за це він передав їй як позику 30грн і вона із співмешканцем пішли в магазин. Коли вони за короткий час повернулися у домовлене місце ОСОБА_5 не було і надалі він ні не приїхав, ані не прийшов; вони його шукали, однак безрезультатно і до сьогодні обвинувачений самокат не повернув; підтвердила, що передала йому електросамокат добровільно, однак при умові повернення; ще ОСОБА_5 залишив ніби як заставу свою чоловічу футболку. Влітку бачила якось обвинуваченого у м. Самборі та просила повернути електросамокат, але через хвилину-дві він утік; потім ще у серпні вона з чоловіком на вокзалі зустріли ОСОБА_5 та він їх запевнив, що зараз до півгодини привезе самокат, однак знову він їх піддурив, оскільки вони чекали півтора години.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що проживає у цивільному шлюбі з потерпілою ОСОБА_4 ; так 22.07.2023р. об 11.00год вони двоє були у центрі м. Самбора та сиділи на лавці; у цей час надійшов знайомий ОСОБА_5 , котрий попросив у них електросамокат, щоб поїхати до товариша на вул. Коперніка і одразу повернутися; у дійсності він та ОСОБА_4 добровільно передали йому електросамокат, однак при умові повернення. Із обвинуваченим вони візуально як і потерпіла були знайомі ще з дитинства, але не товаришували; років 3-4 назад він у рідної сестри обвинуваченого робив ремонт, по суті робив із самим ОСОБА_5 і тому тим скористався обвинувачений, що ввійшов у довіру та заволодів самокатом. Водночас свідок указав про відсутність зарядного пристрою до цього самоката, але ствердив, що доставити електросамокат є можливим і незарядженим у спосіб його провадити вручну; стосовно незаконного заволодіння і неповернення по сьогоднішній день, то свідок суду наголосив, що обвинувачений ОСОБА_5 щось увесь час вигадував і далі розказував кожен раз іншу історію.

Окрім наведеного вина обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України також підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, із якого відомо, що 7 вересня 2023 року було зареєстровано кримінальне провадження №42023142330000106 за заявою ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 з 22.07.2023р. по теперішній час не повертає наданий йому електросамокат;

-Довідкою про вартість майна №80 від 13.09.2023р., виданою фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 про те, що вартість електросамокату «M365 Xiaomi Mi Scooter Essential станом на 22.07.2023р. становить 10000грн.

Оцінюючи досліджені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у Кримінальному процесуальному Законі, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, сумніву в своїй належності та допустимості не викликають.

Аналізуючи представлені суду докази і даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків:

Суд не вбачає підстав не вірити свідченням потерпілої, нічим не спростованими, підтвердженими показаннями свідка ОСОБА_6 та доказами зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що потерпіла добровільно передала ОСОБА_5 електросамокат, а сам обвинувачений обіцяв його одразу повернути і цього не зробив, отже шляхом зловживання довірою заволодів чужим майном.

При цьому судом звертається увага, що як потерпіла так і свідок ОСОБА_6 надали суду однакові показання, послідовні та без розбіжностей; у тому числі про деталі вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, - про час, місце, наявність обставин вчиненого і фактів, що мають значення для кримінального провадження. Наведені вище їх показання узгоджуються між собою, не містять протиріч і сумнівів; а також суд констатує, що вони по суті узгоджуються у тому числі з показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_5 , котрий однаково не заперечив, що потерпіла передала йому електросамокат, щоб поїхати до знайомого, однак він його до тепер не повернув.

До показань обвинуваченого про те, що він нібито не вчиняв інкримінованих йому дій як кримінально караних і не мав наміру привласнювати собі чуже майно, що просто так склалися обставини, що він не зміг вчасно повернути цей електросамокат, суд відноситься критично, бо вони спростовані показами потерпілої щодо обставин вчинення незаконних дій, показаннями свідка ОСОБА_6 , який бачив та показав у судовому засіданні при яких обставинах обвинувачений заволодів майном, що до цього часу його не повернув і не вчиняв жодних дій для цього; аналізуючи пояснення обвинуваченого, суд приходить висновку, що ОСОБА_5 своїми показаннями про невизнання вини в суді має намір пом`якшити відповідальність чи уникнути її за вчинене та використав таке поводження як спосіб захисту; на переконання суду за сукупністю досліджених і вище викладених доказів є визначальним у встановленні суспільної небезпечності та характеру вчиненого особою стосовно потерпілої ОСОБА_4 шахрайства, оскільки в його поясненнях не міститься жодних аргументів на його виправдання і нічим іншим це не підтверджено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень але судимість його погашена, - останній раз 6 липня 2022 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном на три роки із звільненням від відбування покарання на один рік, 14.07.23р. обвинуваченого було звільнено від призначеного покарання; на обліку в психіатричному та в наркологічному кабінеті не перебуває; по місцю проживання характеризується негативно.

Судом зазначене обвинувачення визнається доведеним внаслідок з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами, - у результаті аналізу показань обвинуваченого та потерпілої у судовому засіданні, свідка, доказів досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки він своїми умисними діями заволодів чужим майном, шляхом зловживання довірою, - вчинив шахрайство; кваліфікація дій за вказаною нормою Кримінального Закону є вірною та обвинувачений повинен за це понести кримінальну відповідальність.

Призначаючи обвинуваченому покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого; також особу винного, його вік, стан здоров`я, сімейне становище, обставини вчинення. Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено.

У відповідності до вимоги ч. 2ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом ураховано окрім загальних засад такого, і роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали досудового розслідування в сукупності із позиціями обвинуваченого, сторони обвинувачення, показань потерпілої, свідка; із урахуванням особи ОСОБА_5 , його поведінки під час та після вчиненого; поведінки самої потерпілої під час вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наслідки та обставини вчиненого особою, - суд прийшов до висновку, що йому слід призначити покарання у виді обмеження волі, що є тотожним позиції сторони обвинувачення, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. виправлення засудженого можливе лише за реального відбування покарання, строк якого слід рахувати з моменту набрання вироком законної сили і затримання особи.

Цивільного позову в установленому порядку не заявлено; запобіжний захід не застосовувався; витрати на залучення експерта відсутні; речових доказів по справі немає.

Керуючись ст. 370, 373 374, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1(один) рік 6(шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати із моменту набрання вироком законної сили і затримання особи.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому (ч. 15 ст. 615 КПК України).

Суддя