Рішення № 115365313, 04.12.2023, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2574/23

Провадження №2/639/1251/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого- судді Труханович В.В.,

за участю секретаря - Яременко В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу №639/2574/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Харківській області, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Стрикаль Максима Віктороввича, звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Харківській області,третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про звільнення майна з-під арешту, згідно якої просив суд скасувати арешт всього без виключення майна накладений на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було накладено постановою СВ УСБУ у Харківській області від 08.05.2001 та звільнити з-під арешту житловий будинок, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що у 2003 році в провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 190 та ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час досудового розслідування у вищевказаній кримінальній справі постановою СВ УСБУ у Харківській області від 08.05.2001 на майно, яке належало ОСОБА_1 було накладено арешт.

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.03.2003 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 190 та ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 190 та ч. 2 ст. 364 КК України та звільнена від відбування покарання на підставі ЗУ "Про амністію" від 11.05.2000.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.09.2003 вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.03.2003 було скасовано, а кримінальне провадження закрито, у зв`язку із закінченням строків давності.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.10.2003 були скасовані заходи забезпечення цивільного позову та конфіскації майна і скасований арешт всього майна, яке належить ОСОБА_2 .

Разом з тим, Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.09.2003 питання про скасування арешту майна ОСОБА_1 , який було накладено постановою СВ УСБУ у Харківській області від 08.05.2001 вирішено не було, що порушує гарантоване Конституцією України та чинним законодавством України право ОСОБА_1 на вільне володіння, користування та роспорядження своїм майном.

Отже, представник позивача вважає, що на даний час відсутні будь-які законні підстави для накладення арешту на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з заявою про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Харківській області, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про звільнення майна з-під арешту. Призначено судове засідання.

13 червня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого повідомив, що заперечує проти заявлених вимог до Управління у повному обсязі, у зв`язку з їх необгрунтованістю та безпідставністю.

Вважає, що управління є неналежним відповідачем.

В управління відсутня матеріальна та процесуальна заінтересованість у справі про звільнення майна з-під арешту.

Так, Управління не заявляє вимог про визнання права власності на майно позивача чи про оспорювання такого права, що свідчить про відсутність в Управлінні матеріальної заінтересованості.

Суть спору не пов`язана з оскарженням обгрунтованості чи законності постанови слідчого про накладення арешту, а зводиться до усунення недоліків судового рішення шляхом звільнення майна з-під арешту, який накладався в інтересах потерпілих.

Вказане свідчить про відсутність в Управління процемуальної заінтересованості.

Таким чином, Управління є неналежним відповідачем при розгляді вимог ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, оскільки не порушує, заперечує чи оспорює прав позивача.

27 червня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 липня 2023 року клопотання представника позивача адвоката Стрикаля Максима Вікторовича про витребування доказів задоволено. Витребувано з Першої Харківської міської державної нотаріальної контори (адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 1, під`їзд 7, поверх 4, тел.: 057 731

57 69):

- належним чином завірену копію постанови СВ УСБУ у Харківській

області від 08.05.2001, на підставі якої 10.09.2007 року Першою Харківською

міською державною нотаріальною конторою до Єдиного реєстру заборон

відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено відомості про арешт

нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

(реєстраційний номер обтяження: 5629707).

10 серпня 2023 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких повідомив, що з доводами відповідача погодитись не можна, у зв`язку з безпідставністю таких тверджень. Оскільки спірний арешт майна накладено СВ УСБУ у Харківській області, саме Управління Служби безпеки України в Харківській області в даному випадку є належним відповідачем у справі.

13 жовтня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача у справі та уточнена позовна заява, згідно якої просив повідомив, що накладення арешту на майно ОСОБА_1 стало наслідком дій посадових осіб СУ УМВС в Харківській області.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 про заміну неналежного відповідача належним у цивільній справі №639/2574/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Харківській області, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про звільнення майна з-під арешту задоволено.

Замінено неналежного відповідача у цивільній справі №639/2574/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Харківській області, третя особа: ПершаХарківська міськадержавна нотаріальнаконтора прозвільнення майназ-підарешту Управління Службибезпеки Українив Харківськійобласті на належного - Головне управління Національної поліції у Харківській області (місцезнаходження: м. Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 13). Повідомлено учасників справи про судове засідання

31жовтня 2023року відпредставника відповідачаГоловного управліннянаціональної поліції уХарківській областінадійшов відзивна позовнузаяву,згідно якогоповідомив,що позовних вимог ОСОБА_1 не визнають в повному обсязі. ГУНП в Харківській області утворено як нову юридичну особу 07.11.2015.

Головне управління Національної поліції в Харківській області ні Постановою КМУ №730, ні будь-яким іншими нормативно-правовим актом не визначені правонаступником органів внутрішніх справ, що ліквідуються.

Вважають себе неналежним відповідачкм, оскільки у Головного управління Національної поліції в Харківській області відсутня матеріальна та процесуальна заінтересованість у справі про звільнення майна з-під арешту та ГУНП в Харківській області не є правонаступником органів внутрішніх справ.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, у відзиві на позовну заяву просив залишити позов без задоволення.

Представник третьої особи, надала заяву про розгляд справи у їхвідсутності.

За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимогст.15 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно дост.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності від 29 лютого 2000 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями розташований за адресою в АДРЕСА_1 (а.с. 30). Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_1 , виданого Жовтневою районною радою, від 29.02.2000 року (а.с. 27-29). Таким чином,позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідност. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ч.ч.1, 2ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Так, згідно зіст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акту повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Відповідно дост. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Як вбачається з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 листопада 2022 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , міститься запис 47645542, зареєстрований 10.09.2007, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, підставою обтяження є постанова б/н від 08 травня 2001 року СВ УСБУ Хар. обл. (а.с. 16-18). Представник позивача повідомив, що у 2003 році в провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 190 та ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час досудового розслідування у вищевказаній кримінальній справі постановою СВ УСБУ у Харківській області від 08.05.2001 на майно, яке належало ОСОБА_1 було накладено арешт.

Судом встановлено, що постановою старшого слідчого з особливо важливих справ СУ УМВСУ в Харківській області підполковником міліції Стеценко А.П. про накладення арешту на майно від 08 травня 2001 року було накладено арешт на майно обвинуваченної ОСОБА_1 , де б таке не знаходилось.

Згідно супровідного листа вищевказана постанова була направлена завідуючому 1-ої нотаріальної контори м. Харкова та Директору Харківського міського бюро технічної інвентаризації, у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності та накладенням арешту на майно та не відчужувати майно, яке належить на праві особистої власності наступним громадянам, зокрема ОСОБА_1 - житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с.77) .

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.03.2003 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 190 та ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 190 та ч. 2 ст. 364 КК України та звільнена від відбування покарання на підставі ЗУ "Про амністію" від 11.05.2000.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.09.2003 вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.03.2003 було скасовано, а кримінальне провадження закрито, у зв`язку із закінченням строків давності (а.с. 20-25).

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.10.2003 були скасовані заходи забезпечення цивільного позову та конфіскації майна і скасований арешт всього майна, яке належить ОСОБА_2 (а.с. 15).

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.09.2003 питання про скасування арешту майна ОСОБА_1 , який було накладено постановою СВ УСБУ у Харківській області від 08.05.2001 вирішено не було, що порушує гарантоване Конституцією України та чинним законодавством України право ОСОБА_1 на вільне володіння, користування та роспорядження своїм майном. Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положеннястатті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння. Згідно з положеннямист. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» та частини другої статті 114 ЦПК України позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність). За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 (провадження №14-516цс19), спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі N 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі N 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства. Припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном. Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено. Відповідну правову позицію сформульовано Верховним Судом України у постанові від 15.05.2013 № 6-26цс13 та постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18) від 15.05.2019. Згідно з п.9розділу XI «Перехідніположення» КПК України(в редакції 2012 року), запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Положеннями ч.1ст.126 КПК України(в редакції 1960 року) передбачено, що для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Згідно з ч.6 ст. 126 КПК України(в редакції 1960 року), накладення арешту на майно скасовується коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Суд, за правилами КПК 1960 року, має повноваження скасувати арешт майна відповідно до ст. 248 КПК України при закритті справи, та відповідно до ст. 324 КПК України при постановленні вироку. Згідно до ч. 1 ст. 409КПК України(в редакції 1960 року) питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок. З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються нормиКПК України 1960 року. Проте положеннями цьогоКодексу, передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126). Із урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після накладення арешту, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставіКПК України 1960 рокуочевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права. Інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідуванняКПК України 1960 рокуне містив. Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації, з огляду на зміст пункту сьомого частини першої статті253, пункту восьмого частини першої статті324, частини тринадцятої статті335цьогоКодексупередбачалося лише після прийняття рішення про призначення справи до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку у кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком. У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги N N 19620/05, 41487/05, 17613/08 і 19316/08) від 05.03.2019, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції (право на мирне володіння майном).

Оскільки право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування арештуна майно, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас суд незнаходить підстав длязадоволення позовув частиніскасування постановипро накладенняарешту всьогобез виключеннямайна накладеногона майно ОСОБА_1 постановоюстаршого слідчого з особливо важливих справ СУ УМВСУ в Харківській області підполковником міліції Стеценко А.П. від 08 травня 2001 року, з огляду на необґрунтованість такого майна у власності ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Харківській області, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про звільнення майна з-під арешту підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст.ст.12,19,81,229, 263, 391 ЦПК України, ст.ст. 316,317, 391 ЦК України суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Харківській області, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про звільнення майна з-під арешту задовольнити частково.

Скасувати арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладений постановою старшого слідчого з особливо важливих справ СУ УМВСУ в Харківській області підполковником міліціїСтеценко А.П. від 08 травня 2001 року. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, ЄДРПОУ40108599, місцезнаходження: м. Харків, вул. Жон Мироносиць,13;

Третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ02894013, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції , буд. 1, під`їзд 7, поверх 4.

Повний текст рішення складено 04.12.2023

Суддя В.В. Труханович