Ухвала суду № 115356734, 07.06.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 523/11192/18

Провадження № 1-кп/947/101/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2022 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

потерпілий ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160490002367 від 21.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який розглядається колегією суддів, а саме: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) встановлюються певні особливості судового контролю за дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Оскільки суддя ОСОБА_8 перебуває у відпустці і не може прийняти участь в розгляді зазначеного кримінального провадження, а строк тримання під вартою ОСОБА_6 спливає, тому суд з урахуванням вищевказаних Перехідних Положень КПК України, приходить до висновку про можливість розгляду питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 одноособово головуючим по справі - суддею ОСОБА_1

24.02.2022 року указом президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на терріторії України введено воєнний стан.21 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» до 23 серпня 2022 року.

Згідно рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні, в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

Обвинувачений ОСОБА_6 який утримується в ДУ "ОСІ" до суду не доставлений, оскільки доставка обвинуваченого з ДУ "ОСІ" неможливо у зв`язку з наявністю воєнного стану на території країни.

Відеоконференція з ДУ "ОСІ " не проводилися у зв`язку з відсутністю Інтернет зв`язку.

Враховуючи зміст листа Верховного суду від 03.03.2022 року "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану" допускається розгляд клопотань щодо запобіжних заходів без участі обинуваченого.

Прокурор нада письмове клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити або спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Обвинувачений ОСОБА_6 тривалий час перебуває під вартою, клопотання прокурора не обгрунтовано належним чином, грунтується на припущеннях, тому відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні

злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Враховуючи існування ризиків, передбачених п.1. п.3 п.5. ч.1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_6 хоча і має місце мешкання на території України, проте офіційно не працює, може переховуватися від суду, застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, а тому, суд вважає доцільним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .

Вказаний висновок ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою. Вказані ризики- є реальними та триваючими, вони виключають можливість заміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантій належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , тому обмеження його прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Думку захисника ОСОБА_4 про відмову в задоволенні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 вважати не обгрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178,183,184,194,196,197,331,369-372 КПК України,суд, -

УХВАЛИЛА:

Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 06.08.2022 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1